Рішення № 12187085, 01.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/10301.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноімпорт ЛТД»

про стягнення боргу 5 597,49 грн за договором фінансового лізингу № 810/04/2007 від 26.04.2007

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Ліцкевич Р.В. представник за довіреністю б/н від 08.04.2009р.

від відповідача: не з’явився

В судовому засіданні 01.04.10, за згодою представника Позивача в порядку ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноімпорт ЛТД"»про стягнення боргу у розмірі 5 597,49 грн за договором фінансового лізингу №810/04/2007 від 16.04.2007.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 26.04.07 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(далі - позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноімпорт ЛТД»(далі - відповідач) уклали договір фінансового лізингу № 810/04/2007 (Договір), згідно якого Позивач зобов'язувався передати, а Відповідач прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно - конструкція палетних стелажів (один комплект) відповідно до Специфікації, а також зобов'язувався здійснювати лізингові платежі. Проте, відповідач не виконав зазначені положення Договору в частині щодо сплати платежів а саме: нарахованого платежу за 21, 22, 23 та 24 періоди згідно Графіку внесення платежів. В графіку внесення платежів визначено, що за 21 (по 31 грудня 2008 р.), 22 (по 31 січня 2009 р.), 23 (по 28 лютого 2009 р.), 24 (по 31 березня 2009 р.), періоди Відповідач зобов'язаний був сплатити по 150,25 умовних одиниць. За розрахунками позивача, загальний розмір заборгованості відповідача за прострочені платежі по Договору становить 4 635,40 грн, розмір неустойки 546,06 грн, інфляційне збільшення суми боргу - 307.18 грн, а також 3% річних - 108,85 грн.

Ухвалою суду від 10.02.10 порушено провадження у справі №40/103 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 02.03.10.

Ухвалою суду від 02.03.10 розгляд справи відкладався до 01.04.10 через неявку відповідача у судове засідання.

24.03.10 службою діловодства суду зареєстроване клопотання позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача основну суму заборгованості у розмірі 5959,16 грн, неустойку у розмірі 690,96 грн, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 658,70 грн та 3 % річний у розмірі 181,46 грн.

У судове засідання, призначене на 01.04.10, з’явився представник Позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач не надав заперечення проти заявлених позовних вимог. В жодне судове засідання не забезпечив явку повноважного представника. Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), надана позивачем для залучення до матеріалів справи, свідчить, що запис про відповідача значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, місцезнаходження –02099 м. Київ, Дарницький район, вул. Бориспільська, 9 корп. 61, ідентифікаційний код 33227613.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення, оскільки, ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу Відповідача, що вказана в позовній заяві та довідці Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

За таких обставин згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд встановив.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

За результатом укладеного між позивачем і відповідачем Договору фінансового лізингу №810/04/2007 від 26.04.07р, позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове володіння та користування за плату майно –конструкція палетних стелажів Bi-Bloc (один комплект) відповідно до Специфікації.

У відповідності з положеннями пунктів 6.5, 6.6. Договору фінансового лізингу лізингові платежі нараховуються по кожному періоду строку фінансового лізингу, що зазначаються в графіку внесення платежів та який є невід’ємною частиною Договору.

За умовами п. 6.8. Договору відповідач взяв на себе зобов’язання вносити всі лізингові платежі в обсязі та у строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлених чи отриманих рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного використання майна, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу чи до моменту дострокового припинення договору.

Згідно п. 6.1.2 Договору фінансового лізингу поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як результат суми лізингового платежу, який виражається в «у.о.»згідно «Графи 3»додатку №1 на відповідну дату проведення платежу і Курсу 2, який збільшується на 1%. Курс 2 –це курс, встановлений НБУ для одного Долара США на дату встановлену для проведення наступного лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (п. 6.1.1. Договорів).

На виконання умов договору № 810/04/2007 від 26.04.2007 позивач передав відповідачу за актом здачі-приймання майна - конструкція палетних стелажів Bi-Bloc (один комплект).

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем виконано своє зобов’язання за Договором фінансового лізингу № 810/04/2007 від 26.04.2007

Але, як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконує зобов’язання за договором № 810/04/2007 від 26.04.2007 щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5959,16 грн за період з грудня 2008р по березень 2009р.

Доказів сплати вказаних лізингових платежів відповідачем суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності п. 8.5. договорів фінансового лізингу, Відповідач повинен сплатити Позивачеві неустойку в розмірі 0,1 (одна десята)% від поточного боргу лізингоотримувача за кожний день прострочення платежу. Поточний борг Лізингоотримувача визначається по кожному періоду лізингових платежів в графіку внесення платежів (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно нарахована неустойку за не виконання договірних зобов’язань. Розмір неустойки відповідача за прострочені платежі за Договорами фінансового лізингу за розрахунками позивача становить 690,96 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦКУ).

Беручи до уваги розрахунки, що додані до матеріалів справи, а також те, що відповідач прострочив виконання зобов’язань за Договором фінансового лізингу, суд вважає правомірним нарахування інфляційне збільшення суми боргу - 658,70 грн та 3% річних - 181,46 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно ст. 44 ГПК України Позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок Відповідача (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноімпорт ЛТД»(02099 м. Київ, Дарницький район, вул. Бориспільська, 9 корп. 61, ідентифікаційний код 33227613) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5 корп. 2, Бізнес-Центр «Реноме», код ЄДРПОУ 33104543, р/р 26008301013536 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904) основну суму заборгованості у розмірі 5959,16 грн (п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят дев’ять гривень шістнадцять копійок), неустойку у розмірі 690,96 грн (шістсот дев’яносто гривень дев’яносто шість копійок), інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 658,70 грн (шістсот п’ятдесят вісім гривень сімдесят копійок), 3 % річних у розмірі 181,46 грн (сто вісімдесят одна гривня сорок шість копійок), витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн (сто дві гривні нуль копійок) та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість гривень нуль копійок).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г

дата підписання рішення 06.04.2010р.