Рішення № 12189367, 21.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2010 р. Справа № 49/169-10

вх. № 7673/3-49

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Мар'їна І.О., дор. № 30/10 від 09.06.2010 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, м. Харків

до Акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" м. Харків

про стягнення 872462,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в який просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" заборгованість за наданий природний газ згідно договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 08/08-54 ТЕ-01 від 30.09.2008 року. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума становить 872462,03 грн., з яких: 327881,37 грн. - сума основного боргу, 32203,60 грн. - сума пені, 429343,63 грн. - інфляційні витрати та 83033,43 грн. - три відсотка річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В ухвалі суду від 30.09.2010 року сторони попереджені про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

30 вересня 2008 року між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та АТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (Покупець) був укладений договір № 08/08-54 ТЕ-01 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, який був пролонгований на 2009 рік. Відповідно до умов договору позивач зобов’язався передати у власність відповідачеві природний газ, а відповідач зобов’язався прийняти природний газ та оплатити його на умовах даного договору.

У відповідності до п. 6.1. договору оплата за газ мала бути здійснена грошовими коштами в наступному порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів - не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати - плановими платежами, по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20-го та 30(31) - го числа місяця. Остаточний розрахунок мав бути здійснений на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем передачі газу.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передав відповідачу природний газ протягом жовтня 2008 року - вересня 2009 в обсязі 9821,901 тис. куб. м. на загальну суму 8498540,09 грн., що підтверджено актами приймання - передачі природного газу, належним чином засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи. Позивач вказує, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору в частині своєчасної та належної оплати, лише частково оплатив надані позивачем послуги, внаслідок чого станом на дату подачі позову до суду утворилась заборгованість з оплати за договором постачання природного газу в сумі 327881,37 грн., яка виникла за період з жовтня 2008 року по вересень 2009 року.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 327881,37 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми боргу за весь час прострочення. Позивач надав суду розрахунки основного боргу з урахуванням інфляційних витрат та трьох відсотків річних, які відповідають вимогам договору та нормам чинного законодавства. Оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення виконання зобов'язання відповідачем, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 429343,63 грн. інфляційних витрат та 83033,43 грн. трьох відсотків річних також обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідач у відзиві на позов заперечував проти нарахування зазначених сум посилаючись на той факт, що заборгованість Відповідача за договором постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30.09.2008 року № 08/08-54 ТЕ-01 виникла внаслідок прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року. Відповідно до ст. 53 цього Закону встановлено: «що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка вини кла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопо стачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відпові дними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійсню ється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень, ви значених пунктом 41 статті 6 цього Закону, та додаткових податкових зобов'язань, які ви никають у результаті виконання цієї статті». Відповідач вважає, що в даному випадку відсутня протиправна поведінка відповідача, оскільки часткова сплата за газ та виникла заборгованість є вимогою Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Постанови КМУ «Питання реалізації статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 05 березня 2009 року №193, відповідно до якої держава бере на себе відповідальність за заборгованість відповідача перед газопо стачальними організаціями.

Суд не може погодитись з таким твердженням, виходячи з наступного.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як санкції в розумінні ст. 216 та 217 ГК України.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 7.2 договору зобов’язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань" від 22.11.1996р. відповідно якого належна до сплати сума пені становить 32203,60 грн.

В своєму відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово - комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоно сіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг. Відповідач зазначає, що на момент звернення позивача до суду з позовом, сума реструктуризованої забор гованості за договорами реструктуризації заборгованості громадян за послуги теплопоста чання, які надає відповідач, складає 288633,39 грн., тому вважає неправомірним нарахування позивачем пені у сумі 32158,4 грн.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується відповідача, який повинен доказати факти, на підставі яких надані заперечення.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду доказів того, що реструктуризована сума заборгованості населення за послуги теплопостачання в сумі 288633,39 грн. виникла саме за теплову енергію, на вироблення якої надавався відповідачу природний газ згідно договору постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30.09.2008 року № 08/08-54 ТЕ-01, укладеного між сторонами.

Проте, суд вважає наведені відповідачем пояснення, такими, що заслуговують на увагу у розумінні ст. 233 ГК України. Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року із змінами від 06.11.2000 року " Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання, враховуючи відсутність вини відповідача в допущених порушеннях строків платежів, які стались з причин невиконанням споживачами АТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", що призвело до скрутного фінансово - економічного стану підприємства, суд вважає можливим зменшити розмір пені і стягнути з відповідача пеню в сумі 16101,80 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 16101,80 грн. відмовити.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 8724,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, п. 1-1 ст. 80, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (адреса: 61172, м. Харків, ГСП-2, вул. Роганська, б. 155, р/р 26008133100011 в АКБ "Базис" м. Харків, МФО 351760, код ЄДРПОУ 14085922) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Харківської філії (адреса: 61037, м. Харків, пр. Московський, 199, літ. Д-5, р/р 260063013323 в Філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 33886752) – 327881,37 грн. основного боргу, 16101,80 грн. пені, 429343,63 грн. інфляційних витрат, 83033,43 грн. трьох відсотків річних, 8724,62 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 16101,80 грн. пені.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 22.10.2010 року.