Постанова № 121843, 19.08.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19.08.06 Справа № 8/511н-ад.

Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом

Хімічного казенного об»єднання ім. Г.І. Петровського, місто Петровське Луганської області,

до Державної податкової інспекції у місті Красний Луч Луганської області, -

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

при секретарі судових засідань Смірновій В.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Чипизубова І.А. –помічник генерального директора з правових питань, - довіреність №59 від 01.11.04 року; Боднар С.О., - довіреність №100 від 08.08.06 року;

від відповідача – Мєлков О.С. - старший державний податковий інспектор, - довіреність №1097/10-25 від 13.02.06 року; Маштакова Є.С. –головний державний податковий інспектор, - довіреність №7638/10-25 від 18.08.06 року, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Красний Луч Луганської області (далі –ДПІ; ДПІ у м. Красний Луч, - Відповідач) від 22.05.06 року №0000112344/0 –про визначення позивачеві податкового зобов’язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб у сумі 1876258,86 грн., з яких 938129,43 грн. - основний платіж, а 938129,43 грн. - штрафні (фінансові) санкції, - оскільки, на думку позивача, це податкове повідомлення-рішення суперечить чинному законодавству України, а тому порушує його охоронювані законом права та інтереси.

Попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 06.07.06 року.

Представниками сторін у судовому засіданні заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41 та пункту 2-1 розділу УІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ), а тому його задоволено судом.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму запереченні проти позову за №б/н від 05.07.06 року, посилаючись на те, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ керувалася виключно чинним законодавством України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.

І. 1.Засновником Хімічного казенного об»єднання ім. Г.І.Петровського (далі –Підприємство; ХКО ім. Петровського, - Позивач), ідентифікаційний код 14312683, є Міністерство промислової політики України; воно ж є власником 100 відсотків статутного капіталу підприємства.

2. 03.12.98 року ДПІ у м. Красний Луч підприємство зареєстроване в якості платника податків.

3.Оподаткування Підприємства здійснюється з урахуванням особливостей, викладених у Законі України від 21.09.2000 року №1991-ІІІ «Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії»(далі – ЗУ №1991-ІІІ) (з ініціативи суду текст цього Закону долучено до матеріалів справи).

У статті 3 Закону №1991-ІІІ вказано, що він застосовується до низки підприємств, серед яких вказано і ХКО ім. Петровського (абзац 5 ст.3).

4.В період з 20.03.2006 року по 28.04.06 року фахівцями ДПІ здійснено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства в діяльності ХКО ім. Петровського за період з 01.10.04 року по 31.12.05 року.

За наслідками перевірки складено акт №203/23-14312683 від 10.05.2006 року, з яким того ж дня, під розписку, ознайомлено директора підприємства Шевцова В.О. та головного бухгалтера Жумік Н.О., які при підписанні зробили застереження, що підписують акт з запереченнями.

Як вбачається з цього акту, в діяльності підприємства виявлено порушення Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ «Про плату за землю» (далі –ЗУ №2535-ХІІ), яке полягає в тому, що відповідачем, на думку фахівців ДПІ, безпідставно заявлено пільгу по земельному податку на 2005 рік у сумі 1251143,68 грн.(пункт 3 «Висновків» акту), у зв’язку з чим йому за 9 міс. 2005 року (квітень-грудень) донараховано податкове зобов’язання у розмірі 100 відсотків заявленої пільги за земельні ділянки під виробничими об’єктами у сумі 938129,43 грн. (1250839,24 грн. : 12 х 9).

(Під час перевірки виявлено та зафіксовано у акті низку інших порушень чинного законодавства, які не є предметом спору по цій справі).

5.З урахуванням висновків акту перевірки 22.05.06 року ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000112344/0, згідно якому:

за порушення вимог:

пункту 17 частини 1 ст. 12 ЗУ №2535-ХІІ,

ст. 70 Закону України від 25.03.05 року №2505-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та у деякі інші законодавчі акти України», -

на підставі:

підпункту «б»підпункту 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі –ЗУ №2181-ІІІ) –

щодо ХКО ім. Петровського визначено податкове зобов’язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб у сумі 1876258,86 грн., з яких 938129,43 грн. –основний платіж, а 938129,43 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Розрахунок штрафних санкцій відповідачем додано до матеріалів справи.

