Рішення № 12189238, 08.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

08 листопада 2010 року справа № 5020-4/162 За позовом          Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5),

до                    Приватного підприємства “Артистичний клуб “Бункер”

(99011, м. Севастополь, вул. Батумська, 36, кв. 37),

про стягнення 28606,01 грн. та спонукання виконати певні дії,

за зустрічним позовом Приватного підприємства “Артистичний клуб “Бункер”

до                     Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

                    Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

про стягнення 45480,00 грн. та спонукання виконати певні дії

                                                                                          Суддя Погребняк О.С.

Представники:

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) –Ігнатенко В.В., представник, довіреність б/н від 11.01.2010,

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом (ПП “Артистичний клуб “Бункер”) –не з’явився;

Відповідач за зустрічним позовом (Севастопольська міська Рада) –Ігнатенко В.В., представник, довіреність №03-15/4505 від 03.11.2010;

СУТЬ СПОРУ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “Артистичний клуб “Бункер” про стягнення 25478,63 грн. та спонукання виконати певні дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 19.09.2005 між сторонами у справі було укладено договір № 343-05 оренди нерухомого майна, який припинив свою дію 29.12.2008, однак відповідач, в порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Цивільного кодексу України не сплачував орендну плату з 01.08.2006 по 29.12.2008, яка склала 14659,93 грн. та не повернув об’єкт оренди орендодавцеві.

Ухвалою суду від 27.08.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-4/162, розгляд справи призначений на 14.09.2010.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що при поверненні об’єкта планував погасити наявну заборгованість шляхом заліку суми компенсації здійсненних підприємством, за згодою орендодавця, невідокремлених покрашень в період дії договору на суму 45480,00 грн. Крім того, з 01.03.2009 відповідач припинив користування орендованим майном, підготовивши його до приймання-передачі. У відзиві відповідач заявив про часткове визнання вимог Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради у загальній сумі 13563,65 грн., з яких: сума основного боргу –12917,65 грн., фінансові санкції в розмірі 3% від суми боргу у розмірі 646,00 грн. та заперечував проти стягнення сум пені та штрафу, оскільки, на його думку, затримка повернення об’єкта оренди пов’язана з виною саме орендодавця.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи був відкладений у судовому засіданні 14.09.2010 на 14.10.2010.

14.10.2010 Приватне підприємство “Артистичний клуб “Бункер” звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про стягнення 45480,00 грн. та спонукання виконати певні дії.

Підставою зустрічних позовних вимог є здійснення Орендарем за рахунок власних коштів, за згодою Орендаря, поліпшень орендованого об’єкту, від прийняття яких орендодавець ухиляється та відмовляється сплатити їх вартість (арк.с. 69-72).

Ухвалою суду від 15.05.2010 зустрічну позовну заяву було прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом у справі №5020-4/162.

Ухвалою від 25.10.2010 до участі у справі було залучено іншого відповідача за зустрічним позовом - Севастопольську міську Раду.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи був відкладений 25.10.2010 на 08.11.2010.

У судове засідання 08.11.2010 відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не сповістив.

У судовому засідання позивач за первісним позовом, у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою просив стягнути з Приватного підприємства “Артистичний клуб “Бункер” на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради суму орендної плати та штрафних санкції у розмірі 28606,01 грн., з яких –заборгованість з орендної плати у розмірі 17659,93 грн., 3% річних –907,43 грн., штраф у розмірі 10038,65 грн., а також просив зобов’язати ПП “Артистичний клуб “Бункер” звільнити нерухоме майно –вбудовані не житлові приміщення бомбосховища, загальною площею 223,13 кв.м, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Марата, передавши його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за актом прийму-передачі.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, збільшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

