Рішення № 12189315, 08.11.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.10 Справа № 4/139-10. За первісним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Суми

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції, м.Суми

про визнання кредитного договору недійсним

та

За зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції, м.Суми

До відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Суми

про стягнення1789 863 грн. 54 коп.

Суддя Лугова Н.П.

Представники:

від позивача за первісним позовомОСОБА_3

від відповідача ОСОБА_4

від позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4

від відповідачаОСОБА_3

У судовому засіданні брали участь секретар судового засідання: Балясна В.С.

Суть спору: позивач за первісним позовом просить суд визнати недійсними Генеральну кредитну угоду № 014/15-12/3209 від 14.01.2008р. та укладений в її рамках кредитний договір № 014/15-12/3209/1 від 14.01.2008р., укладені та підписані між позивачем та відповідачем, як такі що суперечать Конституції України та Цивільному кодексу України.

Відповідач за первісним позовом подав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти первісного позову посилаючись на те, що відсутні правові підстави для визнання недійсними вищевказаних угоди та договору.

Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції заборгованість в сумі 1 789 863 грн. 54 коп. по кредитному договору № 014/15-12/3209/1 від 14.01.2008р. укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № 014/15-12/3209 від 14.01.2008р.

Відповідач за зустрічним позовом подав відзив на зустрічну позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що в провадженні Зарічного районного суду м.Суми знаходиться справа між цими ж сторонами та з того предмету спору що і у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне:

Відповідно до п.1.3.Статуту Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (протокол № 3б-45 від 14.10.2009р.), викладеного в новій редакції, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником всіх прав і обовязків Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

14.01.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено Генеральну кредитну угоду № 014/15-12/3209.

Згідно п. 1.1. вищевказаної угоди, кредитор (відповідач) на підставі цієї угоди, зобовязався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в кредитному договорі № 014/15-12/3209/1 від 14.01.2008р., укладеного в рамках цієї Генеральної кредитної угоди, який є її невідємною частиною.

Пунктом 1.2. угоди передбачено, що загальна сума заборгованості по кредитному договору № 014/15-12/3209/1 в будь-який момент під час дії даної угоди не може перевищувати 210000,00 доларів США.

За умовами угоди (п.1.3.), валютою кредитування за цією Угодою є долари США.

У відповідності до п.2.1. угоди, кредитор надає позичальнику кредитні кошти на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Зокрема, згідно п.5.1. угоди, позичальник (позивач) зобовязався використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів та сплату нарахованих відсотків відповідно до умов кредитних договорів, виконати умови надання гарантій, а також вексельних операцій, що укладені в рамках цієї угоди.

Як свідчать матеріали справи, 14.01.2008р. на підставі вищезазначеної Генеральної кредитної угоди між ВАТ «Райффайзен Банк банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції та ФОП ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/15-12/3209/1, згідно п.2. якого позивачеві було надано кредит у розмірі 210 000,00 доларів США з процентною ставкою 12 % річних.

З метою забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливає з Генеральної кредитної угоди № 014/15-12/3209 від 14.01.2008р. та кредитного договору № 014/15-12/3209/1 від 14.01.2008р., між ВАТ «Райффайзен Банк банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції (іпотекодержатель) та ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_5 (іпотекодавці) 15.01.2008р. було укладено договір іпотеки.

У відповідності до даного договору, іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцями своїх зобовязань за цим або за кредитним договорами отримати задоволення шляхом звернення стягнення на заставлене майно: нежиле приміщення (магазин промислових товарів з офісними приміщеннями), загальною площею 213,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Як вказує позивач, виконання ним зобовязань за угодою та кредитним договором проводилося у іноземній валюті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що згідно ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобовязань.

Також, позивач посилається на те, що згідно ст.ст. 524, 533 ЦК України, зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні та має бути валютою виконання грошового зобовязання.

Зокрема, як виняток, згідно п.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.

Отже, як вважає позивач, законодавством України не передбачено можливість використання іноземної валюти або виконання зобовязання в іноземній валюті між резидентами. А саме, зобовязання на території України між резидентами укладаються та виконуються виключно в національній валюті - гривні, а не валюті США.

На думку позивача, умови Генеральної кредитної угоди № 014/15-12/3209 від 14.01.2008р. та укладеного в її рамках кредитного договору № 014/15-12/3209/1 від 14.01.2008р. щодо іноземної валюти договору та валюти виконання зобовязання порушують його права та суперечать Конституції України та Цивільному законодавству, а тому, відповідно до ст. 207 ГК України підлягає визнанню недійсним.

Крім того, позивач посилається на те, що він не має можливості виконувати зобовязання за вказаними угодою та договором щодо погашення кредиту та сплати відсотків у звязку зі зменшенням прибутку від підприємницької діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов угоди та кредитного договору, позивачеві було надано відповідачем кредит в розмірі 210000,00 дол. США зі сплатою 12,0 % річних, строком до 10.01.2018р.

