Ухвала суду № 12184081, 02.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 13/582 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.,

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

"02" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бабенка К.А.,

суддів: Попович О.В.,

Шведа Е.Ю.,

при секретарі: Авдошині Н.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма дубль W Київ»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В зв’язку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2009 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем проведено планову документальну перевірку Позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України, за результатами якої складено Акт № 657/23-7/30180471 від 09.11.2004 року. Перевіркою встановлено порушення Відповідачем вимог ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року №185/94-ВР (далі –Закон № 185/94-ВР).

На підставі Акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення №1428/23-5/30180471 від 11.11.2004 року на суму 18 904 грн. 20 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт від 28.05.2002 року з компанією «Консорціо Кодест Інжинирінг»(Італія), модель якого попередньо затверджено Європейським банком реконструкції та розвитку. Відповідно до умов контракту, Позивачем здійснено авансовий платіж (в іноземній валюті в розмірі 10 % від контрактної вартості - 788 200,00 Євро.

Відповідачем виявлено порушення термінів розрахунків (повернення авансового платежу), встановлених ст. 2 Закону №185/94-ВР, а саме несвоєчасне повернення авансового платежу на один день 570 905,15 Євро та 473 606,07 Євро.

Відповідно до ст. 4 Закону № 185/94-ВР, порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Згідно із частиною п’ятою вищезазначеної статті, державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, за порушення термінів зарахування виручки резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки.

Відповідно до вимог Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ, пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є податком чи збором (обов'язковим платежем).

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України (далі –ГК), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно із ст. 250 ГК, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Інструкцією «Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями», затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 136 від 24.03.1999 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за № 338/3631 28.05.1999 року, в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, Національний банк України визначив порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами, встановлених законодавством строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями і отримання резидентами індивідуальних ліцензій Національного банку України на перевищення цих строків, тобто банки зобов'язані здійснювати функцію контролю за дотриманням резидентами строків розрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічним контрактам.

Відповідно до розділу 8 вищезазначеної Інструкції, за невиконання банками функцій агента валютного контролю та порушення положень цієї Інструкції банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, тобто днем виявленням порушення є саме дата встановлення уповноваженим банком факту допущення резидентом порушення строків та повідомлення про даний факт органам податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, перелік порушників законодавчо встановлених термінів розрахунків надіслано банком Відповідачу Листами № 01-12/3714 від 03.09.2003 року та № 01-12/5326 від 03.12.2003 року (а.с. 20, 21), а отримано Відповідачем 09.09.2003 року та 08.12.2003 року відповідно.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято 11.11.2004 року, тобто з порушенням встановленого ст. 250 ГК строку.

Згідно зі ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції –без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Попович О.В.

Швед Е.Ю.