Також у судовому засіданні позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічною позовною заявою), у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на зустрічну позовну заяву, зазначивши, що вважає доводи зустрічного позову необґрунтованими та незаконними, оскільки позивач за зустрічним позовом не є орендарем майна, враховуючи те, що договір оренди №343-05 припинив свою дію 29.12.2008, тому він не має прав на компенсування вартості невід’ємних покращень. Крім того, в виду відсутності у ПП “Артистичний клуб “Бункер” правовстановлюючих документів на земельну ділянку та дозволу органів архітектурно-будівельного контролю на проведення будівельних робіт - капітальний ремонт об’єкта нерухомого майна був виконаний з порушенням вимог містобудівельного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідачів за зустрічним позовом виклав позовні вимоги первісного позову, з урахуванням наданих уточнень, просив суд первісний позов задовольнити в повному обсязі, виклав заперечення за зустрічним позовом, просив в задоволенні вимог зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез’явлення представника відповідача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, відповідачів за зустрічним позовом, суд –

В С Т А Н О В И В:

19.09.2005 між Управлінням з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації (Орендодавець) та Приватним підприємством “Артистичний клуб “Бункер” (Орендар) було укладено договір оренди № 313-05 (далі –Договір).

Повноваження щодо управління комунальним майном, відповідно до рішення Севастопольської міської Ради ХХІV скликання ХХІ сесії від 31.01.2006 № 4657, передані Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, який, у свою чергу, є правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду нерухоме майно –вбудовані нежитлові приміщення бомбосховища, загальною площею 223,13 кв.м, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Марата та перебувають на балансі Управління з питань НС та ДЗН, вартість нерухомого майна відповідно до Акту оцінки від 10.08.2005 складає 137311,00 грн. (а.с.10-11).

Відповідно до пункту 1.2 договору, орендоване майно буде використовуватись для розміщення закусочної з підакцизною групою, допоміжних та складських приміщень, проходів.

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору розмір орендної плати визначається згідно з методикою, яка затверджена Рішенням сесії міської Ради №344 від 13.11.2002 та складає 15602 грн. у рік. Орендна плата визначена, виходячи з 10, 12% від розрахунку вартості об’єкта оренди (експертної оцінки). Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не враховуються в орендну плату. Орендна плата складає 1300,17 грн. за першій місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцем не пізніше 20 числа поточного місяця. Сума орендної плати підлягає помісячному корегуванню Орендарем при внесенні чергового платежу відповідно до індексу інфляції, який визначається Мінстат України.

Орендар зобов’язаний, зокрема, своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов’язані із використанням об’єкта оренди, в тому числі оплату послуг, що надаються підприємствами комунальної сфери (пункт 4.4); повернути орендоване майно при припиненні дії цього договору в належному стані з урахуванням його зносу (п. 4.11).

Згідно з пунктом 2.5 Договору, повернення Орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення договору. Майно повинно бути повернуто в справному стані з урахуванням нормального зносу. Прийом-передача об’єкта оренди після закінчення дії договору оренди здійснюється комісією, яка складається з представників Орендодавця та Орендаря. Вартість майна, яке повертається орендодавцю визначається на підставі акту оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на дату припинення договору оренди. Прийом-передача орендованого майна засвідчується актом приймання-передачі, який підписується представниками сторін. Майно вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об’єкту оренди.

Відповідно до пункту 7.1, строк дії Договору –з моменту його підписання до 29.12.2008.

Відповідно до пункту 8.2, Договір є новою редакцією договору оренди №96-04 від 03.09.2004.

19.09.2005 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі майна –вбудованих нежитлових приміщень бомбосховища, загальною площею 223,13 кв.м. (а.с.13).

Протоколом від 28.12.2007 узгодження змін до Договору оренди №313-05 від 19.09.2005 сторонами за договором були внесені зміни до умов договору, зокрема: розмір орендної плати визначається згідно з рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 20596,65 грн. у рік та 2007,73 грн. за місяць оренди з 01.04.2007. Орендна плата перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата визначена виходячи з ставки 15% від вартості об’єкта оренди, яка визначена незалежною оцінкою майна станом на 10.08.2005 (п. 3.1-3.2 Договору).

Відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007, розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідний попередньому (пункт 3.3 Договору) (арк.с. 15).

Листом №10 від 08.01.2009 Орендодавець повідомив Орендаря про те, що договір оренди №313-05 від 19.09.2005 припинив свою дію у зв’язку із закінченням строку, на який вин був укладений, та просив передати орендоване майно за актом прийму-передачі в строк, встановлений договором оренди (арк.с. 20).

Незвільнення орендованого нерухомого майна після закінчення строку договору оренди, а також несплата орендної плати за період з 01.08.2006 по 29.12.2008 і стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача за первісним позовом суми орендної плати за вказаний період у розмірі 17659,93 грн., 3% річних –907,43 грн. та штрафу в розмірі 10038,65 грн., а також просив зобов’язати останнього звільнити об’єкт оренди.

Несплата відповідачем за зустрічним позовом суми невідокремлених поліпшень, узгоджених орендодавцем, зроблених силами та засобами орендаря стала підставою для звернення позивача за зустрічним позовом з вимогами про стягнення вартості невідокремлених поліпшень у розмірі 45480,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає вимоги первісного позову такими, що підлягають частковому задоволенню, а вимоги зустрічного позову –такими що підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов’язання (в тому числі господарське зобов’язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов’язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, тобто виникли орендні правовідносини.

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов’язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п’ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Отже, відповідач припустився порушення умов Договору стосовно повного та своєчасного внесення орендної плати за період з 01.08.2006 по 29.12.2008.

Доказів погашення заборгованості з орендної плати у розмірі 17659,93 грн. станом на дату прийняття цього рішення не надано.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заборгованість відповідача у розмірі 17659,93 грн. за період з 01.08.2006 по 29.12.2008 підтверджена наявними матеріалами справи.

Як встановлено судом, станом на день прийняття рішення у справі обов’язок щодо перерахування орендної плати відповідачем не виконаний, докази погашення заборгованості за вказаний період в матеріалах справи відсутні. Наведене дозволяє суду зробити висновок про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Враховуючи викладене, заявлена позивачем сума основної заборгованості підлягає стягненню у заявленому розмірі –17659,93 грн.

Позивачем, також, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.07.2007 по 30.06.2010 в сумі 907,43 грн. згідно з наданим розрахунком.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, вважає його обґрунтованим, а вимоги щодо стягнення 907,43 грн. –такими, що підлягають задоволенню в означеному розмірі.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10038,65 грн. за неналежне виконання зобов’язання (відповідно до пункту 6.1 Договору).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 6.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором оренди сторони несуть відповідальність у вигляді штрафу в п’ятикратному розмірі місячної орендної плати (арк.с. 12).

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов’язання або неналежно виконаного зобов’язання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий місячний розмір орендної плати у сумі 2007,73 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 10038,65 грн. (2007,73 грн.*5).

В той же час, стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з’ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.9.2. Роз`яснень вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, яким встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений Фондом комунального майна до сплати штраф є надмірно великим порівняно із збитками кредитора, враховуючі також виконані відповідачем за первісним позовом невідокремлені поліпшення об’єкту оренди, у зв’язку з чим, суд вважає можливим зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу, обмеживши його розміром місячної орендної плати та встановивши в сумі 2007,73 грн.

Позивачем за первісним позовом також заявлено вимогу про зобов’язання відповідача звільнити об’єкт оренди, передавши нерухоме майно позивачу у порядку, передбаченому договором оренди за діючим законодавством.

Суд вважає означену вимогу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України, надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Відповідно до пункту 6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 №02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності", державні та комунальні підприємства мають право звертатися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права.

Пунктом 4.11 договору встановлений обов’язок Орендаря повернути орендоване майно при припиненні дії даного договору в належному стані з урахуванням його зносу.

Пунктом 2.5 Договору передбачено повернення орендованого майна протягом одного тижня після закінчення договору із складенням прийому-передачі, який засвідчується представниками сторін.

Зважаючи на те, що договір оренди №313-05 від 19.09.2005 припинив свою дію, об’єкт оренди - вбудовані нежилі приміщення бомбосховища, загальною площею 223,13 кв.м, які розташовані у місті Севастополі по вул. Марата –підлягають поверненню позивачеві.

Отже, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача звільнити орендоване майно та передати його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради підлягають задоволенню.

Відповідач у зустрічній позовній заяві просить стягнути з позивача суму вартості невідокремлених покрашень нерухомого майна, які були здійснені орендарем за договором №313-05 від 19.09.2005 у розмірі 45480,00 грн.

Суд вважає вимоги позивача за зустрічним позовом такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 778 Цивільного кодексу України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Відповідно до пункту 2.6 Договору, усі поліпшення об’єкта оренди, які можуть бути відокремлені без шкоди об’єкту є власністю орендаря. Якщо невідокремлені поліпшення об’єкту оренди здійснені за згодою Орендодавця, Орендар має право на відшкодування необхідних витрат або зарахування їх вартості в рахунок плати за користування об’єктом оренди. Якщо Орендар без згоди Орендодавця здійснив покращення, які неможливо відокремити без шкоди для об’єкта оренди, вин не має права на відшкодування їх вартості.

Згідно з пунктом 5.2 Договору Орендар має право за згодою Орендодавця здійснювати реконструкцію, розширення, технічне переобладнання об’єкту оренди.

15.12.2004 директором ПП “Артистичний клуб “Бункер” було надано розпорядження №1 про необхідність отримання дозволу Орендодавця на проведення ремонту приміщення (арк.с. 76).

Згідно з висновком по складеному кошторису на проведення ремонту у вбудованих приміщеннях захисній споруди С-1 по вул. Марата у місті Севастополі – роботи, що входять у склад кошторису на загальну суму 71597 грн. булі визнані необхідними та достатніми для проведення ремонту вбудованих нежитлових приміщень захисної споруди С-1 по вул. Марата у місті Севастополі (арк.с. 85)

Наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності №900 від 24.12.2004 “Про надання дозволу проведення невідокремлених поліпшень нежитлового приміщення (бомбосховища) по вул. Марата” –був наданий дозвіл на проведення ремонту нежитлового приміщення (бомбосховища) за адресою: вул. Марата за рахунок власних коштів орендаря –ПП “Артистичний клуб “Бункер”, згідно із кошторисною документацією на суму 71597 грн. (арк.с. 105).

За даними звіту про ідентифікацію та оцінку невідокремлених поліпшень, проведених в захисний споруді С-1 по вул. Марата у місті Севастополі –вартість невідокремлених поліпшень з урахуванням фізичного зносу на дату оцінки –30.04.2005- складає 45480 грн.(арк.с. 87-104).

В якості доказів понесених позивачем за зустрічною позовною заявою витрат при здійсненні капітального ремонту були надані наступні документи: Акт приймання виконаних робіт за грудень 2004 року (арк.с. 107-110), підсумкова відомість ресурсів (арк.с. 111-118), зведений кошторисний розрахунок вартості ремонту (арк.с. 119-120), відомість ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку вартості ремонту (арк.с. 121-124), локальний кошторис на ремонт захисного приміщення (арк.с. 125-130), договір підряду №20/12/04 від 20.12.2004 на ремонт захисній споруди (арк.с. 131-133).

Згідно із бухгалтерською довідкою від 16.05.2005 витрати орендаря на ремонт об’єкта оренди склали 71596,8 грн. Витрати відображені у бухгалтерському звіті на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” з подальшим відображенням на рахунку 10 “Основні засоби” (арк.с. 134).

За даними аудиторського висновку про витрати на ремонт та невідокремлені покращення орендованого об’єкту від 17.05.2005 –витрати приватного підприємства “Артистичний клуб “Бункер” за рахунок доходу складають 71596,80 грн. (арк.с. 135-137).

Згідно з частиною 3 статті 778 Цивільного кодексу України якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Наказом начальника управління з питань майна комунальної власності від 03.06.2005 №460 “Про узгодження об’єму невідокремлених покрашень (захисна споруда С-1) по вул. Марата” узгоджений обсяг невідокремлених покрашень у розмірі 45480 грн., здійснених в нежитловому приміщенні –захисній споруді С-1 по вул. Марата орендарем –ПП “Артистичний клуб “Бункер” за рахунок власних коштів (арк.с. 140).

