Рішення № 12189332, 25.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2010 р. Справа № 15/287-10

вх. № 8206/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився відповідача - ОСОБА_1 ОСОБА_2 3-ї особи - ОСОБА_3

розглянувши справу за позовом СПДФО ОСОБА_4, с. Високий

до СПДФО ОСОБА_5, м. Харків

про визнання недійсним договору суборенди , зустрічна позовна заява про розірвання договору та виселення, позовні вимоги третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про визнання договору суборенди недійсним з моменту укладення.

ВСТАНОВИВ:

15.09.2010 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 (позивач), звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір суборенди нежитлових приміщень №01/02-2009 від 01.02.2009 року, укладений між позивачем та відповідачем, - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.

Позивач обгрунтовує свій позов відсутністю на момент підписання договору суборенди погодження орендодавця на передачу майна, порушенням ч.2 та ч.4 ст.203 Цивільного кодексу (ЦК) України, відсутністю в договорі суборенди вартості майна і порядку її індексації, відсутністю посилання на власника майна, укладенням договору внаслідок зловмисної домовленості представника власника орендованого майна і представника відповідача, які діяли на шкоду позивачу, а також на іншими підставами, переліченими в позовній заяві. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилається на те, що при укладенні договору сторони дійшли до згоди по всіх суттєвих умовах договору. Про порушення своїх прав в питаннях, що включені в обгрунтування позовної заяви, позивач ніколи не заявляв, а навпаки знаходився і провадив господарську діяльність в приміщеннях протягом всього строку дії договору. Також відповідач вважає, що договір відповідає ст.284 Господарського кодексу (ГК) України, ст. 7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”. Відповідач також стверджує, що він мав всі необхідні повноваження щодо передання нежитлових приміщень в суборенду, відхиляє як необгрунтовані ствердження позивача про зловмисну домовленість з власником приміщень та на інші підстави, що наведені в відзиві відповідача на позов. В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову в повному обсязі.

05.10.10 року відповідач звернувся з зустрічною позовною заяву про розірвання договору суборенди №01/02-2009 від 1 лютого 2009 року та виселення позивача з орендованих приміщень.( т.1 а.с.54-57).

У відповідності до ст. 60 ГПК України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

11.10.10 року позивач надав уточнення позовної заяви та просить суд визнати договір суборенди № 01/02-2009 від 01.02.2009р. недійсним з моменту укладання. Судові витрати покласти на відповідача ( т.1 а.с.105-108)..

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

15.10.2010 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Дочірнє підприємство ТОВ фірми «Едельвейс»- «Едельвейс»звернулось до суду з позовною заявою про визнання договору суборенди № 01/02-2009 від 01.02.2009 року недійсним з моменту укладання (зміст позовних вимог до відповідача до ФОП ОСОБА_5) та визнання договору суборенди від 01.08.2007 року № 15/1-а продовженим на строк, встановлений договором тобто на два роки і 299 діб на тих умовах які передбачені у договорі суборенди (зміст позовних вимог до відповідача ТОВ «Інвестиційна компанія XXI сторіччя Харків»).( т.1 а.с.121-122).

Після оголошеної перерви з 15.10.2010 року до 21.10.2010 року позивач в судове засідання не з*явивися.

21.10.2010 року позивач в судове засідання не зявився, надавши через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю приймати участь у судовому засіданні.

21.10.2010 року третя особа надала клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору «Офісний центр «Економ плюс»(АДРЕСА_2).(т.2 а.с.95).

