Рішення № 12188879, 01.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2010 р.Справа № 16/119-10-3160 Господарський суд Одеської області У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Завалькевич Є.В. за довіреністю від 22.07.2010р.

Від відповідача: Дразніна М.Є. за довіреністю від 16.08.2010р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно з ст. 77 ГПК України справу за позовом публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії ”Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса” до товариства з обмеженою відповідальністю фірми „К.М.Б.” про стягнення 5939452,06 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса” (далі по тексту ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю фірми „К.М.Б.” (далі по тексту ТОВ фірма „К.М.Б.”) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 13-65-06/212 від 08.05.2008р. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору № 13-65-06/212 від 08.05.2008р., укладеного між сторонами по справі в частині своєчасної сплати процентів, що, в свою чергу, спричинило виникнення у відповідача зобовязання з дострокового погашення всієї суми кредиту.

При цьому, позивачем, на підставі ст. 66 ГПК України, до позовної заяви було подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, грошові кошти або інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах в сумі 5939452,06 грн.

В обґрунтування заявленого клопотання ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” було покладено ухилення ТОВ фірми „К.М.Б.” протягом тривалого часу від виконання прийнятих на себе зобовязань за кредитним договором № 13-65-06/212 від 08.05.2008р., укладеним між сторонами по справі, в частині повернення кредиту, а також значною сумою неповернутих коштів.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому, як вбачається з положень ст. 67 ГПК України, позов може забезпечуватись шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 3.10 кредитного договору № 13-65-06/212 від 08.05.2008р. в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобовязань, що випливають з кредитного договору № 13-65-06/212 від 08.05.2008р. щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісії та можливих штрафних санкцій, тощо між сторонами по справі були укладені низка угод: договір застави обладнання № 13-65-06/214 від 08.05.2008р., договір застави № 13-65-06/28 від 03.04.2009р., за якими відповідачем в забезпечення виконання основного зобовязання було надано позивачу в заставу належне йому на праві власності обладнання, а також іпотечний договір з застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя від 08.05.2008р., за яким відповідачем в забезпечення виконання основного зобовязання було надано позивачу в іпотеку нежитлові будівлі та споруди під № 2, що знаходяться в м. Одесі по вул.. Новікова.

Відповідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). При цьому, відповідно до ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про іпотеку” від 5 червня 2003 року N 898-IV іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. При цьому, відповідно до ст. 9 цього Закону іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Таким чином, самий по собі факт укладення договорів застави та іпотечного договору на суму значно більшу, ніж сума наданого кредиту, призводить до неможливості здійснення відчуження предмету застави / іпотеки за відсутності згоди заставодержателя, що, в свою чергу, свідчить про недоцільність накладення арешту на майно з метою забезпечення позовних вимог, який, за своєю сутністю, представляє собою заборону на відчуження. Наявність даних угод також виключає наявність обставин, можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду та гарантує виконання рішення по даній справі.

Враховуючи викладене, судом вищезазначене клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, грошові кошти або інші цінності відповідача було відхилено як неправомірне та недоцільне з огляду на укладання між сторонами вищезазначених договорів застави та іпотеки.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на ненарахування позивачем після 30.06.2009р. та до звернення до суду із даним позовом процентів за користування кредитними коштами, а, відтак, відсутність у відповідача простроченої заборгованості з їх оплати перед Банком. Крім того, ТОВ фірма „К.М.Б.” наголошувала на неотриманні від позивача жодних повідомлень з вимогами про дострокове погашення кредиту.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (правонаступником якого є ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”) (Банк) та ТОВ фірма „К.М.Б.” (Позичальник) 08.05.2008 року було укладено кредитний договір № 13-65-06/212, відповідно до умов п. 2.1, 2.2 якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у сумі 5 000 000,00 гривень на умовах, встановлених даним договором, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені договором. При цьому, повернення кредиту повинно здійснюватися Позичальником частинами у відповідності до наступного графіку: 20 січня 2011 року - 1250 000,00 грн.; 20 лютого 2011 року - 1250 000,00 грн.; 20 березня 2011 року - 1 250000,00 грн.; 19 квітня 2011 року - 1250 000,00 грн. Кінцевий термін погашення кредиту сторонами був обумовлений не пізніше 19 квітня 2011 року. Відповідно до п. 2.3 даної угоди сторонами було передбачено, що кредит надається з цільовим призначенням на придбання обладнання.