ІІ. Позивач вважає це податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним, оскільки воно суперечить чинному законодавству України, та порушує його охоронювані законом права та інтереси, а саме (як сказано у позовній заяві):

1.У статтях 1 та 7 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»(далі - ЗУ №1251-ХІІ) передбачено, що:

встановлення та скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів, а також пільги їх платникам здійснюються Верховною Радою України, сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування;

ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування;

зміни та доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов’язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року;

ставки податків і зборів (обов’язкових платежів) не змінюються протягом бюджетного року. Зміна податкових ставок і механізму справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

2.Частиною 2 ст. 4 ЗУ «Про плату за землю»передбачено, що ставки земельного податку, порядок його обчислення і сплати не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Пунктом 17 частини 1 ст. 12 того ж Закону (в редакції, чинній за станом на 31.03.05 року) від сплати земельного податку звільняються підприємства, науково-дослідні інститути та організації, визначені ст. 3 ЗУ №1991-ІІІ, до числа яких належить і Позивач.

3.Пунктом 30 ст. 73 Закону України від 23.12.04 року №2285-1 «Про державний бюджет України на 2005 рік»дію пункту 17 ч. 1 ст.12 ЗУ №2535-ХІІ «Про плату за землю»було зупинено.

4.Однак згідно пункту 20 ст. 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що закон про державний бюджет –це закон, який затверджує повноваження органів державної влади на здійснення виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

А пунктом 2 частини 2 ст. 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що закони України, які впливають на формування доходної та видаткової частин бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджету, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.

5.Згідно рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2002р. від 20.03.02 року (справа №3-15/2002) за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8 9 частини 1 ст.58 та ст. 60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» визначено, що:

відповідно до ст.ст. 95 та 96 Конституції України предметом регулювання закону України про Державний бюджет України є встановлення доходів та видатків на загальносуспільні потреби.

Законом про Державний бюджет України є правовим актом, зміст якого згідно із Законом України «Про бюджетну систему України», чинного на час прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2001 рік», чітко визначено поняття бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, … органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Такий закон затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Положення ч.4 ст.28 Закону України «Про бюджетну систему України»щодо заборони законом про Державний бюджет України вносити зміни до чинного законодавства, означає і неможливість зупинення дії чинних законів у частині встановлених ними пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів. Це положення дістало підтвердження у частині 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України, яка встановлює, що закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.. Проте практика ревізування пільг, компенсацій і гарантій, всупереч частині третій ст. 27 Бюджетного кодексу України, має місце у і у Законі України «Про Державний бюджет України на 2002 рік»..

6.З урахуванням того, що Закон України від 25.03.05 року №2505-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та до деяких інших законодавчих актів України»було опубліковано 31.03.05 року у газетах «Урядовий кур’єр»та «Голос України», - тобто рішення про скасування пільг щодо сплати земельного податку (стосовно спору по цій справі) прийнято та оприлюднено під час бюджетного року, - «дана норма вводиться в дію з початку наступного бюджетного року, - тобто з 01.01.06 року».

ІІ.1.Обгрунтовуючи далі свої позовні вимоги, Позивач посилається на практику судового розгляду цілком аналогічних позовів іншими господарськими судами України та Вищим адміністративним судом України.

Так, ним надано для долучення до справи постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.05 року по справі №25/203а –за позовом Відкритого акціонерного товариства «Точмаш»(м. Донецьк) (яке також підпадає під дію вищезгаданого ЗУ №1991-ІІІ) до:

відповідача 1 – Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку,

відповідача 2 - Відділення Державного казначейства у місті Донецьку,

відповідача 3 –Управління Державного казначейства у Донецькій області,

за участю третьої особи на боці відповідача –Донецької міської ради , -

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.06.05 року №0000420812/0/16198/10/31-31-1, покладення зобов’язання на Управління Державного казначейства у Донецькій області повернути надмірно сплачений за 2005 рік земельний податок у сумі 320042 грн. 90 коп., -

яким скасовано рішення господарського суду Донецької області по цій справі - про відмову у позові - та задоволено останній.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.06.06 року постанову Донецького апеляційного господарського суду по справі залишено без змін.