Відповідач за первісним позовом надав через канцелярію суду письмові пояснення на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в яких заперечував проти залучення ДП ТОВ фірми «Едельвейс»- «Едельвейс»до участі у справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Посилався на те, позов у порушення ст. 26 ГПК України предявлено до ТОВ «Інвестиційна компанія «ХХІ Сторіччя Харків», яка не є стороною по справі. Стосовно позовних вимог третьої особи заперечував у повному обсязі та зазначив, що договір суборенди № 15/1-А від 01.08.2007р., укладений між ТОВ «Інвестиційна компанія «ХХІ Сторіччя Харків»та ДП АТ фірми «ЕкспресАгро»Торговий дім «ЕкспресАгро»було розірвано 31.03.2008р., приміщення останнім повернуті орендарю на підставі Акту прийому-передачі обєкту від 31.03.2008р. На підтвердження своїх заперечень відповідач надав копії листів від 19.10.2010р., адресованих ТОВ «Інвестиційна компанія «ХХІ Сторіччя Харків», ТОВ «Офісний центр «Економ плюс», листів відповідей «ХХІ Сторіччя Харків», ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»на листи ФОП ОСОБА_5, акт прийому-передачі обєкту від 31.03.2008р. до договору № 15/1-А від 01.08.2007р. банківських виписок ТОВ «Інвестиційна компанія «ХХІ Сторіччя Харків»за період дії договору суборенди № 15/1-А від 01.08.2007р., банківських виписок ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»за період дії договору на компенсацію експлуатаційних витрат № 15/1-К від 01.10.2007р., додаткову угоду № 2 від 01.11.2007р. до договору № 15/1-А від 01.08.2007р.

Представник третьої особи у судовому засіданні отримав копію письмових пояснень з додатками відповідача за первісним позовом та просив час для ознайомлення з ними. Також заявив клопотання про залучення до участі у справі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Офісний центр «Економ плюс».

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.10 року:

- зустрічну позовну заяву від 0510.2010року за позовом ФОП ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_6 було прийнято до розгляду;

- позовну заяву ДП ТОВ «Едельвейс»- «Едельвейс»до ТОВ «Інвестиційна компанія XXI сторіччя Харків»та ФОП ОСОБА_5 було прийнято до розгляду;

- в задоволенні клопотання ДП ТОВ «Едельвейс»- «Едельвейс»про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору «Офісний центр «Економ плюс»було відмовлено.

До суду звернувся представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору з клопотанням, в якому просить розяснити прийняте судом рішення про відмову в клопотанні представника третьої особи ОСОБА_7

При розгляді даного клопотання суд враховує наступне, що згідно ст. 89 ГПК України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Тобто правом на звернення до суду за розясненням судового рішення, ухвали, є сторона або державний виконавець. Оскільки треті особи мають права сторони у справі, вони також мають право ініціювати подібні звернення. В той же час ГПК України не наділяє самостійними процесуальними правами представників ані сторін ані третіх осіб. Ці особи не є самостійними учасниками судового процесу. Адже згідно ст. 18 ГПК України, до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

За таких умов є неможливим розяснення ухвали за зверненням ОСОБА_7, який не є ані стороною, ані третьою особою у справ, ані державним виконавцем. ОСОБА_7 в своєму зверненні навіть не зазначив, представником якої саме третьої особи він є.

Також, ст. 89 ГПК України чітко визначає правову форму процесуального документу, з яким зацікавлена сторона має право звернутися для одержання розяснення судового рішення або ухвали. Цією формою є заява. Незважаючи на це, представник ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, розгляд і задоволення якого суперечить вимогам ГПК України.

Клопотання також не містить в собі вказівок про те, саме просить заявник розяснити. Але з контексту клопотання випливає, що заявнику не зрозумілі причини відмови суду в задоволенні його клопотання про залучення третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Разом з тим, статтею 89 ГПК України не передбачена можливість надання розяснень причин, з яких суд виходив при прийнятті тієї чи іншої ухвали або рішення, про що фактично просить представник ОСОБА_7

В клопотанні в прохальній частині також не конкретизовано і точно не визначено, яке саме прийняте судом рішення просить розяснити заявник. Суд враховує, що по справі № 15-287/10 судове рішення не приймалось.

За таких умов, а також приймаючи до уваги розяснення, надані Вищим господарським судом України в інформативному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», слід зазначити, що третя особа зловживає своїми правами з метою затягування процесу вирішення спору.

Що ж до клопотання представника третьої особи про витребування документів від ТОВ «Офісний центр «Економ плюс», то дане клопотання не може бути задоволено виходячи з наступного.

Згідно ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребує необхідні докази.

Представник третьої особи в своєму клопотанні не вказав обставини, що перешкоджають йому самостійно надати витребувані докази, а також підстави, з яких випливає, що ці докази має те чи інше підприємство чи організація. Отже, клопотання складено з порушенням ст. 38 ГПК України і тому не може бути задоволене.

В судовому засіданні 25.10.2010 року представником третьої особи було заявлено три клопотання : щодо витребування додаткових доказів, а саме - договору між ТОВ"Інвестиційна компанія " ХХ! сторіччя Харків" ,ФОП ОСОБА_5, ФОП Любаченя та ТОВ"Офісний центр" Економ плюс" і платіжні розрахунки по сплаті експлуатаційних витрат за спірні приміщення орендодавцями ТОВ"Інвестиційна компанія "ХХ! сторіччя Харків", ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_8 і отримання їх ТОВ" Офісний центр "Економ плюс".Друге клопотання - витребувати статуту ТОВ"Офісний центр"Економ плюс" для встановлення законності і прав на підписання договорів оренди між "ХХ" сторіччя Харків", ФОП ОСОБА_5,, ФОП ОСОБА_8. Витребувати докази у ТОВ Офісний центр "Економ плюс" і ТОВ"Інвестиційна компанія "ХХ! сторіччя Харків", договір оренди на спірні приміщення за адресою: м.Харків, вул.Енгельса,29-А ( на першому поверсі) між ТОВ"Інвестиційна компанія "ХХ! сторіччя Харків" та ТОВ"Офісний центр "Економ плюс".Третє клопотання- щодо залучення до справи у якості третьої особи ТОВ"Офісний центр"Економ плюс".

Заявлені клопотання були розглянуті в судовому засіданні та визнані такими що не підлягають задоволенню оскільки документи витребувані третьою особою містяться в матеріалах справи, а щодо клопотання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи у відповідності до ст. 27 ГПК України оформлено з порушення вимог данної статті.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, недопустимими є дії деяких сторін, третіх осіб у справах, спрямовані на зловживання своїми процесуальними правами.Такі дії можуть полягати у заявленні численних безпідставних відводів суддям, нез'явленні представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, поданні не заснованих на законі клопотань про вчинення судом процесуальних дій, поданні зустрічних позовів без дотримання вимог ГПК..Подібна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року , учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на:

неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи;

неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні;

створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши залучені до матеріалів справи письмові докази в їх сукупності, суд встановив наступне, що 01 лютого 2009 року між позивачем як суборендарем та відповідачем як орендарем був укладений договір суборенди № 01/02-2009р.

Згідно п.1.1 цього договору орендар передав, а суборендар отримав у тимчасове платне користування обєкт оренди, розташований у офісному центрі, у відповідності до умов договору. З термінів, що вживаються у договорі суборенди, випливає, що обєкт суборенди є складовою частиною нежитлових приміщень офісного центу «Економ плюс»(знаходяться на адресою: АДРЕСА_2).

Пунктами 1.2., 1.3 договору передбачено, що загальна площа обєкта суборенди складає 266,1 кв.м, в тому числі: перший поверх для здійснення торгівельної діяльності 57,4 кв.м.; пятий поверх офісні приміщення 33 кв.м.; перший поверх підсобні приміщення та приміщення загального користування - 17,4 кв.м.; перший поверх - складські приміщення 22 кв.м.; перший поверх для здійснення виробництва 136,3 кв.м. Факт передачі обєкту суборенди відповідачем та приймання його позивачем підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.02.2009р.

Судом встановлено, що сторони підписали додаткові угоди до договору суборенди, якими вносили зміни у п.1.1, п. 3.2. договору. На виконання цих додаткових угод сторони підписували відповідні акти прийому-передачі. Ці акти, за правилами п.3.1 договору суборенди, є його невідємною частиною. Зокрема, з матеріалів справи випливає, що сторони підписали: додаткову угоду від 31.05.2009р.і акт прийому-передачі від 31.05.2009р.; додаткову угоду від 01.09.2009р. і акт прийому-передачі від 01.09.2009р.; акт прийому-передачі від 01.09.2009р. Згідно

Аналізуючи додані до справи письмові докази в їх сукупності суд приходить до висновку про те, що позивач отримав від відповідача за договором суборенди у тимчасове користування нежитлові приміщення першого поверху, а саме: №№ 4, 36, 36-а, 37, 37-а, 37-б, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 71-а, 74, загальною площею 245,7 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі літ. А-9, за адресою: АДРЕСА_2. Позивач за первісним позовом не навів доказів того, що всі або будь-яка частина з перелічених приміщень не була передана йому у користування, або що сторони домовились про передачу позивачу в оренду (суборенду) інших приміщень.

Умовами пункту 6.2.15 договору передбачений обовязок позивача за первісним позовом застрахувати обєкт оренди на його повну відновну вартість протягом 30 календарних днів із дня підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень по договору оренди. Доказів виконання цього обовязку позивач не надав.

Строк дії договору відповідно до його п.3.1., встановлено до 25.12.2010р. включно.

Розглядаючи первісний позов ( з урахуванням уточнених позовних вимог т.1 а.с.105-108), суд приймає до уваги наступне, що позивач підставою задоволення позовних вимог називає невідповідність мети суборенди, вказаної в п.1.3 договору суборенди № 01/02-2009 від 01.02.2009р. меті оренди приміщень, вказаної в п. 1.4 договору оренди № 2008/01-11 від 01.11.2008р.

Втім, з даними ствердженнями погодитися не можна. До матеріалів справи залучено листи №2009-01-30/1 від 30.01.2009 року і №2009-01-30/1 від 30.01.2009 року, згідно яких відповідач просив дати згоду на передачу в суборенду частини нежитлових приміщень, загальною площею 266,1 кв.м позивачу і одночасно надавав проект договору суборенди для ознайомлення. ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»надав відповідачу запрошену згоду, що свідчить про те, що вони досягли згоди відносно зміни цільового призначення приміщень. Суд оцінює дану обставину в сукупності з тим, що позивач уклав із ТОВ «ОФІСНИЙ ЦЕНТР «ЕКОНОМ ПЛЮС»договір № 54 про компенсацію експлуатаційних витрат від 01.03.2008 року і додаткову угоду до нього від 01.02.2009 року. Це також свідчить про те, що ТОВ «ОФІСНИЙ ЦЕНТР «ЕКОНОМ ПЛЮС»було відомо про укладення договору суборенди з позивачем і він не заперечував ані проти його укладення, ані проти його змісту. Суд також зазначає, що позивач не є стороною договору оренди № 2008/01-11 від 01.11.2008 року, не несе будь-яких прав і обовязків за цим договором, і тому не може посилатись на порушення відповідачем цього договору або ч. 2 ст. 285 Господарського кодексу України, і з цих підстав вимагати визнання недійсним договору суборенди.

Далі позивач стверджує, що внаслідок відсутності позначення в договорі суборенди вартості обєкта оренди, а також відсутності інформації про власника майна він не міг виконати обовязок по здійсненню страхування обєкту оренди.

Суд вважає ці ствердження позивача безпідставними з наступних причин. Згідно ч.2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Також відповідно до ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач в письмових поясненнях зазначив, що позивач був повідомлений про відновлювальну вартість обєкту оренди та про власника майна ще при укладенні цього договору. Відповідна інформація міститься в договорі оренди майна. Суд оцінює дані пояснення в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час судового розгляду. В тому числі суд враховує, що позивач не надав доказів жодного свого письмового звернення до відповідача з вимогою надати інформацію про відновлювальну вартість обєкту оренди та власника майна. Також суд враховує пояснення представників відповідача про те, що позивач на виконання умов п.4.5 договору суборенди уклав договір про компенсацію експлуатаційних втрат безпосередньо з власником обєкту оренди, а відтак не міг його не знати. Суд приймає до уваги й зміст листа позивача від 30.07.2010р., на адресу відповідача, в якому він повідомляє про укладення позивачем договору страхування обєкту оренди на свою користь, хоча і не надає відповідачу відповідних доказів.

За таких умов суд приходить до висновку про те, що пояснення позивача в цій частині не відповідають дійсності, спростовуються матеріалами справи та спрямовані виключно на уникнення відповідальності за невиконання умов договору суборенди.

Стосовно визначення вартості майна суд також враховує, що відповідно до ч.1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, серед іншого, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно ч.2 ст. 284 ГК України оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю. Цій нормі кореспондує зміст ст.7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, яка визначає вичерпний перелік випадків, коли проведення оцінки майна є обов'язковим. Укладення договору оренди недержавного майна в даному переліку відсутнє.

Аналізуючи наведені норми в їх сукупності суд приходить до висновку про те, що вартість обєкту оренди при укладенні між сторонами договору суборенди не мала визначатись на підставі звіту незалежного експерту оцінювача. Господарським кодексом України встановлено загальне правило, що така вартість має дорівнювати відновлювальній вартості майна, хоча сторони в договорі можуть відійти від цього загального правила і домовитися про іншу, наприклад, ринкову вартість майна.

Матеріали справи свідчать, що сторони не скористались своїм правом передбачити в договорі ринкову вартість майна. Це випливає із змісту пункту 6.2.15 договору суборенди, згідно якому суборендар (позивач) зобовязався застрахувати обєкт оренди на повну його відновлювальну вартість. Отже, сторони погодились із тим, що при виконанні договору оренди буде діяти загальне правило, передбачене ч.2 ст. 284 ГК України.

Також суд погоджується із запереченнями відповідача в частині посилання на норми статті 9 Закону України «Про страхування», згідно яких страховою сумою є грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування чи внесення до нього змін, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування. Таким чином, розмір страхової суми мав визначатися за згодою між позивачем і страховиком, а тому будь-які ствердження про неможливість визначення даної умови страхового договору суперечать законодавству.

Позивач також стверджує, що при укладенні договору сторони не досягли згоди по всіх суттєвих умовах, визначених ст. 284 ГК України, а саме в договорі не вказано склад і вартість майна з урахуванням її індексації. Але, і з цим ствердженням погодитися не можна.

Як було встановлено судом, склад майна, що становить обєкт оренди, перелічений в актах приймання-передачі цього майна, які за правилами п.3.1 договору суборенди є його невідємними частинами. Тому, в цій частині позовні вимоги спростовуються матеріалами справи.

Суд вважає необхідним відзначити, що пояснення позивача в цій частині носять суперечливий характер. Адже стверджуючи про невизначеність обєкту оренди, позивач одночасно вказує на те, що цей самий обєкт оренди виступає предметом договору оренди з ФОП ОСОБА_8 та договору суборенди між позивачем і ОСОБА_8 № 51 від 01.04.2008р. З урахуванням цього суд приходить до висновку про те, що позивач добре обізнаний з переліком майна, що входить до предмету договору суборенди № 01/02-2009 від 01.02.2009р. Про це переконливо свідчить та обставина, що позивач протягом всього строку дії договору суборенди № 01/02-2009 від 01.02.2009р. користувався приміщеннями, сплачував оренду плату та відшкодовував експлуатаційні витрати ТОВ «Офісний центр «Економ плюс», що підтверджується наданими до справи платіжними документами та іншими письмовими доказами. За таких умов ствердження позивача в цій частині є необґрунтованими та такими, що прямо спростовуються матеріалами справи.

Ствердження позивача про те, що при укладенні договору суборенди № 01/02-2009 від 01.02.2009р. сторони не мали намірів створити правові наслідки, оскільки приміщення фактично були передані у користування позивачу на підставі договору з ФОП ОСОБА_8, суд відхиляє з наступних підстав.

Вже в день укладення вказаного договору суборенди позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив надати згоду на передачу обєкту суборенди у користування інших осіб (субсуборендарів). Копія листа залучена до матеріалів справи.

У звязку з укладенням договору суборенди між сторонами, позивач і ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»підписали додаткову угоду № 1 від 01.02.2009р., якою внесли зміни до договору № 54 від 01.04.2008р. про компенсацію експлуатаційних витрат. В додатковій угоді вказано, що позивач відшкодовує ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»експлуатаційні витрати пропорційно площі, займаної позивачем за договором суборенди № 01/02-2009р. від 01.02.2009р. Копія додаткової угоди залучена до матеріалів справи.

Суд оцінює дані письмові докази в сукупності з іншими зібраними в ході судового розгляду справи і залученими до її матеріалів доказами, а саме: листом ФОП ОСОБА_8, який підтверджує, що укладений ним договір суборенди з позивачем припинив свою дію ще до укладення позивачем договору суборенди 01/02-2009р. від 01.02.2009р.; виписками з банківського рахунку ФОП ОСОБА_8 згідно яким позивач не сплачував ФОП ОСОБА_8 плату за суборенду приміщень протягом строку дії договору суборенди № 01/02-2009р. від 01.02.2009р.; виписками з банківського рахунку відповідача, які підтверджують факт надходження до відповідача коштів від позивача як плати за суборенду приміщень протягом строку дії договору суборенди № 01/02-2009р. від 01.02.2009р.

Надаючи переліченим письмовим доказом оцінку в їх сукупності суд приходить до висновку про те, що ствердження позивача і в цій частині спростовуються матеріалами справи і є необґрунтованими.

Цей висновок виключає і наявність омани в діях відповідача при укладенні і виконанні договору суборенди № 01/02-2009р. від 01.02.2009р.

Вищезазначене вказує на те, що сторонами при підписанні договору суборенди № 01/02-2009р. від 01.02.2009р. було досягнуто згоди зі всіх його істотних умов з тим ступенем деталізації, що був прийнятним для обох сторін, договір був підписаний уповноваженими представниками сторін та на його виконання сторонами були вчинені певні дії, передбачені чинним законодавством України.

За таких умов позовні вимоги за первісним позовом суперечать чинному законодавству та є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Розглядаючи зустрічний позов ( т.1 а.с.54-57) суд враховує наступне, що підпунктом 4.4.1. пункту 4.4. договору суборенди встановлений обовязок суборендаря (відповідач за зустрічним позовом) в строк не пізніше наступного за днем підписання договору суборенди календарного дня перерахувати орендарю (позивач за зустрічним позовом) суму у розмірі орендної платні за один календарний місяць, як забезпечення виконання орендарем своїх зобов'язань за договором суборенди по сплаті орендної плати, відшкодування експлуатаційних витрат, сплаті неустойки (пені, штрафів) і відшкодування збитків, заподіяних простроченням виконання зобов'язань, тощо. Доказів виконання даного обовязку відповідач за зустрічним позовом не надав.

Підпунктами 6.2.15, 6.2.16 пункту 6.2. договору суборенди передбачений обовязок суборендаря застрахувати об'єкт оренди, на повну його відновлювальну вартість, в строк до 30 (тридцяти) календарних днів з дня підписання сторонами Акту прийому-передачі об'єкту оренди, на весь термін оренди, а також надати орендарю підтвердження укладення договору страхування, в строк до 30 (тридцяти) календарних днів з дня підписання сторонами Акту прийому-передачі об'єкту оренди, на весь строк оренди. Доказів виконання цього обовязку відповідач за зустрічним позовом не надав.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна, або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підпунктом в) пункту 10.1 договору суборенди передбачено, що дострокове його розірвання можливе за ініціативою орендаря у разі систематичного (три і більш) випадків порушення суборендарем умов виконання договору суборенди, за якими отримано припис орендаря про усунення або фіксацію порушень і такі порушення не було усунуто суборендарем у передбачений приписом строк. Строк на усунення порушень не може бути меншим пяти днів.

Пунктом 10.2 договору суборенди передбачено, що у випадках наявності обставин п.10.1 договір вважається розірваним у разі направлення суборендарю письмового повідомлення орендарем про розірвання договору за 45 днів. Згідно пункту 14.1 цього ж договору повідомлення вважається переданим особі одержувачу та дійсним якщо направлено рекомендованим листом, - через 72 години після передачі в поштову службу України.

В розділі 17 договору суборенди сторони зазначили взаємні адреси. В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували внесення змін у цей розділ договору.

Позивач за зустрічним позовом надав суду докази направлення поштовою кореспонденцією на адресу відповідача за зустрічним позовом, зазначену у розділі 17 договору суборенди приписів про усунення порушень умов договору суборенди: №29/06/2010/1 від 29.06.2010 р., №09/07/2010/1 від 09.07.2010 р., №17/07/2010/1 від 17.07.2010 р., №23/06/2010/1 від 23.06.2010 року, №02/07/2010/1 від 02.07.2010 року, №16/07/2010/1 від 16.07.2010 року, а також повідомлення про розірвання договору суборенди з 15.09.2010р. №30/07/2010-1 від 30.07.2010р. Доказів виконання цих приписів відповідач за зустрічним позовом не надав.

Згідно положень ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; кожна сторона повинна застосувати всі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, окрім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач за зустрічним позовом не довів факту належного виконання ним умов договору суборенди або вчинення всіх залежних від нього дій, спрямованих на забезпечення такого виконання.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність задоволення зустрічного позову.

Розглядаючи позов третьої особи( т.1 а.с.105-108), що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд враховує наступне, що між ДП АТ фірми «ЕкспресАгро»Торговий дім «ЕкспресАгро»і ТОВ «Інвестиційна компанія «ХХІ Сторіччя Харків»був укладений договір суборенди № 15/1-А від 01.08.2007 року. Строк суборенди був визначений сторонами до 25.07.2010 року. Також ДП АТ фірма «ЕкспресАгро»Торговий дім «ЕкспресАгро»і ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»уклали договір на компенсацію експлуатаційних витрат № 15/1-К від 01.10.2007 року строком дії аналогічним договору № 15/1-А.

Внаслідок укладення і виконання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 18.08.2008 року правонаступником ДП АТ фірми «ЕкспресАгро»Торговий дім «ЕкспресАгро»є ДП ТОВ «Едельвейс»- «Едельвейс»ДП ТОВ «Едельвейс»- «Едельвейс».

До закінчення строку дії договору суборенди № 15/1-А від 01.08.2007 року, а саме 31 березня 2008 року, ДП АТ фірма «ЕкспресАгро»Торговий дім «ЕкспресАгро»і ТОВ «Інвестиційна компанія «ХХІ Сторіччя Харків»підписали акт прийому-передачі обєкта, згідно якому ДП АТ фірма «ЕкспресАгро»Торговий дім «ЕкспресАгро»передало, а ТОВ «Інвестиційна компанія «ХХІ Сторіччя Харків»прийняло нежитлові приміщення, які були предметом договору суборенди. Таким чином, з 31 березня 2008 року правові відносини між вказаними особами, що виникли на підставі договору суборенди № 15/1-А від 01.08.2007 року, були припинені.

Цей факт підтверджується також зібраними і залученими до справи письмовими доказами, а саме: листом ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»від 19.10.2010 року № 2010/10-19/1, виписками з банківського рахунку цього товариства, листом ТОВ «Інвестиційна компанія сторіччя харків»№ 2010/10-1911 від 19.10.2010 року та виписками з особового банківського рахунку цього товариства.

Ці докази суд оцінює в сукупності з відсутністю будь-яких доказів від третьої особи, що нею фактично після 31 березня 2010 року здійснювалось володіння та користування приміщеннями за договором суборенди № 15/1-А від 01.08.2007 року, або сплачувалася орендна плата за цим договором, або виконувалися інші умови даного договору.

Суд також враховує, що відповідно до норми ч. 4 ст. 90 Цивільного кодексу України у разі зміни свого найменування юридична особа зобовязана повідомити про це всім особам, з якими вона перебуває у договірних відносинах. Однак, третя особа не надала доказів надіслання повідомлення ТОВ «Інвестиційна компанія «ХХІ Сторіччя Харків». Відсутні і докази внесення сторонами відповідних змін в договір суборенди № 15/1-А від 01.08.2007р.

За таких умов позовні вимоги третьої особи є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи та суперечать чинному законодавству України, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, та керуючись ст. 90 ЦК України, 193, 218, 284, Господарського кодексу України, ст.7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, статті 9 Закону України «Про страхування», ст. 1, 2, 26,27, 33, 44,60, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3, ) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)- відмовити.

Зустрічну позовну заяву - задовільнити.

Розірвати договір суборенди від 01.02.2009 року за № 01/02-2009 укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) із нежитлових приміщень першого поверху, а саме: 4,36,36-а,37, 37-а, 37-б, 62, 63, 64, 65,66, 67, 68, 71-а, 74,загальною площею 245,7 кв.м.що розташовані у нежитловій будівлі літ. А-9 за адресою АДРЕСА_2.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_3) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) державне мито 170 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволені позову Дочірнього підприємства ТОВ фірма "Едельвейс"- "Едельвейс" (м. Харків, вул.К.Маркса, буд.8 ідентифікаційний код 30526205) до ТОВ "Інвестиційна компанія ХХ! сторіччя Харків" ( м.Харків, проспет Леніна, буд.36 № 34861296) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) - відмовити.

Наказ видати після набранням рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане 26.10.2010 року.