Відповідно до бухгалтерської довідці ПП “Артистичний клуб “Бункер” від 01.10.2010 –підприємство з 19.09.2005 амортизацію на невідокремлені поліпшення не нараховувало, балансова вартість невідокремлених покрашень станом на 01.10.2010 складає 45480,00 грн. (арк.с. 139).

Як вже було зазначено, умови договору оренди передбачають компенсування орендарю вартості невідокремлених поліпшень орендованого майна, здійснених за згодою Орендодавця. Орендар має право на відшкодування необхідних витрат або зарахування їх вартості в рахунок плати за користування об’єктом оренди.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач за зустрічним позовом належним чином не виконав зобов’язання за Договором, умови пункту 2.6 цього Договору на день прийняття рішення не виконані: відшкодування вартості необхідних затрат на здійснення погоджених невід’ємних поліпшень орендарю не здійснено.

Враховуючи викладене, вимоги позивача за зустрічним позовом стосовно стягнення з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради вартості поліпшень орендованого майна, які не можуть бути відокремлені, у сумі 45480 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, враховуючи приписи пункту 4 Листа Вищого Арбітражного суду України від 16.10.1995 року № 01-8/732 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів», яким встановлено, що якщо вимоги позивача про стягнення неустойки визнано обґрунтованими, але суд вважає за можливе на підставі пункту 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України зменшити розмір санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, державне мито повинно бути покладене на відповідача у сумі, сплаченій позивачем, а не пропорційно задоволеним вимогам, оскільки в даному випадку визначальним для вирішення спору є обґрунтованість вимог позивача та обов'язок другої сторони задовольнити обґрунтовані вимоги заявника, суд покладає на відповідача витрати позивача по сплаті сум державного мита та інформаційно-технічного забезпечення процесу.

Сума судових витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу, що були понесені позивачем за зустрічним позовом підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом – Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                  В И Р І Ш И В :

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Артистичний клуб “Бункер” (ідентифікаційний код 33117526, 99011, м. Севастополь, вул. Батумська, буд. 36, кв. 37) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) суму в розмірі 20575,09 грн. (двадцять тисяч п’ятсот сімдесят п’ять грн. 09 коп.)(яка складається з суми заборгованості з орендної плати у розмірі 17659,93 грн, суми штрафу –2007,73 грн., 3% річних –907,43 грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Зобов’язати Приватне підприємство “Артистичний клуб “Бункер” (ідентифікаційний код 33117526, 99011, м. Севастополь, вул. Батумська, буд. 36, кв. 37) звільнити вбудовані нежитлові приміщення бомбосховища, загальною площею 223,13 кв.м, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Марата, і передати їх Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул. Луначарського, 5; ідентифікаційний код 25750044) за актом прийому-передачі.

4.          Стягнути Приватного підприємства “Артистичний клуб “Бункер” (ідентифікаційний код 33117526, 99011, м. Севастополь, вул. Батумська, буд. 36, кв. 37) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) державне мито в сумі 371,06 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          В іншій частині позовних вимог первісного позову відмовити.

6.          Вимоги зустрічного позову задовольнити в повному обсязі.

7.          Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) на користь Приватного підприємства “Артистичний клуб “Бункер” (ідентифікаційний код 33117526, 99011, м. Севастополь, вул. Батумська, буд. 36, кв. 37) вартість поліпшень орендованого майна, які не можуть бути відокремлені, у сумі 45480 грн. (сорок п’ять тисяч чотириста вісімдесят грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8.          Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) на користь Приватного підприємства “Артистичний клуб “Бункер” (ідентифікаційний код 33117526, 99011, м. Севастополь, вул. Батумська, буд. 36, кв. 37) суму витрат по сплаті державного мита у розмірі 454,8 грн. та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 12.11.2010.