Факт отримання кредиту в доларах США підтверджується: меморіальними ордерами від 16.01.2008р. на суму 35000,00 дол.США, від 25.01.2008р. на суму 20000,00 дол.США, від 07.02.2008р. на суму 20 000,00 дол.США, від 08.02.2008р. на суму 65 000,00 дол.США, від 12.02.2008р. на суму 15000,00 дол.США, від 13.02.2008р. на суму 55 000,00 дол.США.

Згідно з частинами 4, 7 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, укладаючи вказані генеральну угоду та кредитний договір, сторони договору погодили, що валютою кредитування є долари США .

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Як свідчить кредитний договір від 14.01.2008р. кредит було надано позивачеві на розвиток бізнесу.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобовязання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобовязується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відносини в сфері кредитування регулюються Цивільним кодексом України, зокрема, спеціальними нормами параграфу 1, 2 глави 71. А саме, згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем), у строк та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, виходячи з положень зазначених норм, позивач отримавши кредит в доларах США повинен їх повернути в тій самій валюті - доларах США.

Відповідно до ч. 4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави потребують отримання ліцензії, яка видається резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Згідно до п.8.12. Постанови Правління Національного банку України від 30.05.2007р. № 200 «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно правових актів Національного банку України», фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового звязку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

Матеріалами справи підтверджено, що ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 11.10.2006р. отримав банківську ліцензію № 10 та дозвіл № 10-4 Національного банку України, відповідно до якого банк має право на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Частиною 2 ст. 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку і в порядку, встановлених законом.

Слід зазначити, що згідно ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобовязання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані Генеральна кредитна угода № 014/15-12/3209 від 14.01.2008р. та кредитний договір № 014/15-12/3209/1 від 14.01.2008р. укладені у відповідності до вимог законодавства з додержанням вимог передбачених ст. 203 ЦК України та є обовязковим для виконання сторонами за договором.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги заявлені позивачем за первісним позовом неправомірними, необґрунтованими та відмовляє позивачеві за первісним позовом у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними Генеральної кредитної угоди № 014/15-12/3209 від 14.01.2008р. та укладеного в її рамках кредитного договору № 014/15-12/3209/1 від 14.01.2008р.

Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції заборгованість в сумі 1 789 863 грн. 54 коп. по кредитному договору № 014/15-12/3209/1 від 14.01.2008р. укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № 014/15-12/3209 від 14.01.2008р.

Згідно п.1.5. кредитного договору, позичальник (відповідач за зустрічним позовом) зобовязаний щомісячно здійснювати погашення кредиту згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом.

За порушення строків повернення кредитної заборгованості, згідно п.4.1. договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконуються зобовязання за кредитним договором та станом на 16.08.2010р. вона складає 226852,18 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ (7,8900 грн. за 1 дол. США) складає 1 789863,54 грн., в т.ч.: 193 562,40 дол. США, 28 550,35 дол. США сума несплачених прострочених відсотків, 1 272,74 дол. США сума несплачених строкових відсотків, 1 289,38 дол. США нарахована пеня на суму простроченого кредиту, 2177,31 дол. США нарахована пеня на суму прострочених відсотків.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати належних йому процентів.

Факт заборгованості відповідача в сумі 226852,18 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ (7,8900 грн. за 1 дол. США) складає 1789863,54 грн. підтверджено матеріалами справи, в т.ч.розрахунком суми боргу.

Невиконання відповідачем за зустрічним позовом умов угоди та договору останнім не спростовані.

Доказів сплати заборгованості в сумі 226852,18 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ (7,8900 грн. за 1 дол. США) складає 1789863,54 грн. , в т.ч.: 193 562,40 дол. США, 28 550,35 дол. США сума несплачених прострочених відсотків, 1 272,74 дол. США сума несплачених строкових відсотків, 1 289,38 дол. США нарахована пеня на суму простроченого кредиту, 2177,31 дол. США нарахована пеня на суму прострочених відсотків відповідач не надав.

Враховуючи відсутність надання відповідачем доказів сплати заборгованості, вимоги позивача за зустрічним позовом визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача підлягає стягненню 17898 грн. 63 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3 . Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (40000, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції (40030, м.Суми, пл. Незалежності, 1, код 21125295) 226852,18 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ (7,8900 грн. за 1 дол. США) складає 1 789863,54 грн., в т.ч.: 193 562,40 дол. США, 28 550,35 дол. США сума несплачених прострочених відсотків, 1 272,74 дол. США сума несплачених строкових відсотків, 1 289,38 дол. США нарахована пеня на суму простроченого кредиту, 2177,31 дол. США нарахована пеня на суму прострочених відсотків; судові витрати: 17898 грн. 63 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя