Рішення № 12188811, 05.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2010 р.Справа № 9-31/52-10-3389 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Мізол”; До відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „УПТК-СНАП”;

про стягнення 10790,60 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Ярцев Ф.Ю. (за довіреністю);

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 03.08.2010 р. за вх. №6647 Товариство з обмеженою відповідальністю „Мізол” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „УПТК-СНАП” 10790,60 грн.

Провадження у справі було порушено 04.08.2010р. суддею Лєсогоровим В.М.

Приймаючи до уваги неможливість подальшого розгляду господарських справ суддею господарського суду Одеської області Лєсогоровим В.М., на підставі наказу в.о. голови господарського суду Одеської області №5-к від 30.09.2010р. про відрахування судді Лєсогорова В.М. зі штату суддів господарського суду Одеської області, справу №31/52-10-3389 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Меденцеву П.А. Справу прийнято до провадження Ухвалою суду від 04.10.2010р. та присвоєно №9-31/52-10-3389.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання призначені по справі не з’явився, незважаючи на те, що про дату, місце та час судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мізол” та Товариство з обмеженою відповідальністю „УПТК-СНАП” є контрагентами за договором купівлі-продажу.

Наявність договірних відносин між ТОВ „Мізол” та ТОВ „УПТК-СНАП” підтверджується здійсненням сторонами так званих конклюдентних дій. Зокрема, на підставі видаткових накладних: №847 від 28.08.2008р., №870 від 03.09.2008р., №772 від 14.08.2008р., №919 від 12.09.2008р, №973 від 25.09.2008р. ТОВ „Мізол” через Одеську філію передало у власність ТОВ „УПТК-СНАП” товар на загальну суму 10808,96 грн. Факт отримання товару підтверджується довіреностями серії НБЙ №418020 від 01.08.2008р., серії НБЙ №418032 від 28.08.2008р., серії НБЙ №418039 від 12.09.2008р.

З врахуванням загальних приписів цивільного законодавства, підписання уповноваженою особою Відповідача видаткової накладної, на підставі виданої їй довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, свідчить про вчинення дій спрямованих на прийняття товару і взяття Відповідачем на себе обов'язку по його оплаті.

Проте, ТОВ „УПТК-СНАП” зобов'язання з оплати отриманого товару виконало не в повному обсязі. Відповідач оплатив лише частину боргу в розмірі 18,36 грн., що підтверджується даними відповідної банківської виписки.

З урахуванням того, що договір між сторонами не був укладений в письмовій формі, згідно вимог чинного законодавства, на адресу ТОВ „УПТК-СНАП” була направлена претензія №558 від 10.12.2009р. з вимогою погасити існуючу грошову заборгованість у розмірі 10790,60 грн. Претензія була отримана 15.12.2009р., про що свідчить відмітка у поштовому повідомленні №5299.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу (ч.2 ст.694 ЦК України).

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню , як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, оплаті послуг адвоката віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „УПТК-СНАП” (65011, Одеська область, м. Одеса, вул. Катерининська, 77, кв. 4, п/р 26008038466800 в АКИБ „Укрсиббанк”, м. Харків, код ЄДРПОУ 33506899, МФО 351005) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю „Мізол” (79022, Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 174, код ЄДРПОУ 33895476, р/р 2600801064214 в Першій Львівській філії ВАТ „Кредо Банк”, МФО 325365) основну заборгованість у розмірі 10790,60 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 107,91 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             Меденцев П.А.