Рішення № 12186148, 02.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

02.11.2010Справа №2-16/4843-2010 За позовом Кримської республіканської установи «Науково – дослідній інститут фізичних методів лікування та медичної кліматології ім.. І.М. Сеченова» (98603, м. Ялта, вул.. Мухіна, б.8, ідентифікаційний код 02012042)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАС» (98600, м. Ялта, вул.. Полікуровська, б.25, корпус 11, ідентифікаційний код 30576214)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – 1) Фонд майна АР Крим (95000, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 17)

2) Міністерство охорони здоров’я АР Крим (95000, м. Сімферополь, проспект Кірова,13)

Про спонукання укласти додаткову угоду до договору оренди майна.

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

                                        представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача - Попкова Є.А. – представ., дов. б/н від 22.09.2010р.

Від третіх осіб-1) Мельніков І.В. – представ., дов. від 31.12.2009р

2) не з’явився

Обставини справи: Кримська республіканська установа «Науково – дослідній інститут фізичних методів лікування та медичної кліматології ім.. І.М. Сеченова» звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАС», в якій просить суд зобов’язати відповідача підписати додаткову угоду до договору оперативної оренди нерухомого майна, яке належить АР Крим від 21.11.2002р.

Ухвалою ГС АР Крим від 01.10.2010р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору були залучені, Фонд майна АР Крим та Міністерство охорони здоров’я АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.03.2003 р. між сторонами у справі був укладений договір оперативної оренди нерухомого майна, що належить АР Крим.

Позивач зазначає, що у зв’язку з внесенням змін, затверджених постановою ВР АР Крим від 23.05.2007р. за № 470-5/07, до Методики розрахунку, розподілу та порядку використання плати за оренду майна, яке належить АР Крим від 19.11.1998р. № 274-2/98 на адресу відповідача була направлена додаткова угода від 01.10.2007р. з додатком до договору оперативної оренди нерухомого майна корпусу № 16 від 21.11.2002р. про зміну орендної плати за орендоване приміщення.

Проте, листом від 16.01.2008р. відповідач ухилився від підписання додаткової угоди з мотивів того, що вказана додаткова угода не затверджена Фондом майна АР Крим.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

02.11.2010 р. позивач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, не надав затребувані судом документи, незважаючи на те, що про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином – рекомендованою поштою.

Раніше, в судовому засіданні 19.10.2010 р. позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

          Відповідач у судовому засіданні 02.11.2010р. проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позову заяву та вказував, що такий спосіб захисту цільних прав не передбачений діючим законодавством. (а.с.33-34).

Представник Фонду майна АР Крим у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача та просив їх задовольнити з підстав викладених у письмових поясненнях.

Міністерство охорони здоров’я АР Крим явку представника до судового засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Представники 3-ї особи та відповідача наполягали на розгляді справи без участі позивача за наявними у справі документами.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, суд також враховує, що розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

          Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представників сторін та 3-ї особи - Фонду майна АР Крим, суд

ВСТАНОВИВ :

03.03.2003 р. між Кримською республіканською установою «Науково – дослідній інститут фізичних методів лікування та медичної кліматології ім.. І.М. Сеченова» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАС» (Орендар) був укладений договір оперативної оренди нерухомого майна, що належить АР Крим п. 1.1 якого передбачено, що Орендодавець передає нерухоме майно корпус № 18,17, що належить АР Крим та перебуває у сфері управління Міністерства охорони здоров’я АР Крим та знаходиться на балансі державного підприємства Кримського республіканського науково – дослідного інституту ім.. І.М. Сеченова, а Орендар приймає в оперативну оренду за актом приймання – передачі приміщення, яке розташоване за адресою: м. Ялта, вул. Полікуровська, 25 під їдальню. (а.с.8-11)

В п. 3.1 Договору сторони передбачили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що належить АР Крим. Базова ставка орендної плати на 01.02.2003р. складає 184,76 грн.

Форма орендної плати може змінюватися за взаємо згодою сторін та встановлюватися додатковими угодами.(п.3.3. Договору)

Розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу однієї із сторін у випадках зміни Методики та в інших випадках, передбачених законодавством України. (п.3.4 Договору)

Матеріали справи містять додаткову угоду від 01.10.2007р., яка підписана позивачем (а.с.12-13)

          Листом №88/08 від 16.01.2008 р. відповідач відмовився від укладення додаткової угоди у зв’язку з тим, що відсутнє попереднє узгодження зі сторони Фонду майна АР Крим та Міністерства охорони здоров’я АР Крим (а. с. 25)

В позовній заяві позивач просить суд зобов’язати відповідача підписати додаткову угоду до договору оперативної оренди нерухомого майна від 03.03.2003 року.

Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Кримської республіканської установи «Науково – дослідній інститут фізичних методів лікування та медичної кліматології ім.. І.М. Сеченова» не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом вказаної статті, звертаючись до суду з позовом, особа має обґрунтувати порушення свого права або інтересу стосовно предмету спору.

Проте, позивач свої позовні вимоги жодними нормами діючого законодавства не обґрунтував. Тоді як у позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально - правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, треба вирішити спір.

Позивачем, також у прохальній частині позову не вказано яку саме додаткову угоду позивач просить підписати, ту яка була датована від 01.10.2007р. або іншу, яка може бути укладена та підписана сторонами в майбутньому.

Слід також зазначити, що вирішуючи спір, господарський суд встановлює відповідність обраного позивачем способу захисту його порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Способи захисту цивільних прав встановлено ст. 16 ЦК України, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 Господарського кодексу України.

Так, частиною 4 статті 188 ГК України встановлено, що в разі недосягнення згоди щодо зміни договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо договір судовим рішенням змінено, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (частина 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договір є домовленістю двох або більше сторін, зобов’язання в судовому порядку другої сторони підписати додаткову угоду позбавлено правового смислу та не буде сприяти реальному захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту його прав шляхом зобов’язання підписати додаткову угоду суперечить вказаним нормам законодавства.

За змістом цих норм, в разі розгляду спору про внесення змін до договору судом, зацікавлена особа повинна ставити перед судом питання про внесення змін до договору, а не про зобов’язання відповідача підписати додаткову угоду.

Така правова позиція також викладена у п.3.4.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» від 02.02.2010р. № 04-06/15.

Це знайшло відображення у судовій практиці: постанови Вищого господарського суду України від 01.09.2009р. у справі № 13/31-09, від 12.10.2010 р. у справі № 13/214, від 30.06.2010р. у справі № 2-30/5626-2009.

При цьому, суд також приймає до уваги п.3. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482, згідно з яким викладена правова позиція, що якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду

Таким чином, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог Кримської республіканської установи «Науково – дослідній інститут фізичних методів лікування та медичної кліматології ім.. І.М. Сеченова» слід відмовити.

Судові витрати суд покладає на позивача згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2010р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.