Постанова № 12183969, 08.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11056/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: < Текст >

Суддя-доповідач: Денісов А.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"08" листопада 2010 р. м. Київ

№ 2а-11056/09/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Денісова А. О.

Суддів: Кучми А. Ю.

Лічевецького І. О.

при секретарі Вовчок О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом ЗАТ «Позняки-жилбуд»до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ЗАТ «Позняки-жилбуд»звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дій СДПІ у місті Києві по роботі з ВПП в частині визначення розміру заниження податкових зобов’язань з земельного податку на суму 154 435, 46 грн. та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2009 року позов задоволений частково. Суд визнав нечинними та скасував податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0001084230/0, № 0001094230/0, № 0001104230/0, № 0001114230/0 від 18.08.2009 року. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі недотримання позивачем рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 року «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»щодо сплати земельного податку. На думку суду першої інстанції рішення Київської міської ради №944/944 не відповідає податковому законодавству, а тому відповідач безпідставно нарахував податкові зобов’язання.

На вказану постанову СДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позову, мотивуючи тим, що ЗАТ повинне сплачувати земельний податок згідно рішення Київської міської ради №944/944 .

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

СДПІ провела невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкових розрахунків земельного податку ЗАТ, за результатами якої склала акт № 318/42-30/24089818 від 07.08.2009 року про виявлення порушення п.2 рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», внаслідок чого занижений розмір податкового зобов’язання з земельного податку. При проведенні перевірки СДПІ встановила, що станом на 07.08.2009 року ЗАТ не оформило право користування земельними ділянками відповідно до ст.126 ЗК України.

18.08.2009 року на підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення №0001084230/0, №0001094230/0, №0001104230/0, №0001114230/0, якими позивачу визначена сума податкового зобов’язання з земельного податку у розмірі 162 157, 24 грн.

Статтею 5 Закону України «Про плату за землю»встановлює, що об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Згідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За таких умов земельний податок повинен сплачувати власник або землекористувач. Право землекористування в даному випадку повинне оформлюватися договором оренди і виникає лише після його державної реєстрації.

Позивач не оформив право користування земельними ділянками, у зв’язку з чим він не суб’єктом плати за землю і у нього не можуть виникати зобов’язання з цього податку, а тому нарахування йому податкових зобов’язань із земельного податку та прийняття податкових повідомлень-рішень не відповідає податковому законодавству.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції помилково виходив з того, що п.2 рішення Київської міської ради № 944/944 встановлює підвищенні ставки земельного податку, що не відповідає вимогам ч.ч. 1, 2 ст.2, ч.2 ст.4 та ч.1 ст.7 Закону України «Про плату за землю», а також п.8 ч.1 ст.14 та ч.2 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування».

Оскільки позивач не є землекористувачем в розумінні ЗК України і у нього не виникають зобов’язання зі сплати земельного податку, суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального, що є підставою для зміни судового рішення, а тому керуючись ст.ст. 198, 201, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнити частково. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2009 року змінити в частині підстав задоволення позову, а резолютивну частину залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі постанова виготовлена 08.11.2010 р.