Ухвала суду № 12184025, 02.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1978/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

при секретарі Паскаль Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рашер Ай Пі»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва позовні вимоги задоволено, а саме: визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0007602312/0 від 04.11.2009 року.

Рішення суду вмотивовано тим, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову –залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 05.10.2009р. по 09.10.2009р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проводилась документальна невиїзна перевірка ТзОВ «Рашер Ай Пі»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносний з платником податків ТзОВ «Інтерпроф-Будсервіс»за період з 01.04,2006р. по 31.08.2009р. за результатами якої складено Акт №1819/2312/35211329 від 16.10.2009р.

Згідно вказаного Акту, в порушення пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон) ТзОВ «Райшер Ай Пі»включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, що були виписані ТзОВ «Інтерпорф-Будсервіс»за період з березня 2008 року по серпень 2008 року на загальну суму 1 245 500,0 грн. Відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2009р. по справі № 2-1308/09 статут ТзОВ «Інтерпроф-Будсервіс»визнано недійсним з моменту реєстрації, також визнано недійсною реєстрацію платником ПДВ з моменту реєстрації. Тобто, на думку відповідача, позивачем занижено ПДВ в розмірі 206 799,0 грн.

04.11.2009р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення рішення №00076023120, яким позивачу визначено суму зобов'язання по податку на додану вартість в 206 799.0 грн. за основним платежем та 103 399.50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що в ході господарських відносин сторонами були укладені до договору: Додаток №1 від 12.03.2008р. на суму 60000,0 грн., Додаток №2 від 15.04.2008р. на суму 84000.0 грн., Додаток №3 від 25.04.2008р. на суму 230000,0 грн., Додаток №4 від 13.05.2008р. на суму 150000.0 грн., Додаток №5 від 13.06.2008р. на суму 100000.0 грн., Додаток №6 від 24.06.2008р. на суму 99000,0 грн., Додаток №7 від 10.07.2008р. на суму 170000.0 грн., Додаток №8 від 14.07.2008р. на суму 135ООО.О грн., Додаток №9 від 29.07.2008р. на суму 92000,0 грн., Додаток №10 від 12.08.2008р. на суму 90000,0 грн. В ході господарських операцій по договору ТзОВ «Інтерпорф-Будсервіс»виписано податкові накладні. Виконання умов договору №25/01-08 від 25.01.2008р. підтверджується актами №1 - №10 здачі-прийняття робіт (надання послуг) до Додатків №1 - №10.

На момент укладення договору ТзОВ «»Інтерпроф-Будсервіс»мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Згідно з пп.7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Визнання недійсними установчих документів контрагента платника податку з моменту його реєстрації не може бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарської операції.

Згідно 3 вимогами п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 79 від 01.03.2000 р., свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи Державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачем надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців Серії АЕ № 063856, з якої вбачається, що станом на 7 жовтня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпроф-Будсервіс»не виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не призвели до недійсності всіх господарських операцій, здійснених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за такими господарськими операціями податкові накладні.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва –залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 3 листопада 2010 року.

Головуючий: Н.В. Безименна

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх