Рішення № 12187921, 26.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/4926.10.10 За позовом До

Про Приватного підприємства «Фрут-Сервіс»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо Престиж»

стягнення 3262, 60 грн.

Суддя Іванова Л.Б.

Представники:

Від позивача: предст. Нікітіна О.А. за дов. № б/н від 19.07.2010 р.

Від відповідача: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Фрут-Сервіс»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо Престиж», 3262, 60 грн., з яких: 2808 грн. 58 коп. –сума основного боргу, 366 грн. 96 коп. –пені, 29 грн. 12 коп. –встановлений індекс інфляції, 57 грн. 94 коп. –3 % річних

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 р. порушено провадження у справі № 5/49 та призначено розгляд справи на 19.10.2010 р.

В судове засідання 19.10.2010 р. відповідач не з’явився з невідомих суду причин, вимог суду, викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі № 5/49 від 24.09.2010р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.09.2010 р. підтверджує, що відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2009 року між Приватним підприємством «Фрут-Сервіс»(далі-продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо Престиж»(далі-покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 68.

Відповідно до п. 1.1. продавець продає, а покупець купує продовольчі товари в кількості, асортименті та по цінам, вказаним в накладних, доданих до цього договору і які є його невід»ємною частиною, на умовах, викладених в цьому договорі.

Вся сума по накладній повинна бути оплачена не пізніше ніж сім календарних днів, незалежно від того реалізував покупець товар чи ні. Фактом, що підтверджує оплату, є зарахування коштів на поточний рахунок продавця (п. 3.2).

Термін дії договору сторони обумовили з моменту підписання його сторонами та до 28.02.2010 р., якщо сторони не дійдуть другого рішення, оформленого окремою угодою, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами таких зобов’язань (п. 7.1).

На виконання умов договору купівлі-продажу товарів № 68 від 01.03.2009 р. позивач на підставі видаткової накладної № 533 від 30.11.2009р. поставив відповідачу товар на суму 2808, 58 грн., проте відповідач свої зобов’язання щодо сплати коштів за отриманий товар не виконав.

У відповідності до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 2 статті 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З метою досудового врегулювання спору позивач, 15.04.2010 р. повідомив відповідача про сплату заборгованості в розмірі 3196, 21 грн.

Однак, зазначене повідомлення позивача залишилося відповідачем без відповіді та без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 2808, 58 грн. визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежу, позивач на підставі п. 3.3. договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 366, 96 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору за несвоєчасну сплату платежу за поставлений товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діяла на момент виникнення заборгованості.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені та враховуючи положення ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог в частині стягнення пені, а саме підлягає до стягнення пеня в сумі 239, 77 грн. (за період з 08.12.2009 р. по 08.05.2010 р.)

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 29, 12 грн. –встановлений індекс інфляції та 57, 94 грн. - 3 % річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають до стягнення 29, 12 грн. –встановлений індекс інфляції та 57, 94 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Приватним підприємством «Фрут-Сервіс»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо Престиж»(03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 136, кімната 34; код ЄДРПОУ 35316266) на користь Приватного підприємства «Фрут-Сервіс»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 7, кв. 43; код ЄДРПОУ 34299507) 2808 (дві тисячі вісімсот вісім) грн. 58 коп. –сума основного боргу, 239 (двісті тридцять дев»ять) грн. 77 коп. –пені, 29 (двадцять дев»ять) грн. 12 коп. –встановлений індекс інфляції, 57 (п’ятдесят сім) грн. 94 коп. –3 % річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині щодо стягнення пені - в позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Л.Б.Іванова