Рішення № 12186460, 12.11.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.11.10р.Справа № 8/168-10 За позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" (м.Кривий Ріг Дніпропетровської області)

до Комунального підприємства "Апостолівське житлово-експлуатаційне підприємство" (м.Апостолове Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором на послуги з постачання води у 2010 році № 11т/н від 14.12.2009р. у загальному розмірі 243 043,77 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Миколюк О.В. - представник (дов. № 16-04-2992 від 16.08.10р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Комунального підприємства "Апостолівське житлово-експлуатаційне підприємство" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором на послуги з постачання води у 2010 році № 11т/н від 14.12.2009р. у загальному розмірі 243 043,77 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 238 835,70 грн. - основний борг, 3 536,98 грн. - пеня, 671,09 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором на послуги з постачання води у 2010 році № 11т/н від 14.12.2009р., в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги з постачання технічної води з каналу Дніпро-Кривий Ріг до межі розподілу балансової належності мереж сторін.

Відповідач у своєму відзиві на позов визнає позовні вимоги позивача лише частково та на підтвердження того, що відповідачем частково погашена заборгованість перед позивачем надав копії платіжних доручень, згідно яких, зокрема, 16.09.10р. та 20.09.10р. ним було сплачено 2 000,00 грн. Отже, вказане погашення заборгованості відбулося до подачі позовної заяви до суду позивачем, та не враховано у його розрахунках суми позову.

Крім того, до матеріалів справи долучено акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем по справі № 8/168-10 від 24.09.10р., станом на 04.11.10р., який підписаний позивачем та відповідачем та відповідно до якого заборгованість складає 230 835,70 грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується направленням ухвал суду на юридичну адресу відповідача.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на послуги з постачання технічної води у 2010р. № 11т/н (далі-договір). Предметом договору є послуги з постачання технічної води з каналу Дніпро-Кривий Ріг до межі розподілу балансової належності мереж сторін. Якість технічної води, що подається відповідачу, відповідає якості води джерела в районі водозабору. Договір набрав законної сили з моменту підписання і діє до 31.12.2010р. (п.п. 1.1., 1.2., 8.1. договору).

Пунктом 2.1. договору були визначені помісячні обсяги і режим надання послуг з постачання води у вигляді графіку, складеного на підставі заявки відповідача № 469 від 25.11.2009р. та з врахуванням технічних можливостей позивача.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.3., 4.4., 4.6. договору, на момент укладання договору тариф на послуги водопостачання складає 0,55 грн. (з ПДВ) за 1 м3. Орієнтована сума договору на момент його укладення на підставі передбачених п. 2.1. договору обсягів надання послуг з постачання технічної води складає 995 500,00 грн. (з ПДВ). Загальна сума договору за результатами його виконання визначається фактичним обсягом наданих та спожитих послуг з постачання технічної води та відповідними рахунками позивача, наданими умовами даного договору. Розрахунок за послуги з постачання технічної води проводяться відповідачем на протязі поточного місяця, в повному обсязі, але не пізніше 10 числі місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

За період з 22.05.2010р. по 21.08.2010р. позивачем було подано відповідачу 466 974,00 м3 технічної води на суму 256 835,70 грн., що підтверджується рахунками позивача та відповідними актами про кількість наданих послуг.

Але відповідач розрахувався за надані послуги лише частково і станом на момент звернення з позовною заявою, за розрахунками позивача, його борг складав 238 835,70 грн.

Після порушення провадження у даній справі, була частково погашена заборгованість перед позивачем в сумі 6 000,00 грн., внаслідок чого заборгованість перед позивачем зменшилася, та за підрахунками позивача стала складати 232 835,70 грн.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 6 000,00 грн., у зв'язку з тим, що відповідачем була частково погашена заборгованість перед позивачем.

Пунктом 6.1 договору сторони встановили, що при несвоєчасній оплаті (порушенні п.4.3. договору) за отримані послуги відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,8% від суми платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви, розмір нарахованої пені по договору становить 3 536,98 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути три проценти річних від простроченої суми у розмірі 671,09 грн.

До матеріалів справи долучено акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем по справі № 8/168-10 від 24.09.10р., станом на 04.11.10р., який підписаний позивачем та відповідачем та відповідно до якого заборгованість складає 230 835,70 грн., в той час, як за підрахунками позивача заборгованість складає 232 835,70 грн.

Вказана вище розбіжність у сумі заборгованості в 2 000,00 грн. виникла внаслідок того, що відповідачем була частково погашена заборгованість перед позивачем, на підтвердження чого ним долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень № 445 та № 450, згідно яких, зокрема, 16.09.10р. та 20.09.10р. ним було сплачено 2 000,00 грн. Отже, вказане погашення заборгованості відбулося до подачі позовної заяви до суду позивачем, та не враховано у його розрахунках суми позову.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в сумі 2 000,00 грн. є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті наданих послуги з постачання технічної води з каналу Дніпро-Кривий Ріг до межі розподілу балансової належності у розмірі 230 835,70 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав. Крім того, наявність вказаного боргу підтверджена відповідачем в підписаному ним акті звірки.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 230 835,70 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також три проценти річних від простроченої суми у розмірі та пеня

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за надані послуги за договором на послуги з постачання води у 2010 році № 11т/н від 14.12.2009р. у розмірі 230 835,70 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 671,09 грн.

Вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на те, що позивач у своєму розрахунку виходи з невірної суми основного боргу, в той час, як матеріалами справи встановлено, що на момент звернення позивача з позовною заявою до суду, основний борг відповідача складав 236 835,70 грн. (з них 6 000,00 грн. в частині стягнення яких провадження у справі припинено).

При розрахунку господарським судом встановлено, що стягненню підлягають 3% річних в сумі 670,60 грн.

При викладених обставинах, а також враховуючи те, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов’язання перед позивачем, допустивши прострочення виконання грошових зобов’язань, вимогу позивача щодо стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 670,60 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Пунктом 6.1 договору сторони встановили, що при несвоєчасній оплаті (порушенні п.4.3. договору) за отримані послуги відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,8% від суми платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня.

На підставі вищевикладених норм, а також п. 6.1. договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 3 536,98 грн.

Вказані вимоги позивача також підлягають частковому задоволенню з огляду на те, що позивач у своєму розрахунку виходи з невірної суми основного боргу, в той час, як матеріалами справи встановлено, що на момент звернення позивача з позовною заявою до суду, основний борг відповідача складав 236 835,70 грн. (з них 6 000,00 грн. в частині стягнення яких провадження у справі припинено).

При розрахунку господарським судом встановлено, що стягненню підлягає пеня в сумі 3 535,72 грн.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 218, 229 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 33, 34, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 6 000 грн. 00 коп.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Апостолівське житлово-експлуатаційне підприємство" (53800, Дніпропетровська область, м. Апостолове, вул. Карла Маркса, 11А; код ЄДРПОУ 24246778) на користь Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 15-А; код ЄДРПОУ 00191017) - 230 835 грн. 70 коп. основного боргу, 670 грн. 60 коп. трьох відсотків річних, 3 535 грн. 72 коп. пені, 2 410 грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита, 234 грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін