Рішення № 12188213, 18.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/46618.10.10 За позовом           Дочірнього підприємства «Оллтек-Україна»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОХОД»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Фурман Д.М. –предст.

Від Відповідача Бугайов М.О., Чурчина І.М. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Оллтек-Україна»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОХОД», та просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.10.2010, стягнути з Відповідача 1522174,20 грн. заборгованості, 154766,40 грн. інфляційних втрат, 51320,56 грн. –3% річних від суми заборгованості. Судові витрати –державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 25000,00 грн. витрат за надання юридично-консультативних послуг Позивач просив покласти на Відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором поставки № 01/07-2008 від 07.07.2008 в частині оплати поставленої Позивачем Відповідачу у 2008 році продукції за вказаним договором. Крім того, Позивач зазначив, що Відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати в повному обсязі поставленого Позивачем за видатковими накладними товару у 2009-2010 роках. У зв’язку з наявною заборгованістю Відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України Позивач просить стягнути суму боргу в судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, зазначивши, що розрахунки штрафних санкцій здійснені з порушенням строків прострочення та без дотримання вимог чинного законодавства. Крім того, Відповідач наголошував на необгрутованому завищенні юридичних послуг, отриманих Позивачем.

11.10.2010 Відповідачем до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі № 32/466 до остаточного вирішення спору у справі № 10/377 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОХОД»до Дочірнього підприємства «Оллтек-Україна»про визнання недійсним Договору поставки № 01/07-2008 від 07.07.2008, укладеного між сторонами. Відповідач стверджує, що оспорюваний ним договір підписаний не уповноваженою на те особою.

Суд відмовляє в задоволенні заявленого Відповідачем клопотання про зупинення провадження, оскільки поставка товару, що є неоплаченим Відповідачем, здійснювалась на підставі як Договору поставки № 01/07-2008 від 07.07.2008, так і на підставі усної домовленості між сторонами за видатковими накладними, крім того, суд вважає наявні в матеріалах справи докази достатніми для прийняття обґрунтованого рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.07.2008 між Дочірнім підприємством «Оллтек-Україна»(Далі –Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОХОД»(далі –Відповідач, Покупець) укладено Договір № 01/07-2008 (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язався протягом строку дії Договору продавати Покупцю відповідно до замовлень останнього кормові добавки (далі –Товар), зазначені в Специфікації № 1 до Договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 01/07-2008 від 07.07.2008 є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставка Товару здійснюється за рахунок Покупця та в кількості, зазначеній в замовленні Покупця та згідно зі специфікацією, на умовах EXW(ІНКОТЕРМС-2000), партіями не меншими ніж 25 кг, з місця розташування складу Постачальника, розташованого за адресою: м. Київ, бульв. І.Лепсе, 24. Товар вважається наданим у розпорядження Покупця після його відвантаження та видачі документів, зазначених в п. 2.1 та п. 2.2 Договору (п. 5.2 Договору), а право власності на партію Товару переходить до Покупця в момент її отримання останнім (п. 5.4 Договору).

Факт поставки Товару підтверджується транспортною накладною та/або подібним документом, підписаним уповноваженими представниками Сторін, із зазначенням видів, кількості та вартості Товару відповідно до Специфікацій, поставленого за відповідним відвантаженням (п. 7.1 Договору).

Так, на виконання Договору № 01/07-2008 від 07.07.2008 та заявок Відповідача Позивачем за видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи, у 20087 році було поставлено Відповідачу товар на суму 2311407,00 грн., про отримання якого свідчать довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 1.1 Договору Покупець зобов’язався приймати та оплачувати переданий товар згідно заявки та накладних.

          Згідно з п. 3.2 Договору Покупець зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати Постачальнику вартість Товару в порядку та строки, визначені в ст. 4 Договору.

          На оплату поставленого товару Позивачем було виставлено Відповідачу відповідні рахунки-фактури.

          Пунктом 4.3 Договору сторони передбачили, що Покупець має право відстрочити оплату поставленого Товару на термін 20 банківських днів з дати поставки відповідної партії Товару. Платіж вражається здійсненим Покупцем в повному обсязі з дати, на яку повна сума такого платежу буде зарахована на відповідний банківський рахунок Постачальника (п. 4.4 Договору).

          Відповідач зобов’язання щодо оплати отриманого від Позивача Товару належним чином не здійснював.

          Судом встановлено, що за поставлений Позивачем у 2008 році товар станом на час розгляду спору у Відповідача рахується заборгованість в розмірі 621835,20 грн.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Строк дії Договору № 01/07-2008 від 07.07.2008 було встановлено до 31.12.2008 (п. 10.1 Договору).