Відповідно до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави „Позика”, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 3.1 договору встановлений наступний порядок надання кредиту. Так, кредит надається Банком Позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку НОМЕР_4 відкритого Банком в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса”, код Банку 328135, код ЄДРПОУ 09328133, на рахунки контрагентів Позичальника, відповідно до цільового призначення кредиту. На виконання умов кредитного договору № 13-65-06/212 від 08.05.2008р. Банком здійснювалося кредитування Позичальника у Банку.

08 травня 2008 р. відповідачем були надані Банку платіжні доручення № 1 та № 2 на загальну суму 5000000,00 грн. для перерахування зазначеної суми з позичкового рахунку на рахунок контрагента Позичальника в якості оплати за обладнання.

З огляду на викладені обставини, суд доходить висновку про належне, з дотриманням положень п. 3.1 кредитного договору № 13-65-06/212 від 08.05.2008р., виконання Банком прийнятих на себе зобовязань з видачі кредиту ТОВ фірмі „К.М.Б.” у розмірі 5000000 грн.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. В свою чергу, згідно зі ст. 1056 1 ЦК України, якою було доповнено ЦК України згідно з Законом України 12 грудня 2008 року N 661-VI, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Положеннями п.п. 3.2 договору передбачено, що проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 18 процентів річних. Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 договору нарахування Банком процентів починається з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Проценти нараховуються та сплачуються наступним чином: в перший місяць кожного кварталу: за період з 1-го числа поточного місяця по 10-те число поточного місяця проценти за користування кредитом нараховуються Банком 11-го числа поточного місяця та сплачуться Позичальником до 13 числа поточного місяця; за період з 11-го числа поточного місяця по 20-те число поточного місяця проценти за користування кредитом нараховуються 21-го числа поточного місяця та сплачуються до 23 числа поточного місяця; за період з 21-го числа поточного місяця до передостаннього робочого дня поточного місяця проценти за користування кредитом нараховуються Банком в передостанній робочий день поточного місяця, та сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня поточного місяця; в другий місяць кожного кварталу: за період з передостаннього робочого дня попереднього місяця по 10-те число поточного місяця проценти за користування кредитом нараховуються Банком 11-го числа поточного місяця та сплачуються Позичальником до 13 числа поточного місяця; за період з 11-го числа поточного місяця по 20-те число поточного місяця проценти за користування кредитом нараховуються 21-го числа поточного місяця та сплачуються до 23 числа поточного місяця; за період з 21-го числа поточного місяця до передостаннього робочого дня поточного місяця проценти за користування кредитом нараховуються Банком в передостанній робочий день поточного місяця, та сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня поточного місяця; в останній місяць кожного кварталу: за період з передостаннього робочого дня попереднього місяця по 10-те число поточного місяця проценти за користування кредитом нараховуються Банком 11-го числа поточного місяця та сплачуються Позичальником до 13 числа поточного місяця; за період з 11-го числа поточного місяця по 20-те число поточного місяця проценти за користування кредитом нараховуються 21-го числа поточного місяця та сплачуються до 23 числа поточного місяця; за період з 21-го числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно проценти за користування кредитом нараховуються Банком в передостанній робочий день поточного місяця та сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Проценти нараховуються на фактичну заборгованість Позичальника за кредитом станом на дату нарахування процентів. В разі зміни заборгованості Позичальника за кредитом сума сплачених процентів враховується при нарахуванні процентів за період з 1-го числа наступного місяця по 10-е число наступного місяця. В грудні місяці за період з 21-го числа по останній календарний день грудня проценти за користування кредитом нараховуються Банком 28-го грудня та сплачуються Позичальником в останній робочий день грудня. Проценти за кредит нараховуються на фактичну заборгованість Позичальника за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у календарному році та сплачуються з поточного рахунку Позичальника №26003301535366/980, НОМЕР_2 в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса", код Банку 328135 (або з будь-яких інших поточних рахунків Позичальника) на рахунок НОМЕР_3, відкритий Банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса", код Банку 328135.

