Ухвала суду № 12184020, 02.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6727/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвіна А.В.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

при секретарі Паскаль Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 вересня 2010 року у справі за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано нечинними податкові повідомлення –рішення від 27.04.2010 року № 0002134120/1, від 30.04.2010 року № 0002134120/2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду вмотивовано тим, що податкові повідомлення-рішення від 07.12.2009 року № 0001654120/0 та від 19.02.2010 року № 0001654120/1 вважаються відкликаними, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Враховуючи, що відповідачем не наведені підстави з яких позивача визнано платником збору за спеціальне використання водних ресурсів, тому позовні вимоги в частині визнання нечинними податкові повідомлення –рішення від 27.04.2010 року № 0002134120/1, від 30.04.2010 року № 0002134120/2 підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову –залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 27.04.2010р. №0002134120/1 про сплату податкового зобов'язання у сум 1 3 260,68 грн. стали матеріали планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року. За результатами якої складено акт від 24.11.2009 року № 540/41-20/31301827.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14, 14-1 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 року № 1494 та визначено податкове зобов’язання зі збору за спеціальне водокористування у сумі 3 294, 42 грн., у тому числі 1 254, 42 грн. –основного платежу, 2 040, 00 грн. –штрафних (фінансових санкцій).

За наслідками апеляційного оскарження позивачем податкових повідомлень - рішень від 07.12.2009 року № 0001654120/0 та від 19.02.2010 року № 0001654120/1 вони вважаються відкликаними.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволена позову в частині визнання нечинними податкових повідомлень –рішень від 27.04.2010 року № 0002134120/1, від 30.04.2010 року № 0002134120/2, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 14. та 14-1 Порядку справляння збору за спеціальне використання одних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 №1494, збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб енергетики і водного транспорту обчислюється платниками самостійно. Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації. Збір сплачується водокористувачами протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору за місцем податкової реєстрації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при визначенні відповідного податкового зобов’язання відповідачем не враховано законодавче визначення платника такого збору.

Відповідно до ч. 7 ст. 30 Водного Кодексу України платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності. їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та (або) з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Як вбачається із договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (а.с. 50) позивач не здійснював спеціальне водокористування і не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів, оскільки він не здійснював скидання стічних вод у водні об'єкти, отримував воду з водозабірних споруд первинного водокористувача (водоканалу) та скидав стічні води в систему первинного водокористувача на договірних умовах.

Відповідачем не доведено, що позивач здійснював забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та здійснював скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та мав відповідний спеціальний дозвіл.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не наведені підстави з яких позивача визнано платником збору за спеціальне використання водних ресурсів, тому позовні вимоги в частині визнання нечинними податкові повідомлення –рішення від 27.04.2010 року № 0002134120/1, від 30.04.2010 року № 0002134120/2 підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м Києві по роботі з великими платниками податків –залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 вересня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 3 листопада 2010 року.

Головуючий: Н.В. Безименна

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх