Рішення № 12187522, 20.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/50220.10.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент»

доДочірнього підприємства «Янтзен Укрінвест»

третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація Спецторг»

простягнення 14310,53 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Гривцов С.Є.

від відповідача:не з’явився

від третьої особи:Гривцов С.Є. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент»(надалі –ТОВ «КУА «Ортос Ессет Менеджмент») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Янтзен Укрінвест»(надалі –ДП «Янтзен Укрінвест») про стягнення 14310,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.01.2009 р. між ТОВ «Корпорація Спецторг»та ДП «Янтзен Укрінвест»було укладено договір поставки №1575 на виконання умов якого ТОВ «Корпорація Спецторг»поставило відповідачу товар, а останній свого грошового зобов’язання з його оплати належним чином не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 7415,00 грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2075,79 грн., інфляційні збитки у розмірі 815,43 грн., 3% річних у розмірі 296,80 грн. та штраф у розмірі 3707,50 грн. Право вимоги у позивача виникло на підставі договору про відступлення права вимоги №БА-29/09 від 24.11.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.09.2010 р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація Спецторг».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2010 р. у зв’язку із неявкою представників відповідача та третьої особи розгляд справи відкладено до 04.10.2010 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.10.2010 р. у зв’язку із неявкою представників відповідача та третьої особи розгляд справи відкладено до 20.10.2010 р.

В судове засідання 20.10.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 20.10.2010 р. не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

В судове засідання 20.10.2010 р. представник третьої особи з'явився, вимоги ухвал суду виконав.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04201, м. Київ, вул. Полярна, 15 на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №70885772 від 27.09.2010 р.

Також, судом було додатково відправлено ухвали суду на адресу відповідача (03164, м. Київ, вул. Юнацька, 15), що вказана в договорі.

Згідно із абзацу 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2009 р. між ТОВ «Корпорація Спецторг» (постачальник) та ДП «Янтзен Укрінвест» (покупець) було укладено договір довгострокового постачання №1575 (надалі –«Договір №1»).

Відповідно до п 1.1 Договору №1 постачальник зобов’язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар (в тому числі, але не виключно –запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), авто хімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Пунктом 1.3 Договору №1 встановлено, що загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії договору.

Згідно п. 4.1 Договору №1 ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Договору №1 постачальник зобов’язаний постачати покупцю товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), остаточно погоджені сторонами в видаткових товарних накладних. Сторони також можуть в кожному конкретному випадку обумовити строки і вартість доставки товару. Строки і порядок постачання товару, якого немає в наявності на складі постачальника, погоджуються сторонами в кожному конкретному випадку окремо, за умови виконання покупцем оплати відповідно до п. 5.1.1 Договору №1.

Відповідно до п. 8.1 Договору №1 приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем відповідно до інструкцій П-6, П-7.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору від за своєю природою є договором поставки відповідно до умов якого (ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Корпорація Спецторг» на виконання умов Договору згідно накладної №И-004796 від 23.03.2009 р. поставило відповідачу товар на загальну суму 7 415,00грн.

Відповідач взятого на себе зобов’язання по оплаті вартості поставленого товару на суму 7 415,00грн. у встановлений строк не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору та видаткової накладної №И-004796 від 23.03.2009 р. товар становить 7 415,00 грн.

Вказаний Договір згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

24.11.2009 р. між ТОВ «Корпорація Спецторг»(цедент) та ТОВ «КУА «Ортос Ессет Менеджмент»(цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги №БА-29/09 від 24.11.2009 р. (надалі –«Договір №2»)

Пунктом 1.1 Договору №2 визначено, що у випадку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває: права вимоги до Дочірнього підприємства «Янтзен Укрінвест», належні цеденту відповідно до договору довгострокового постачання №1575 від 23.01.2009 р.

Відповідно до п. 1.2 Договору №2 за основним договором відступаються наступні права вимоги: право вимагати повернення заборгованості (частини або повної суми) за основним договором (п. 1.2.1 Договору №2); право вимагати сплати неустойки (пені, штрафів, інфляційних втрат, трьох процентів річних, курсової різниці та інших санкцій і платежів) у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов’язань за основним договором щодо заборгованості (п. 1.2.2 Договору №2).