Слід зазначити, що заперечуючи проти позову відповідач наполягав на відсутності у Позичальника простроченої заборгованості із процентів, з огляду на невиконання позивачем після 30.06.2009р. та до звернення до суду із даним позовом зобовязань з нарахування процентів за користування кредитними коштами, про що, на думку відповідача, свідчить відсутність відповідних відомостей про нарахування процентів за спірний період у довідці про рух грошових коштів за період з 08.05.2008р. по 30.06.2010р. по рахунку НОМЕР_3 відкритому Банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса", на який відповідно до приведених вище умов договору Позичальником мають сплачуватися проценти, а також у довідці про рух грошових коштів за період з 08.05.2008р. по 30.06.2010р. по рахунку НОМЕР_3 на який мають сплачуватися прострочені проценти відповідно до п. 4.2.2 договору. Зважаючи на приведені доводи відповідача, покладені останнім в обґрунтування своєї позиції по даній справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно, як вбачається з заперечень на відзив та наявних у матеріалах справи документів, нарахування процентів Банком у податковому обліку було зупинено, у звязку з виникненням спору стосовно врегулювання простроченої заборгованості за даним кредитним договором, який вирішувався господарським судом Одеської області у межах справи № 15/ 77 09 2706, через застосування вимог ст.ст. 11, 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства”. Проте, нарахування процентів здійснювалося в управлінському обліку Банку, що у тому числі підтверджується довідкою Банку за вих. № 05-01-05/226 від 24.09.2010р.

Більш того, слід зазначити, що нарахування або ненарахування Банком процентів за користування кредитними коштами у жодному разі не звільняє Позичальника від прийнятого на себе за кредитним договором № 13-65-06/212 від 08.05.2008р. обовязку зі своєчасної сплати процентів за користування кредитом. Приписи ст. 538 ЦК України, на які посилається відповідач, в даному випадку застосуванню не підлягають, з огляду на наступне. Так, наведеними законодавчими положеннями визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Проте, визначеність в умовах кредитного договору розміру процентів за користування кредитом, порядку їх розрахунку, а також строків оплати, дозволяло відповідачу самостійно розрахувати суму процентів за користування кредитом за відповідний період, тобто виконання Позичальником зобовязання зі сплати процентів за користування кредитом не залежало від нарахування або ненарахування їх Банком, а обумовлювалося лише виконанням Банком обовязку з надання відповідачу кредиту, проти чого останній не заперечує. Крім того, зі змісту наявних у матеріалах справи документів, зокрема, листа відповідача за вих. № 119/1 від 02.09.2009р., клопотання власників господарського товариства про пролонгацію кредиту № 151/1 від 28.09.2009р., протоколу зборів учасників ТОВ фірми „К.М.Б.” № 2 від 28.09.2009р., вбачається, що Позичальнику було відомо про наявність простроченої заборгованості із сплати процентів за користування кредитними коштами.

Слід зауважити, що жодних додаткових угод з приводу звільнення Позичальника від обовязку зі сплати процентів за користування кредитом за спірний період часу між сторонами не укладалося.

Все вищенаведене дозволяє суду критично оцінювати доводи відповідача про відсутність у Позичальника простроченої заборгованості із процентів, з огляду на невиконання позивачем після 30.06.2009р. та до звернення до суду із даним позовом зобовязань з нарахування процентів за користування кредитними коштами.

У відповідності до п. 4.2.2 кредитного договору Позичальник зобовязався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення умов п.п. 2.1, 3.2, 3.4, 4.2.2 кредитного договору № 13-65-06/212 від 08.05.2008р., вимог ст.ст. 525, 526, 629, 1054 ЦК України ТОВ фірмою „К.М.Б.” зобовязання зі сплати відсотків за період з 13.06.2009р. по 21.06.2009р., а також за період з 24.06.2009р. по 30.06.2010 р. не виконувалися, внаслідок чого за відповідачем виникла прострочена заборгованість зі сплати процентів в сумі 939452,06 грн. При цьому, судом не приймаються до уваги як недоведені та безпідставні доводи відповідача про те, що Банк навмисно не списував грошові кошти в якості сплати процентів в сумі 74,30 грн. Враховуючи, що в обґрунтування зазначених доводів відповідач посилався на п. 3.12 кредитного договору, суд вважає за необхідне звернутися до відповідних договірних положень. Так, відповідно до п. 3.12 кредитного договору з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов'язань Позичальника по погашенню кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки та у випадку передбаченому п. 4.3.4 цього договору, Позичальник відповідно до вимог ст. 26 Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, доручає Банку здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку №26003301535366/980, НОМЕР_1 відкритого в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса", код Банку 328135, код ЄДРПОУ 09328133 (або з будь-яких інших поточних рахунків Позичальника, відкритих в Промінвестбанку), що становлять суму кредиту, процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та інших грошових зобов'язань Позичальника перед Банком, за умови настання строків виконання Позичальником будь-яких грошових зобов'язань, передбачених цим договором. Відповідно до п. 26.1. ст. 26 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 5 квітня 2001 року N 2346-III платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Даними положеннями договору фактично Банку надано право здійснювати договірне списання коштів у певних випадках. Проте, наявність у Банка права здійснити договірне списання грошових коштів знову ж таки не звільняє відповідача від обовязку своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом. Крім того, відповідачем не доведено наявність на його поточних рахунках достатньої кількості коштів для здійснення їх договірного списання для сплати процентів за користування кредитом.

