Рішення № 121835518, 24.09.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/2951/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Головка А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" , про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправною та скасування постанови від 14.12.2018 ВП № 57913282.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірної постанови приватного виконавця з огляду на відсутність підстав для прийняття до виконання виконавчого напису нотаріуса та відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі м. Києва, адже боржник зареєстрований та проживає у Полтавській області, майна у м. Києві не має.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Відповідач позов не визнала, у наданому до суду відзиві просила у задоволенні позовних вимог відмовити. Свою позицію мотивувала посиланням на те, що виконавче провадження №57913282 відкрите приватним виконавцем за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника, а не за місцем проживання останнього. Так, у заяві про примусове виконання стягувачем було зазначено, що ОСОБА_1 є власником рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк". При цьому, за твердженням відповідача, чинним на момент виникнення спірних відносин законодавством не було передбачено обов`язку доведення стягувачем наявності коштів на рахунках боржника.

Третя особа письмових пояснень на позов та відзив до суду не надала.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази суд встановив наступні обставини справи.

27.03.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис №1777 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , заборгованості за кредитним договором від 23.08.2013 №23367393, укладеним ним з ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", у розмірі 31830,36 грн.

12.12.2018 ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" подано Приватному виконавцю Вольф Т.Л. заяву про примусове виконання зазначеного виконавчого напису.

14.12.2018 відповідачем відкрито виконавче провадження №57913282 про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 31830 36 грн. При цьому у постанові зазначено адресу боржника: АДРЕСА_2 .

Не погодившись із вказаною постановою приватного виконавця, позивач оскаржив її до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

А відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону №1404-VIII.

Частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону №1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

За змістом статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Статтею 10 Закону №1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень, зокрема є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначений статтями 68-70 Закону №1404-VIII.

Так, статтею 68 Закону №1404-VIII передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно із частиною другою статті 70 Закону №1404-VIII із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо правомірності постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на заробітну плату боржника.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Мотивуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 виходив з того, що Приватним виконавцем Вольф Т.Л. безпідставно відкрито виконавче провадження у межах виконавчого округу м. Києва, оскільки він фактично проживає у Полтавській області, у м. Києві ніколи не проживав, рухомого та нерухомого майна на території виконавчого округу м. Києва не має.

Суд зауважує, що аналіз норм законів №№ 1403-VIII та 1404-VIII дає підстави для висновку, що ними визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною 2 статті 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. У силу положень частини другої статті 24 Закону №1404-VIII, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Отже, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Приватний виконавець Вольф Т.Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, що не заперечує відповідач.

У свою чергу, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , що так само визнається сторонами.

При цьому, у виконавчому написі нотаріуса від 27.03.2018 №1777 також зазначено вказану адресу.

Приймаючи зазначений виконавчий документ до виконання відповідач виходила з того, що у заяві про примусове виконання стягувачем повідомлено про наявність у боржника рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4.

На цій підставі приватний виконавець дійшла висновку про знаходження на території м. Києва майна боржника - карткового рахунку №29093964921869 та, як наслідок, наявність підстав для відкриття виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку повідомленим сторонами обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно зі статтею 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

За приписами пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Пунктами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону визначено, що банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам).

Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Згідно з пунктами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Системно проаналізувавши наведені вище положення чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства, суд дійшов висновку, що майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України є грошові кошти (у т.ч., у формі записів на рахунках у банках).

Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 у справі №640/25005/19 наголосив, що у розумінні глави 13 Цивільного кодексу України, враховуючи положення статті 24 Закону №1404-VIII, майном є саме грошові кошти, а не банківські рахунки /пункт 43/.

Зі змісту заяви ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" про примусове виконання рішення, поданої Приватному виконавцю Вольф Т.Л., встановлено, що стягувач просив приватного виконавця відкрити виконавче провадження саме за місцем знаходження майна боржника - грошових коштів на рахунку. Однак, у відповідній заяві стягувач повідомляв приватного виконавця виключно про наявність рахунку №29093964921869, відкритого на ім`я ОСОБА_1 в ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", без конкретизації відомостей про наявність коштів на цьому рахунку.

Залучена до матеріалів справи копія матеріалів виконавчого провадження №57913282 не містить жодних відомостей про наявність у ОСОБА_1 коштів та/або іншого майна, що фактично знаходяться у м. Києві.

Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження №57913282 відповідач не володіла достовірною інформацією про наявність у ОСОБА_1 майна у м. Києві.

Наявність карткового рахунку в банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів, оскільки матеріалами виконавчого провадження не підтверджено наявність на вказаному картковому рахунку грошових коштів, належних боржнику.

Наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи інших цінностей, не породжує цивільні права та обов`язки. Сам рахунок без наявності на ньому коштів не може вважатися майном громадянина, адже тільки матеріальні цінності, майно, кошти можуть бути об`єктом стягнення.

За відсутності документальних доказів наявності на момент відкриття виконавчого провадження №57913282 на рахунку №29093964921869 грошових коштів, належних боржнику, суд вважає необґрунтованим прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження.

До того ж, суд зауважує, що разом із заявою від 12.12.2018 про примусове виконання стягувачем не було надано жодних доказів на підтвердження відкриття рахунку №29093964921869 на ім`я ОСОБА_1 .

Таким чином, відповідач відкрила виконавче провадження №57913282 виключно на підставі твердження стягувача про наявність у боржника карткового рахунку, без отримання будь яких доказів, що доводили б правомірність такого твердження.

Доводи відповідача у відзиві на позов про те, що чинною на момент виникнення спірних відносин редакцією Інструкції з організації примусового виконання рішень не було встановлено обов`язку стягувача надавати приватному виконавцю докази наявності у боржника майна на території виконавчого округу суд визнає неприйнятними, адже наведене не нівелює обов`язку приватного виконавця здійснити перевірку наявності підстав для відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у ході судового розгляду справи не надав належних та допустимих доказів, що у своїй сукупності свідчили б про наявність визначених законом підстав для відкриття виконавчого провадження №57913282 у межах виконавчого округу м. Києва.

Разом з цим, зібраними у справі письмовими доказами у їх сукупності підтверджено, що позивач (боржник) зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , майна на території міста Києва не має.

З урахуванням наведеного, за відсутності підстав для відкриття виконавчого провадження №57913282 у межах виконавчого округу м. Києва, постанову Приватного виконавця Вольф Т.Л. від 14.12.2018 про відкриття виконавчого провадження №57913282 належить визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (вул. Юрія Поправки, 6, офіс.15, м. Київ 94, 02094), третя особа: Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 14 грудня 2018 року про відкриття виконавчого провадження №57913282.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення.

СуддяА.Б. Головко