Пунктами 2.1, 2.2 Договору №2 визначено, що на момент укладення даного договору грошові зобов’язання боржника (без врахування штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат і т.п.) за основним договором, становлять 7 415,00 грн. Ціна прав, що відступаються цедентом цесіонарію, складає 7 415,00 грн. без ПДВ.

Згідно п. 1.3 Договору №2 права вимоги, що відступаються за даним договором, переходять від цедента до цесіонарія з дати набуття чинності даного договору.

Пунктом 6.1 Договору №2 встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами свої зобов’язань за цим договором.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку, ані законом, ані договором не були встановлені обмеження щодо здійснення уступки права вимоги за Договором постачання, в тому числі не передбачалось одержання згоди боржника на таку уступку (п. 12.4 Договору №1 встановлює обмеження на уступку обов’язку, а не права).

10.12.2009 р. ТОВ «Корпорація Спецторг»направило на адресу ДП «Янтзен Укрінвест» повідомлення по заміну кредитора у зобов’язанні з ТОВ «Корпорація Спецторг»на ТОВ «КУА «Ортос Ессет Менеджмент».

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1 Договору №1 покупець зобов’язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару у встановлений сторонами термін.

Пунктом 5.1.2 Договору №1 встановлено, що при проведенні поставки з відстроченням платежу покупець сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій товарній накладній, після приймання зазначеної партії покупцем від постачальника (дати підписання покупцем накладної постачальника).

Із змісту видаткової накладної №И-004796 від 23.03.2009 р. вбачається, що поставку товару було здійснено з відстрочкою сплати вартості поставленого товару строком на п’ять банківських днів та визначено, що оплата отриманого товару мала бути здійснена до 30.03.2009 р.

Відповідач в порушення умов Договору свого зобов’язання з оплати поставленого товару у встановлений у видатковій накладній строк не виконав, а на момент розгляду справи обов’язок відповідача оплатити поставлений товар настав.

13.01.2010 р. позивач звернувся до ДП «Янтзен Укрінвест»з вимогою у семиденний строк з моменту пред’явлення даної вимоги сплатити існуючу заборгованість у розмірі 7 415,00 грн., пеню у розмірі 1 267,66 грн., інфляційні у розмірі 448,39 грн., 3% річних у розмірі 174,91 грн. та штраф у розмірі 3 707,50 грн.

Відповідач відповіді на зазначену вимогу не надав, свого зобов’язання з оплати вартості поставленого товару у розмірі 7 415,00 грн. не виконав.

Заборгованість ДП «Янтзен Укрінвест»перед ТОВ «КУА «Ортос Ессет Менеджмент»у розмірі 7 415,00 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано, а строк виконання грошового зобов’язання на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ДП «Янтзен Укрінвест» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 7 415,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2075,79 грн., інфляційні збитки у розмірі 815,43 грн., 3% річних у розмірі 296,80 грн. та штраф у розмірі 3707,50 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.3 Договору №1 сторони передбачили, що при простроченні оплати товару покупець зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Із змісту п. 10.3 Договору №1 вбачається, що сторонами у Договорі було погоджено можливість нарахування пені за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, а тому вимога позивача про стягнення пені визнається судом обґрунтованою та задовольняється у розмірі 2 075,79 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до п. 10.6 Договору №1 при простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення передбачених п. 10.3 даного Договору суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару, а доказів на спростування наведеного не надано, то стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 707,50 грн. є правомірним.

Суд відзначає, що згідно ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені та штрафу застосовується спеціальна позовна давність (один рік), проте відповідачем заяви про застосування строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками інфляційних збитків та 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних збитків у розмірі 815,43 грн. та 3% річних у розмірі 296,80 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ «КУА «Ортос Ессет Менеджмент»обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Янтзен Укрінвест»(04201, м. Київ, вул. Полярна, 15; ідентифікаційний код 14358581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент»(04114, м. Київ, вул. Полупанова, 21; ідентифікаційний код 35847272) основний борг у розмірі 7 415 (сім тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 075 (дві тисячі сімдесят п’ять) грн. 79 коп., інфляційні збитки у розмірі 815 (вісімсот п'ятнадцять) грн. 43 коп., 3% річних у розмірі 296 (двісті дев’яносто шість) грн. 80 коп., штраф у розмірі 3 707 (три тисячі сімсот сім) грн. 50 коп., державне мито у розмірі 143 (сто сорок три) грн. 11 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Повний текст рішення підписаний 25.10.2010 р.