Рішення № 12186173, 02.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

02.11.2010Справа №2-9/4370-2010 За позовом Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго", АР Крим, м. Сімферополь, (95000, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а) в особі Ялтинської філії ОП "Кримтеплокомуненерго", АР Крим, м. Ялта, (98600, м. Ялта, вул. Красних партизан, 5 а)

До відповідача Державного підприємства Міністерства обороні України Центральній військовий санаторій "Ялтинський", АР Крим, м. Ялта , (98603, м. Ялта, вул. Свердлова, 32)

Про стягнення 200790,35 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача – Сопіна О.М., ю/к. , дов. пост. № 20-3/2149/4 від 20.07.2010 року; Хитун Т.В., ю/к. , дов. пост. № 20-3/2149/4 від 20.07.2010 року.

Від відповідача – не з’явився

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 200790,35 грн. заборгованості, у тому числі 114074,87 грн. основного боргу, 83293,23 грн. індексу інфляції, 3% річних у сумі 3422,25грн., а також 2007,90 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач заявою вих. №15-4/1036 від 02.11.2010 року у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 114074,87 грн. основного боргу, від стягнення іншої частині позову відмовився.

Заява про зменшення позовних вимог судом прийнято до розгляду.

Відповідач тричі явку свого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані документи не надав. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника відповідача суду не відома.

Від відповідача 07.10.2010р. надійшло клопотання вих. №161 від 01.10.10р. про відкладення справи слуханням на 1-й квартал 2011р., у зв'язку з тим, що грошові кошти для погашення заборгованості, що утворилась, будуть отримані їм з центрального бюджету України у 1-му кварталі 2011р.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Суд зазначає, що ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

З огляду на те, що слухання справи вже неодноразово відкладалося, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку про відсутність достатньо обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи, у тому числі у матеріалах справи є двосторонній акт звірки розрахунків, підписаний сторонами.

Справа розглядається на підставі наявних у неї матеріалів у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслуховує пояснення представника позивача, суд –

В с т а н о в и в:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

01.06.2003 р. між сторонами був укладений договір № 181ПТ-2003 про постачання тепловою енергією у вигляді гарячої води на потреби опалювання і гарячого водопостачання.

Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що цей договір розроблений на підставі «Правил користування тепловою енергією», затверджених наказом Міністерства енергетики України, Державного Комітету будівництва, архітектури і житлової політики України №307/262 від 28.10.99р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.11.99р. №825/4118.

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що «Постачальник»(позивач) бере на себе зобов'язання забезпечувати «Споживача»(відповідача) тепловою енергією у вигляді гарячої води на потреби опалювання і гарячого водопостачання, а «Споживач» зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію по встановлених тарифах в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що Оплата за надання послуг з теплопостачання проводиться, виходячи з тарифів, що діють: за відсутності приладів обліку рівномірно в перебігу року за опалювальною площею квартири; за наявності приладів обліку за їх свідченнями.

Пунктом 6.4 договору сторони передбачили, що у разі зміни вартості енергоресурсів і експлуатаційних витрат, нові тарифи є обов'язковими для сторін з часу їх введення в дію.

Пунктом 6.9 договору сторони передбачили, що споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду проводить оплату необхідної кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням остатньої суми(сальдо) розрахунків на початок місяця.

Позивач свої договірні зобов’язання виконав належним чином, однак, відповідач в порушення у порушення умов договору не провів оплату за відпуск теплової енергії своєчасно і повністю, у зв'язку з чим, за період з 01.09.2008р. по 31.07.2010р. за ним утворилася заборгованість у розмірі 114074,87 грн.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строку

Статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

При таким обставинах, зменшені позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розміру 114074,87 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки розрахунків, підписаним сторонами, за станом на 01.08.2010р.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні 02.11.2010р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 03.11.2010 р.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Заяву про зменшення позовних вимог прийняти.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Державного підприємства Міністерства обороні України Центральній військовий санаторій "Ялтинський" (98603, м. Ялта, вул. Свердлова, 32, р/р 26003301441461 у ЯФ АКБ «Національний кредит» МФО 384715, ЗКПО 08334083) на користь Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Ялтинської філії ОП "Кримтеплокомуненерго" (98600, м. Ялта, вул. Красних партизан, 5а, р/р 26036020590 у АБ «Експрес-банк» м. Сімферополь, МФО 384674, ЗКПО 26273184) 114074,87 грн. основного боргу, 1140,75 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Петухова Н.С.