Постанова № 12184662, 05.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2010 р.Справа №2а-5021/10/6/0170 (17 г. 01 хв.)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А. ,

при секретарі Усковій О. І.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Тарасенко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування рішення

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про скасування рішення № 0005792303 від 06.04.2010 року у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2418,00 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", посилаючись на те, що ксерокопії всіх необхідних документів на товар, які в момент перевірки були відсутні, надавались 29.03.2010 року в ДПІ в м. Сімферополі до відділу РРО ( каб. 202).

У судовому засіданні позивач на позовних вимогах наполягав, з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов, зокрема посилаючись на акт перевірки № 003459 від 21.03.2010 року та ст. 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Просив у позові відмовити.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим була проведена перевірка за дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій кафе "Піцерія-ДІ", розташованого по вул. Опитна, 1 у м. Сімферополі, яке належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1

За результатами перевірки складено акт від 24.06.2010 року № 003459/0417/01/09/23/3070519833, згідно з висновками якого, під час перевірки встановлено порушення п. п. 11, 12, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

На підставі вказано акта перевірки ДПІ в Сімферополі АР Крим було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.04.2010 року № 0005792303, в якому визначено суму штрафних санкцій, застосованих до позивача за порушення п. 11, 12, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у розмірі 2626,70 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2418,00 грн. за реалізацію товару без наявності відповідних витратних накладних на загальну суму 1 209,00 грн., позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про скасування рішення № 0005792303 від 06.04.2010 року у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2418,00 грн.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”N 996-XIV від 16.07.1999р.(із змінами та доповненнями) (далі Закон № 996).

Статтею 1 Закону № 996 визначено що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 996 сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.3 ст.8 Закону № 996 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9).

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця (ч.3 ст.9).

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (ч.4 ст.9).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч.5 ст.9).

У відповідності із пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (далі Закон України №265) суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій і/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і т.п.) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 20 Закону № 265 встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 21 Закону № 265 встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.13 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № ПО від 17.03.2001 "Про затвердження Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби" (із змінами, внесеними згідно з Наказами ДПА № 98 від 11.03.2002 № 174 від 11.04.2003 р.), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за № 268/5459, факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.

Відповідно до п. 2.2.14 "додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки" акту перевірки № 003459 від 24.03.2010 року на момент перевірки здійснювалася реалізація товарів, без їх обліку в встановленому порядку, не вівся облік товарів по місту реалізації і зберіганню на суму 1209,00 грн., накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні під час перевірки представлені не були.

У судовому засіданні позивач пояснив, що при перевірці в наявності були тільки товарні накладні на товар отриманий 24 березня 2010 року, які були пред'явлені перевіряючим. Решта документів дійсно була відсутня, однак 29 березня 2010 року позивач надав копії всіх відсутніх документів до ДПІ в м. Сімферополі до відділу РРО (каб. 202).

З матеріалів справи вбачається, що отримання позивачем товару та його надходження до торговельної мережі позивача на загальну суму 1209,00 грн. підтверджується копіями товарно-транспортних накладних № ТСМ-335910 від 27.01.2010 року, № ТСМ-335915 від 27.01.2010 року, № ТСМ-376279 від 04.03.2010 року (а. с. 12, 15, 20), копіями фіскальних чеків на суму 368,46 грн., на суму 287,60 грн., на суму 85,28 грн. ( а. с. 12, 15, 19), копіями податкових накладних від 27.01.2010 року № 008220, від 27.01.2010 року № 008218, від 04.03.2010 року № 023476 (а. с. 13, 16, 21), копіями товарно-транспортних накладних № СМ/ТСМ-335910 від 27.01.2010 року, № СМ/ТСМ-335915 від 27.01.2010 року, № СМ/ТСМ-376279 від 04.03.2010 року (а. с. 15, 17, 22), копіями товарно-транспортних накладних та фіскальними чеками до них ( а. с. 18, 23), копією накладної № 3-А від 19.03.2010 року ( а. с. 24), копією квитанції до прибуткового касового ордеру від 19.03.2010 року ( а. с. 25), копіями розрахункових квитанцій ( а. с. 26).

Матеріали справи також свідчать про те, що зазначені вище бухгалтерські документи були надані ДПІ в м. Сімферополі ( вх. № 648 від 31.03.2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги вищезазначені обставини, наявність копій видаткових накладних та інших документів, що підтверджують отримання позивачем товару на суму 2418,00 грн. та його надходження до торговельної мережі, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено, що позивач облік товарів веде з порушенням встановленого порядку за місцем реалізації та зберігання.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополя № 0005792303 від 06.04.2010 року у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2418,00 грн. не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача, викладені в позові являються обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовні заяві позивач просить суд лише скасувати рішення ДПІ в м. Сімферополя № 0005792303 від 06.04.2010 року у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2418,00 грн. без вимоги про визнання протиправними.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ в м. Сімферополя № 0005792303 від 06.04.2010 року у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2418,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 3,40 грн. судового збору, який і підлягає поверненню.

Під час судового засідання, яке відбулось 05.10.10 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 11.10.10 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ в м. Сімферополя № 0005792303 від 06.04.2010 року у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2418,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.