В свою чергу, зважаючи на встановлені судом порушення з боку відповідача приведених вище умов кредитного договору № 13-65-06/212 від 08.05.2008р., а також приймаючи до уваги, що Банком в межах даної справи також висуваються вимоги про стягнення з відповідача і повної суми кредиту, суд вважає за необхідне звернутися до відповідних положень кредитного договору. Так, відповідно до п. 4.2.7 кредитного договору Позичальник зобовязався незалежно від настання кінцевого строку погашення кредиту сплатити заборгованість за кредитом, усі нараховані проценти та неустойку за умови настання обставин, зазначених в п. 4.3.4 цього договору. В свою чергу, пунктом 4.3.4 договору передбачено право Банку списувати з рахунків Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення кредиту) згідно п. 3.12 цього договору у повному обсязі заборгованість за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/ або суму неустойки, передбачених цим договором, зокрема, випадку, коли Позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або інші зобовязання по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором. При цьому, сторонами було обумовлено, що про необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит з указаних вище підстав Банк зобов'язаний письмово попередити Позичальника не менше ніж за 10 (десять) календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.

За умовами ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Посилаючись на наведені умови договору та законодавчі приписи, а також зазначаючи про неналежне виконання Позичальником договірних зобовязань зі сплати процентів за користування наданими коштами за кредитним договором № 13-65-06/212 від 08.05.2008р., ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” висуваються вимоги про стягнення з відповідача всієї суми кредиту. При цьому, Банк наполягає на направленні ним Позичальнику на виконання вище приведених умов п. 4.3.4 договору вимоги № 05-01-05/37 від 25.06.2010р. про дострокове погашення кредиту та сплати прострочених процентів в термін до 05.07.2010р., а також неодноразове звернення до відповідача з листами (за вих.№ 05-02/10/273 від 24.04.2009р., № 05-02-10/336 від 25.05.2009р.) з вимогами про погашення заборгованості за процентами та попередженням про вжиття заходів щодо її примусового стягнення.

В свою чергу, відповідач заперечуючи проти наведених вимог позивача, вказує на неотримання вимоги Банку щодо необхідності дострокового погашення всієї суми кредиту, а відтак, і ненастанні строку погашення кредиту.

Зважаючи на приведені доводи сторін, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями п. 4.3.4 кредитного договору чітко передбачено, що про необхідність дострокової сплати кредиту з указаних вище підстав Банк зобов'язаний письмово попередити Позичальника не менше ніж за 10 (десять) календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів. Аналіз наведених умов договору та ст. 530 ЦК України, дозволяє суду дійти висновку, що строк виконання обовязку Позичальником з дострокового повернення всієї суми кредиту настає саме після звернення Банку з відповідною вимогою.

За переконанням суду, встановлений договором обовязок Банку звернутися із вимогою про дострокове погашення кредиту, кореспондує з правом Позичальника на отримання такого повідомлення, в протилежному випадку зазначені умови п. 4.3.4 договору втрачають будь-який сенс.

Однак, під час розгляду даної справи було встановлено, що на момент подання даного позову до суду будь-яких звернень та заяв щодо достроково погашення кредиту відповідач не отримував. Так, відповідно до розділу 7 кредитного договору, в якому позначені реквізити сторін, вказано, що місцезнаходженням та поштовою адресою Позичальника є м. Одеса, вул.. 25-ї Чапаївської дивізії, буд.. 1. Зазначена адреса відповідачем не змінювалася. При цьому, зазначаючи про направлення відповідачу вимоги № 05-01-05/37 від 25.06.2010р., позивачем доказів надіслання даної вимоги представлено суду не було. При цьому, слід зазначати, що надана позивачем на підтвердження надіслання даної вимоги копія реєстру на кореспонденцію не може бути оцінена судом як безперечний доказ направлення Позичальнику вказаної вимоги, адже зі змісту реєстру не можливо встановити які саме документи направлялися відповідачу та чи направлялася за даним реєстром вимога № 05-01-05/37 від 25.06.2010р.. Крім того, слід зазначити, що в реєстрі зазначена інша, відмінна від вказаної у кредитному договорі, адреса ТОВ фірми „К.М.Б.” (м. Одеса, вул. Новікова, 2-а). Більш того, кореспонденція, вказана у реєстрі була здана органу звязку 05.07.2010р., тобто в той же день, коли згідно з вимогою Банку відповідач мав повністю повернути кредит. Нарешті, слід зазначити, що жодних доказів одержання Позичальником вимоги № 05-01-05/37 від 25.06.2010р. Банком взагалі надано не було. Слід зазначити, що з листів Поштамту Центр поштового звязку № 1 Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку „Укрпошта” за вих.№ 636 /12 вих від 29.08.2010р., а також за вих. № 637/12 вих від 29.08.2010р. випливає, що з 25.06.2010р. по 13.07.2010р. кореспонденції, що реєструється на імя ТОВ фірми „К.М.Б.” ані за поштовою адресою відповідача: м. Одеса, вул.. Чапаївської дивізії, буд.. 1 ані за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 2-а у надходженні та видачі не значиться.

У контексті викладеного, слід зауважити, що листи позивача за вих.№ 05-02/10/273 від 24.04.2009р., № 05-02-10/336 від 25.05.2009р. з вимогами про погашення заборгованості за процентами та попередженням про вжиття заходів щодо її примусового стягнення не можуть бути оцінені як докази звернення Банку до Позичальника з вимогою про дострокове погашення кредиту, оскільки взагалі не містять таких вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що термін дострокового погашення кредиту на час звернення позивача до суду із даним позовом не настав.

З урахуванням наведених висновків суду, слід звернутися до статті 1 ГПК України, приписами якої встановлено, що до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації) згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За переконанням суду, зміст приведеної законодавчої норми чітко встановлює правило для перелічених субєктів господарського права на звернення до суду за захистом саме своїх порушених або оспорюваних прав та інтересів. При цьому, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Однак, за результатами розгляду даного спору суд дійшов висновку, що на момент звернення ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” до суду з даним позовом у позивача не виникло право предявлення вимог у судовому порядку щодо дострокового стягнення повної суми кредиту, а, відтак, не виникло і кореспондуюче цьому праву грошове зобовязання ТОВ фірми „К.М.Б.” з його повернення. Наведене свідчить про відсутність факту порушення прав позивача, та тягне за собою необхідність відмови у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

В свою чергу, факт існування простроченої заборгованості відповідача зі сплати процентів за кредитом у сумі 939452,06 грн. за період з 13.06.2009р. по 21.06.2009р., а також за період з 24.06.2009р. по 30.06.2010 р. перед ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем до господарського суду не представлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявленого ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” позову в частині вимог про стягнення з відповідача процентів в сумі 939452,06 грн. та наявності підстав для їх задоволення відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 617, 625, 629, 1048, 1054, 1056 1 ЦК України. В задоволенні іншої частини позову слід відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 617, 625, 629, 1048, 1054, 1056 1 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми „К.М.Б.” /м. Одеса, вул.. 25-ї Чапаївської дивізії, 1, код ЄДРПОУ 19209932/ на користь публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії ”Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса” /65125, м. Одеса, вул.. Пушкінська, 36, код ЄДРПОУ 09328133/ 939452 грн. 06 коп. /девятсот тридцять девять тисяч чотириста пятдесят дві грн.. 06 коп./ - заборгованості по процентам за користування кредитом, державне мито в сумі 9394 грн. 52 коп. /девять тисяч триста девяносто чотири грн.. 52 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 37 грн. 33 коп. /тридцять сім грн.. 33 коп./. Наказ видати.

3.В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 05.11.2010р.

Суддя