2.Позивач, крім того, заперечуючи проти доводів Відповідача, який, на обґрунтування власних (тобто Відповідача) доводів проти позову, посилається на інформаційний лист Вищого господарського суду України (далі – ВГСУ) від 12.05.05 року №01-8/783 «Про Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»(щодо скасування пільг із сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) окремими суб’єктами господарювання)», - звернув увагу Відповідача та суду на те, що ВГСУ у цьому листі не веде мову про порядок застосування вищезгаданого Закону при розгляді господарськими судами спорів стосовно сплати земельного податку установами та організаціями, про які йдеться у ЗУ №1991-ІІІ.

Суд погоджується з цим доводом Позивача.

ІІІ. 1.Відповідач, заперечуючи проти позову, наводить також інші доводи, суть яких зводиться до того, що дії ДПІ є правомірними, оскільки вищезгаданий ЗУ №2505-ІУ від 25.03.05 року –«є законом комплексним», - так як ним не тільки внесено зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», але ще і до цілої низки інших законів України, у тому числі – до законів, які є податковими, - а тому є підстави вважати, що ДПІ у спірному податковому повідомленні-рішенні правомірно визначила Позивачеві податкове зобов’язання зі сплати земельного податку за 2005 рік та штрафні санкції.

2.Крім того, Відповідач надав для долучення до справи постанову Вищого адміністративного суду України від 29.06.06 року, згідно якій ним (на думку Відповідача, - по аналогічній справі) скасовано постанову Луганського апеляційного господарського суду по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІС і К»до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області та Відділення Державного казначейства у м. Алчевську Луганської області –про повернення надмірно сплаченої вартості торгових патентів.

Господарським судом Луганської області за клопотанням ДПІ у м. Красний Луч вищезгадану постанову Вищого адміністративного суду України долучено до матеріалів справи. Судом при цьому звернуто увагу на те, що предметом спору по ній не є земельний податок, а до числа сторін не входить установа чи організація, яка підпадає під дію ЗУ №1991-ІІІ.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

1. Як видно з матеріалів справи, Позивачем дійсно у Податковому розрахунку земельного податку на 2005 рік визначено суму земельного податку у розмірі 1251143,68 грн. та заявлено пільгу з цього податку на вказану суму.

2.ДПІ у м. Красний Луч на підставі п. 1 ст. 10 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(далі –ЗУ №509-ХІІ) правомірно здійснено вищезгадану перевірку, наслідком якої стало прийняття нею спірного податкового повідомлення-рішення.

3.В той же час ДПІ, при винесенні податкового повідомлення-рішення №0000112344/0 від 22.05.06 року належало керуватися наступним.

3.1.Згідно частині 1 ст. 1 Закону України від 25.06.91 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»(далі - ЗУ №1251-ХІІ) встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України, …сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Як сказано у статті 7 цього ж Закону, ставки податків і зборів (обов’язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою АРК і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року за винятком випадків, пов’язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України (частина 1).

Зміна податкових ставок і механізмів справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік (частина 2).

З огляду на це у суду немає підстав заперечувати проти того, що Верховна Рада України має право приймати такі закони, у т.ч. і вищезгаданий ЗУ №2505-ІУ від 25.03.05 року, але при цьому такі зміни повинні вноситися з врахуванням вимог, викладених у ст. 7 ЗУ №1251-ХІІ.

Докази наявності підстав внесення змін до п. 17 ч. 1 ст.12 ЗУ «Про плату за землю» СТОСОВНО ПІДПРИЄМСТВ, ПЕРЕЛІЧЕНИХ у ст. 3 ЗУ №1991-ІІІ, з причин, про які йдеться у частині 2 ст. 7 ЗУ №1251-ХІІ, - у Законі №2505-ІУ від 25.03.05 року –відсутні.

3.2.Сторони по цій справі вважають за доведений та безспірний факт те, що Закон України №2505-ІУ від 25.03.05 року прийнято Верховною Радою України та опубліковано у засобах масової інформації 31.03.05 року, - тобто після початку 2005-го бюджетного року, ВПРОДОВЖ цього року.

У суду при розгляді цього спору немає жодних правових підстав для незгоди з цим фактом.

3.3.У частині 8 статті 1 ЗУ №1251-ХІІ сказано наступне:

Зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов’язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов’язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб’єктам підприємницької діяльності або фізичним особам.

