Рішення № 12182814, 08.11.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.10           Справа № 13/126-10. за позовом: Приватного науково-виробничого підприємства «Аверса», м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Траст», м. Суми

про стягнення 374 477 грн. 16 коп.

Суддя Лиховид Б.І.

За участю секретаря судового засідання М.О. Ейсмонт

Представники:

від позивача:           Винниченко В.В., Голоденко В.М.          

від відповідача:           Солошенко Л.Є.

          У судовому засіданні 25.10.2010 р. було оголошено перерву до 08.11.2010 р.

СУТЬ СПОРУ: позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 374477 грн. 16 коп., в тому числі 352500 грн. 08 коп. основного боргу, 21977 грн. 08 коп. оперативно-господарських санкцій за користування чужими коштами. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

22.10.2010 р. до суду надійшло заперечення на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у позові за безпідставністю, посилаючись на те, що відповідно до п. 3.2 Договору обов’язок оплатити товар виникає у покупця з моменту передачі постачальником рахунків-фактур. Оскільки такі рахунки не були надані, у позивача не було підстав для звернення до суду з позовом. Крім того, відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій, з огляду на те, що до переліку оперативно-господарських санкцій, передбачених ст.. 236 Господарського кодексу України не входить нарахування відсотків, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, не передбачено такий вид відповідальності і в самому договорі. Відповідач вважає безпідставним застосування до нього будь-якої відповідальності за невиконання зобов’язань за договором, з огляду на безпідставність позовних вимог простягання суми основного боргу. Крім того, відповідач зазначає про неврахування позивачем при здійсненні розрахунку суми основного боргу, проплати в розмірі 5000 грн. 00 коп., яка підтверджується платіжними дорученнями № 757 від 05.10.2010 р. (на суму 3000,00 грн.) та № 733 від 09.09.2010 р. (на суму 2000,00 грн.), у зв’язку з чим заборгованість за товар становить 347500,00 грн.

У судове засідання 25.10.2010 р. позивач подав уточнення, в яких просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 374477 грн. 16 коп., тобто аналогічну заявленій в самому позові. Однак до уточнень позивачем був доданий акт звірки станом на 20.10.2010 р., підписаний сторонами, згідно з яким борг за договором становить 347500,08 грн.

У судовому засіданні 08.11.2010 року представник відповідача подала заперечення на уточнену позовну заяву, в якому просить відмовити у позові на підставах, викладених у запереченні, наданому суду 22.10.2010 р.

Крім того, представник відповідача надала у судовому засіданні 08.11.2010 р. платіжні доручення № 789 від 08.11.2010 р. та №786 від 04.11.2010 р., на підтвердження часткової проплати за договором в розмірі 5000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд частково задовольняє позовні вимоги, виходячи з наступного:

23.04.2009 року між позивачем – приватним науково-виробничим підприємством «Аверса» та відповідачем – ТОВ «Дніпро-Траст» був укладений договір № 7-09-П, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність покупцю (відповідачу), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, кількісні та якісні показники якої викладені у специфікації, а саме: 30 т титану диоксид пігментний марки Sum TITAN R-203 та 10 т титану диоксид пігментний марки Sum TITAN R-206 загальною варістю 565000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар, визначений договором, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000014 від 27.04.2009 р. (на суму 285000,00 грн.) та № РН-0000015 від 27.04.2009 р. (на суму 280000,08 грн.) та довіреністю від 27.04.2009 р. № 039/09ДТ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар і станом на день звернення з позовом його заборгованість становить 352500,08 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору покупець здійснює оплату шляхом перерахування 100% загальної вартості договору на поточний рахунок постачальника платежами в розмірі вартості партії товару, відвантаженого відповідно до товаросупровідних документів протягом 3-х банківських днів з моменту передачі рахунка-фактури постачальником.

В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог представник відповідача посилається на те, що такі рахунки-фактури не були передані відповідачу, оплата проводилась відповідачем згідно з реквізитами, зазначеними у договорі, тому підстави для звернення до суду з даним позовом відсутні.

Заперечення відповідача щодо ненадання позивачем рахунків-фактур та, як наслідок, невиникнення у останнього права вимоги оплати за поставлений товар господарський суд не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Відповідно до ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

При отриманні товару Покупцем (відповідачем) не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником (позивачем) прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Товару. Крім того, у судовому засіданні представники позивача заперечували проти доводів представника відповідача та наполягали на тому, що рахунки були надані відповідачу разом з накладними.

