Вирок № 121856241, 24.09.2024, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/862/24

провадження № 1-кп/624/87/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду с-ще Кегичівка, Красноградського району, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221090000776 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новобогданівка, Сахновщинського району, Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, до затримання офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , не військовозобов`язаного, інвалідності не маючого, хронічними захворюваннями не страждаючого, раніше судимого:

- 19.12.2017 Чернігівським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17000 гривень;

- 01.04.2020 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2,3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років 2 місяців 10 днів позбавлення волі, 14.12.2023 звільнений з місць позбавлення волі у зв`язку з відбуттям покарання,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення: прокурора Кегичівського відділу Красноградської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 ,

- захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_5

в с т а н о в и в:

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 , засуджений 01.04.2020 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 186 КК України, ч. 1 ст. 289 КК України, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України, ч. 2 ст. 289 КК України та ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років та 2 місяців 10 днів позбавлення волі, звільнений 14.12.2023 з місць позбавлення волі у зв`язку з відбуттям покарання, на шлях виправлення не став і повторно вчинив аналогічний злочин за наступних обставин:

30.07.2024, близько 20:00 години, більш точний час в ході судового розгляду не встановлений, ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння біля будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_6 , побачив автомобіль марки ВАЗ - 21063, синього кольору, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, повторно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом для того, щоб поїхати на ньому додому, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання негативних наслідків, переконавшись, що його дії не будуть помічені сторонніми особами, підійшов до вищевказаного автомобіля, який стояв припаркованим на узбіччі, через незачинені двері проник до його салону, після чого за допомогою ключа, який знаходився в замку запалення, завів двигун та поїхав на ньому в АДРЕСА_1 , таким чином розпорядившись автомобілем на власний розсуд.

Ці дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

24 вересня 2024 року між прокурором у кримінальному провадженні прокурором Кегичівського відділу Красноградської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12024221090000776 від 30.07.2024, з одного боку, та обвинуваченим у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , з іншого боку, в присутності захисника адвоката ОСОБА_5 , на підставі ст.ст.468, 469, 472 КПК України в залі судового засідання №1 Кегичівського районного суду Харківської області за адресою: вул. Миру, 26, с-ще Кегичівка, Красноградського району Харківської області, за добровільною ініціативою між сторонами, була укладена угода про визнання винуватості.

Згідно даної угоди ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні і зобов`язався: а) беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні, б) співпрацювати з правоохоронними органами та судом у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою.

Кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_6 завдано матеріальну шкоду на загальну суму 51720 гривень. Завдані матеріальні збитки відшкодовані шляхом повернення викраденого майна. Потерпілий ОСОБА_6 цивільний позов не заявив. Потерпілий ОСОБА_6 надав добровільну згоду на укладання угоди між прокурором та обвинуваченим, з мірою та видом покарання згодний, претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має.

Сторони погодились на призначення ОСОБА_3 , який щиро розкаявся у вчинені кримінального правопорушення, покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту затримання ОСОБА_3 30.07.2024.

Крім цього даною угодою встановлені відомості щодо розуміння сторонами угоди наслідків укладання та затвердження зазначеної угоди.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення та пояснив, що щиро кається у скоєному. Вказав, що дійсно скоїв кримінальне правопорушення при зазначених обставинах. Пояснив суду, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просив затвердити зазначену угоду, запевнив про можливість виконання взятих на себе зобов`язань згідно угоди.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні також просив затвердити угоду, пояснив, що її укладення було добровільним, з додержанням встановлених законом вимог до її укладення.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні укладену угоду підтримав, просив її затвердити.

Потерпілий у судове засідання не з`явився, суду надана заява про розгляд кримінального провадження без його участі. З мірою та видом покарання визначеного в угоді погоджується.

Суд, заслухавши учасників справи, які підтримали укладену ними угоду та просили її затвердити, наслідки укладення та затвердження угоди їм зрозумілі, приходить до наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоду досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч. 2 ст. 289 КК України.