Суд вважає, що у даному конкретному випадку немає підстав вважати, що пункт 17 частини 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» Законом України від 25.03.05 року №2505-ІУ скасовано саме з метою усунення «порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб’єктам підприємницької діяльності або фізичним особам», –адже названим Законом до ЗУ №1991-ІІІ не внесено жодних змін, - тобто особливості правового статусу, у тому числі з питань оподаткування, у підприємств та установ, перерахованих у ст. 3 ЗУ №1991-ІІІ, Законом №2505-ІУ від 25.03.05 року - НЕ ЗМІНЕНО ТА НЕ СКАСОВАНО.

3.4.Позиція, аналогічна викладеній у ч. 8 ст. 1 ЗУ №1251-ХІІ, міститься у частині 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України, в ній сказано:

Закони України, які впливають на формування доходної та видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.

Отже, з урахуванням того, що ЗУ №2505-ІУ від 25.03.05 року прийнято та опубліковано ПІСЛЯ початку 2005-го бюджетного року (31.03.05 року), - зміни, внесені ним до п. 17 частини 1 ст. 12 ЗУ «Про плату за землю», правомірно застосовувати, лише починаючи з 01.01.06 року.

3.5.Принципово вірна позиція з цього приводу викладена у вищецитованому рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2002р. від 20.03.02 року (справа №3-15/2002) за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8 9 частини 1 ст.58 та ст. 60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік».

Вищевикладене дає підстави суду дійти висновку про те, що внаслідок змін, внесених Законом України від 25.03.05 року №2505-ІУ до ЗУ №2535-ХІІ від 03.07.92 року «Про плату за землю», виникла правова колізія між цими двома законами, - з одного боку, - та низкою інших, - перш за все –Законом України «Про систему оподаткування»та Бюджетним кодексом України, - з іншого боку.

4.А тому ДПІ у м. Красний Луч, з урахуванням цієї обставини, після виявлення під час перевірки факту заявлення Позивачем пільги з податку на землю (починаючи з квітня 2005 року, - тобто за останні 9 місяців 2005 року), при вирішенні питання про застосування штрафних (фінансових) санкцій належало керуватися підпунктом 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ («Конфлікт інтересів»), в якому сказано наступне:

У разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або КОЛИ НОРМИ РІЗНИХ ЗАКОНІВ чи РІЗНИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, РІШЕННЯ ПРИЙМАЄТЬСЯ НА КОРИСТЬ ПЛАТНИКА ПОДАТКІВ.

Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у діях відповідача вищенаведених порушень чинного законодавства України; що посадові особи при винесенні спірного рішення не врахували пряму вимогу підпункту 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ, з урахуванням доведеності підстав для його застосування у даному конкретному випадку, - суд вважає, що позовні вимоги ХКО ім. Петровського є законними та обґрунтованими і підлягають до повного задоволення, - тобто податкове повідомлення-рішення ДПІ у місті Красний Луч від 22.05.06 року №0000112344/0 підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до частини 1 ст.94 КАС України судові витрати, понесені Позивачем, підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету.

На підставі викладеного, ст.ст. 1, 7 Закону України від 25.06.91 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»; частини 3 ст.27 Бюджетного кодексу України; підпункту 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення податкових зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», керуючись ст.ст. 158-163 та ст. 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Красний Луч Луганської області від 22.05.06 року №0000112344/0, - згідно якому Хімічному казенному об»єднанню ім. Г.І.Петровського, ідентифікаційний код 14312683, яке знаходиться за адресою: місто Петровське, вул. Леніна,1 Луганської області, - визначено податкове зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 1876258 (один мільйон вісімсот сімдесят шість тисяч двісті п’ятдесят всім) грн. 86 коп., з яких 938129 грн. 43 коп. –основний платіж, а 938129 грн. 43 коп. –штрафні (фінансові) санкції.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Хімічного казенного об»єднання ім. Г.І.Петровського, ідентифікаційний код 14312683, яке знаходиться за адресою: місто Петровське, вул. Леніна,1 Луганської області, - витрати по сплаті державного мита у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

У судовому засіданні 19.08.06 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 23.08.2006 року.

Суддя А.П.Середа