Відповідно до п. 4.4 Договору зобов’язання постачальника по договору вважаються виконаними в повному обсязі після поставки товару відповідно до умов договору, передбачених п. 2.3 даного договору. Згідно з п. 2.3.датою поставки товару (партії товару) вважається дата в накладній на відпуск товару (партії товару).

Відповідно до ст.. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.. 525 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що право позивача порушене невиконанням з боку відповідача зобов’язань за договором № 7-09-П від 23.04.2009 р. з оплати за товар, а вимоги позивача є правомірними та підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перерахував позивачу 2000,00 грн. 09.09.2010 р., що підтверджується копією платіжного доручення № 733, а позов подано до суду 14.09.2010 р., тому в частині стягнення з відповідача 2000,00 грн. боргу позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, після подання позову відповідач частково розрахувався з позивачем, сплативши 3000,00 грн. 05.10.2010 р. (платіжне доручення № 757), 3000,00 грн. 04.11.2010 р. (платіжне доручення № 786), 2000,00 грн. 08.11.2010 р. (платіжне доручення № 789), тому в частині стягнення з відповідача 8000,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 342500 грн. 08 коп.

Відповідно до п. 6.2 договору за порушення договірних зобов’язань до сторони, яка винна у таких порушеннях, застосовуються оперативно-господарські санкції, передбачені ст.. 236 Господарського кодексу України.

Згідно з поданим розрахунком сума оперативно-господарських санкцій становить 21977 грн. 08 коп.

Статтею 236 Господарського кодексу України передбачено вичерпний перелік оперативно-господарських санкцій, використання яких сторони можуть передбачити у господарських договорах, а саме:1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 236 ГК України).

Як вбачається зі змісту вказаної статті, до видів оперативно-господарських санкцій не входить нарахування відсотків на суму невиконаного зобов’язання, виходячи з розміру облікової ставки НБУ. Відсутня і в договорі домовленість сторін про такий вид відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 21977 грн. 08 коп. оперативно-господарських санкцій неправомірними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, 27.07.2010 року між позивачем – приватним науково-виробничим підприємством «Аверса» та адвокатом Голоденко В’ячеславом Михайловичем, діючим на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1284/10 був укладений договір про надання адвокатських послуг у цивільній справі, відповідно до п. 1.1 якого Клієнт (позивач) доручає Адвокату підготувати проект позовної заяви від імені ПНВП «Аверса» до ТОВ «Дніпро-Траст» про стягнення заборгованості у сумі 382523,49 грн. та інші необхідні документи, представляти його інтереси в суді під час розгляду по суті цієї справи, за що Клієнт за виконану роботу сплачує Адвокату гонорар за домовленістю. Розмір гонорару зазначається у додатку до цього договору.

Згідно з додатком до договору, сторони дійшли згоди про розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за договором між сторонами від 27.07.2010 р., який складає 2000,00 грн.

На підтвердження оплати вказаних послуг позивачем надано платіжне доручення № 606 від 17.08.2010 р. У рядку призначення платежу зазначено «плата за юридичні послуги згідно рах. № б/н від 27.07.2010 р.». У судовому засіданні на вимогу суду надати рахунок № б/н від 27.07.2010 р., такий рахунок представниками позивача надано не було.

Відповідно до ст. ст. 44, 48 Господарського процесуального кодексу України, ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають стягненню у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними платіжними документами.

Господарський суд вважає, що додане позивачем до позовної заяви платіжне доручення № 606 від 17.08.2010 р., не може бути прийняте як доказ оплати адвокатських послуг, оскільки воно не містить жодних посилань на договір від 27.07.2010 р., укладений між позивачем та Адвокатом.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, підлягають стягненню на користь позивача витрати по державному миту в сумі 3 485 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 219 грн. 48 коп.

Керуючись ст. ст. 44, 48, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Траст» (40024, м. Суми, вул.. Д. Коротченка, 2/145; пошт. адреса 40022, м. Суми, вул.. Псільська, 21/2, код 32186164) на користь Приватного науково-виробничого підприємства «Аверса» (40035, м. Суми, вул.. Д. Коротченка, буд. 18, кв. 231, код 21103939) 342 500 грн. 08 коп. боргу, 3 485 грн. 00 коп. витрат по держмиту, 219 грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 2000 грн. 00 коп. боргу, 21 977 грн. 08 коп. оперативно-господарських санкцій, 2000 грн. 00 коп. витрат на адвокатські послуги – у позові відмовити.

4.          В частині стягнення 8000 грн. 00 коп. боргу провадження у справі – припинити.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                        (підпис)                                        Б.І. ЛИХОВИД

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 11.11.2010 року.

Суддя