Як було встановлено в ході розгляду спору, після закінчення строку дії Договору № 01/07-2008 від 07.07.2008 згідно з досягнутими між Дочірнім підприємством «Оллтек-Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОХОД»домовленостями Позивачем було відвантажено Відповідачу товар (кормові добавки) у 2009 році –на суму 3082236,00 грн., а у 2010 році –126495,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. Факт отримання обумовленого такими накладними товару підтверджується виданими Відповідачем довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких надано до справи.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Видаткові накладні, з приводу оплати яких виник спір у даній справі, у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи. Так, останні підтверджують вчинення відповідного правочину між сторонами.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого за видатковими накладними протягом 2009-2010 років товару в повному обсязі не виконав. Сума боргу за отриманий товар станом на 30.09.2009 складала 1304 835,10 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків між сторонами.

Станом на час вирішення спору заборгованість Відповідача за поставлений у 2009-2010 роках товар становить 900339,00 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОХОД»не погашена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості Відповідачем до суду не надано.

          Укладений між сторонами усний договір, вчинений шляхом поставки товару та підписання відповідних документів на поставку такого, фактично є договором поставки, а згідно з положеннями ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв’язку з неотриманням коштів за поставлений, серед іншого, у 2009-2010 році товар Позивач звернувся до Відповідача з листом-вимогою № 42/10 від 15.03.2010, у якій вимагав погасити заборгованість до 25.03.2010. Зазначений строк не суперечить встановленому ч. 2 ст. 530 ЦК України семиденному терміну, при цьому суд враховує, що вказаний лист був отриманий Відповідачем 17.03.2010, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вказана претензія залишена Відповідачем без відповіді та належного реагування.

Строк виконання зобов’язань по оплаті поставленого товару в розмірі 900339,00 грн. є таким, що настав, розрахунку за отриманий товар, переданий згідно з видатковими накладними за 2009-2010 роки, наданими до справи, Відповідачем у повному обсязі не здійснено, заборгованість в сумі 900339,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОХОД»не погашена, доказів протилежного до суду не надано.

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 900339,00 грн., який виник у зв’язку з неоплатою отриманого протягом 2009-2010 років товару, а також вимоги про стягнення 621835,20 грн. заборгованості за Договором поставки № 01/07-2008 від 07.07.2008, - обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунками 3% річних від суми заборгованості та інфляційних втрат, вважає такі обґрунтованими, оскільки вони проведені Позивачем з урахуванням виникнення зобов’язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу (у випадку поставки за Договором –на 20 банківський день з дати поставки відповідної партії товару, у випадку відвантаження за видатковими накладними протягом 2009-2010 років –з моменту, визначеного у листі-вимозі № 42/10 від 15.03.2010, тобто з 26.03.2010).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно приписів ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2010 між Дочірнім підприємством «Оллтек-Україна»(Замовник) та Адвокатською компанією «Армор»(Виконавець) укладено Договір про надання правової допомоги, юридично-консультативних та адвокатських послуг, предметом якого є надання Виконавцем правової допомоги, юридично-консультативних та адвокатських послуг Замовнику у вирішенні спорів, пов’язаних зі стягненням заборгованості з боржників Замовника.

Згідно з Додатковою угодою № 1 від 15.05.2010 до зазначеного вище договору Позивач доручив Виконавцю здійснити аналіз правовідносин, які виникли між Дочірнім підприємством «Оллтек-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОХОД»у зв’язку з невиконанням останнім умов Договору поставки № 01/07-2008 від 07.07.2008 в частині розрахунків за поставлений йому у власність товар; здійснити на основі зробленого аналізу підготовку необхідних документів, збору необхідних відомостей, доказів для захисту інтересів Замовника та його порушених прав та інтересів в господарському суді.

Згідно з п. 3 зазначеної Додаткової угоди гонорар Адвокатської компанії «Армор»за обумовлені послуги складає 25000,00 грн.

Факт отримання Позивачем послуг, обумовлених Договором про надання правової допомоги, юридично-консультативних та адвокатських послуг від 15.05.2010, підтверджується актами прийомки-передачі виконаних робіт та послуг, а факт оплати таких послуг підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт надання адвокатських послуг на суму 25000,00 грн. та оплати таких Позивачем.

При цьому, суд враховує складність справи (поставка здійснена на виконання Договору згідно великої кількості накладних, розрахунок відсотків річних та інфляційних втрат проведений з встановленням періоду прострочки по кожній накладній, оспорювання Відповідачем суми боргу та нарахованих відсотків річних та інфляційних втрат), тривалість розгляду справи, тобто, зважаючи на понесені адвокатською компанією затрати по наданню правової допомоги, а також зважаючи на ціну позову, суд доходить до висновку, що вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача понесених адвокатських послуг в розмірі 25 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Державне мито в розмірі 17282,61 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОХОД»(04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18; 04073, м. Київ, Московський просп., б. 21, оф. 434, код 35900571) на користь Дочірнього підприємства «Оллтек-Україна»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код 32047626) 1522 174,20 грн. заборгованості, 154766,40 грн. інфляційних втрат, 51320,56 грн. нарахувань 3% річних від суми заборгованості, 25000,00 грн. адвокатських послуг, 17282,61 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 22.10.2010