При цьому судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

В судовому засіданні встановлено, що дана угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать його вимогам, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості. Крім того судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають вчиненому злочину та особі обвинуваченого.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд враховує, що обвинувачений погодився на призначення узгодженої з прокурором міри та виду покарання.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена між сторонами, визначена у межах санкцій інкримінованих злочинів, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлено.

За таких обставин, виходячи з позиції обвинуваченого, висловленої в судовому засіданні щодо погодження із призначенням узгодженої сторонами міри покарання, враховуючи вимоги діючого законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості від 24 вересня 2024 року, укладеної між прокурором та обвинуваченим.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше судимий, судимості у встановленому законом порядку не зняті та не погашені, на обліку військовозобов`язаних запасу в ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебуває, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не перебуває на обліку в органі пробації, неодружений, за місцем проживання характеризується посередньо, скарги від мешканців селища не надходили.

Встановлюючи обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Враховуючи роз`яснення зазначені у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з яких слідує, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК України перелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним та такими можуть визнаватися і інші обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують і інші обставини не зазначені в ч. 1 ст. 66 КК України.

Таким чином, суд визнає, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття.

При цьому суд звертає увагу на те, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 під час судового розгляду свідчить про наявність щирого каяття, оскільки він фактично повністю визнав свою винуватість у скоєному.

Так, виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Таким чином основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім, що узгоджується з правовою позицією викладеної у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 (справа № 552/517/19, провадження № 51-1760км20).

Таким чином, суд визнає обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Із врахуванням вчинених злочинів, особи обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, обставин скоєння злочинів та відношення до скоєного, суд призначає покарання ОСОБА_3 , узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 24 вересня 2024 року.

Оскільки суд призначає покарання у виді позбавлення волі та для забезпечення кримінального провадження щодо виконання вироку, відповідно до вимог ч. 4 ст. 374 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили. При застосуванні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 04 червня 2015 року (остаточне 04 вересня 2015 року) у справі «Руслан Яковенко проти України», в якому суд зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити та національне законодавство України чітко передбачає, що суд, який постановляє вирок, повинен вирішити, який запобіжний захід застосовуватиметься до засудженого до набрання вироком законної сили (п. 46, п. 62).

В ході досудового розслідування до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з 30.07.2024. Суд вважає за необхідне зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення, починаючи з 30.07.2024 за ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Ухвалюючи вирок, суд відповідно до ст. 368 КПК України зобов`язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Крім цього, суд, вважає за необхідне зняти арешт з речових доказів по справі, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області був накладений арешт на транспортний засіб ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_2 , унікальний серійний номер НОМЕР_3 , власником якого являється ОСОБА_6 .

В зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373,374,468-475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором у кримінальному провадженні прокурором Кегичівського відділу Красноградської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , укладену 24 вересня 2024 року.

Визнати ОСОБА_3 , винним в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та піддати його покаранню у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення за ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з дня його фактичного затримання, а саме з 30.07.2024 до набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше 60 днів, тобто до 22 листопада 2024 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (код доходів: 24060300, отримувач платежу: ГУК Харків обл/МТГ Харків/24060300, п/рахунок: UA048999980313050115000020649, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998) судові витрати за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 27.08.2024 №СЕ-19/121-24/22342-АВ в розмірі 1514 (тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 56 копійок.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області у справі № 626/2708/24 (провадження № 1-кс/626/1213/24) на транспортний засіб ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_2 , унікальний серійний номер НОМЕР_3 , власником якого являється ОСОБА_6 .

Речовий доказ, а саме транспортний засібВАЗ 21063,державний номернийзнак НОМЕР_2 ,унікальний серійнийномер НОМЕР_3 ,власником якогоявляється ОСОБА_6 та переданий останньому на відповідальне зберігання відповідно до зберігальної розписки, після набрання вироком законної сили, залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_6

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1