Рішення № 12182570, 26.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2010 р.Справа № 29/144-10-3526 За позовом ВАТ „ Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” в особі Південного РЕМ ВАТ „Одесаобленерго”

до українсько-болгарського спільного підприємства „Вітінформ” (ТОВ)

про спонукання укласти договір

суддя                     Аленін О.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Рябоконь В.І., довіреність.

Від відповідача: Воскобойніков В.О., директор.

Суть спору: ВАТ „Одесаобленерго” в особі Південного РЕМ звернулось до суду з позовом до українсько-болгарського спільного підприємства „Вітінформ” (ТОВ) (далі СП „Вітінформ” ТОВ), в якому просить зобов’язати відповідача укласти договір про постачання електричної енергії № 4851 в редакції ВАТ „Одесаобленерго”, а саме пункти 4.1.3, 4.1.5, 6, 7, 8 договору, а також умови, викладені у додатку 2 до договору п. 8, додатку № 2а до договору, додатку 5 до договору (п.2, п.4.) викласти в редакцій згідно тексту договору.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, наполягає на укладені договору на умовах, зазначених у протоколі розбіжностей до договору про постачання електричної енергії.

Ухвалою від 11.10.2010р. строк розгляду справи був продовжений до 26.10.2010р. відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

З метою укладання договору про постачання електричної енергії ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” в особі Південного РЕМ ВАТ „Одесаобленерго” надало до СП „Вітінформ” ТОВ проект договору № 4851.

22.07.2010р. СП „Вітінформ” ТОВ повернуло проект договору № 4851, який підписаний директором та скріплений печаткою, з протоколом розбіжностей до договору, в якому зазначено, що СП „Вітінформ” ТОВ відхилило певні умови договору, а саме пункти договору 4.1.3, 4.1.5, 6, 7, 8, а також умови, викладені в п. 8 додатку № 2 до договору, додатку №2а до договору, додатку №5 „Порядок розрахунків” до договору.

Позивач просить зобов’язати відповідача укласти договір про постачання електричної енергії № 4851 в редакції ВАТ „Одесаобленерго”, а саме пункти 4.1.3, 4.1.5, 6, 7, 8 договору, а також умови, викладені у додатку 2 до договору п. 8, додатку № 2а до договору, додатку 5 до договору –п.2, п.4. викласти в редакцій згідно тексту договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

У відповідності до ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом ч.3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування типового договору.

Згідно із п. 7 ст. 181 Господарського кодексу України неврегульовані сторонами розбіжності при укладанні договору, сторона –виконавець за яким є монополістом на певному ринку товарів, або укладання якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, передаються на вирішення суду.

У відповідності до протоколу розбіжностей відповідача та змісту позову позивача неврегульованими між сторонами залишились умови щодо відповідальності постачальника електричної енергії та відповідальності споживача електричної енергії, проведення розрахунків, припинення електропостачання, розмір дозволеної потужності, а саме пункти 4.1.3., 4.1.5, п. 6, п. 7, п. 8 та додатку №2, додатку № 2а, п. 2, п. 4 додатку № 5 до договору № 4851 про постачання електричної енергії.

Відповідно до ст. 277 Господарського кодексу України, правовідносини між енергопостачальною організацією ґрунтуються на положеннях діючих Правил користування електричною енергією відповідно до виду, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.           

За приписами Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28(в редакції що існувала на спірний період) (далі –Правила) постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом (п. 1.3. Правил).

Договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (п. 1.6. Правил).

На думку суду, проект договору про постачання електричної енергії, що запропонований позивачем, в цілому відповідає Типовому договору про постачання електричної енергії. Слід зазначити, що текстова частина проекту договору містить загальні положення договірних зобов’язань та посилання на його додатки, які, в свою чергу конкретизують ці зобов’язання та містять істотні умови договору.

Враховуючи законодавчі приписи щодо обов’язковості змісту типового договору та неможливості щодо відступу від його змісту, судом відхиляються умови, що запропоновані відповідачем, за виключенням умови щодо встановлення дозволеної потужності, оскільки такі умови не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не відповідають змісту типового договору.

Так розглянувши спірні умови договору про постачання електричної енергії № 4851 п. 4.1.3. в редакції позивача - “У разі відпуску електричної енергії, параметри якості якої перебувають поза межами показників, визначених державними стандартами, Постачальник несе відповідальність перед споживачем у розмірі двадцяти п’яти відсотків вартості такої енергії “, суд приходить до висновку, що останній повністю відповідає умовам п. 8.5 Правил користування електричної енергії, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, а також п.4.1.3 Типового договору. Вимога відповідача про включення до даного пункту умов про відповідальність позивача за збитки, завдані відповідачу, не є обґрунтованою. Отже, суд вважає за можливе прийняти даний пункт договору в редакції позивача.

Умова пункту договору 4.1.5. запропонована відповідачем згідно з протоколом розбіжностей за змістом: „У разі перерви в постачанні електроенергії Споживачу з вини постачальника, постачальник несе відповідальність перед споживачем у розмірі п’ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії із оплатою штрафних санкцій та збитку, нанесеного Споживачу”, судом не приймається з огляду на, те що дані умови суперечать вимогам п. 4.1.2 типового договору, а також п. 8.4 Правил, якими передбачено, що у разі перерви в постачанні електричної енергії з вини постачальника понад встановлені для струмоприймачів відповідної категорії строки, постачальник несе відповідальність перед споживачем у розмірі двократної вартості недовідпущеної електроенергії.

Умова відповідача, викладена в протоколі розбіжностей, відносно виключення розділу 6, 7 та 8 із тексту договору є безпідставною та необґрунтованою.

Зазначені розділи договору викладені, в цілому, в реакції типового договору. Ці умови включені до типового договору є істотними згідно Правил а тому є обов’язковими.

За таких обставин судом приймається до уваги редакція вказаних розділів, що запропонована позивачем.

Досліджуючи умови проекту договору та протоколу розбіжностей, суд не може погодитись з редакцією відповідача стосовно додатка 2а та відмови підписати та скріпити печаткою даний додаток на підставі того, що він не заповнений.

При цьому суд керується п. 6.19 Правил, яким передбачено, що розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється на підставі договору або акта, який складається представниками постачальника електричної енергії і споживача, в якому визначається частка участі в сумарному обсязі споживання електричної енергії кожного споживача (струмоприймача) відповідного тарифу.

У додатку № 2а визначений зразок акту про обсяги спожитої електроенергії у вигляді якого споживач має надавати щомісячно покази електролічильників. Акт визначає які мають бути вказані значення електролічильників необхідні для розрахунку. Він підлягає щомісячному заповненню споживачем в продовж дії договору.

Стосовно умов пунктів додатку 5 до договору, які відповідач запропонував виключити у п. 2 речення “споживач до 17 числа місяця, що передує розрахунковому, здійснює оплату за електроенергію самостійно авансовим платежем у розмірі 100% вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з Додатком до Договору “Обсяги постачання електричної енергії Споживачу”, або вартості величини очікуваного споживання при значному відхиленні споживання електроенергії в розрахунковому періоді”, у п. 4 речення “якщо постачальник електричної енергії не отримав у зазначений термін даних про обсяги спожитої електричної енергії, визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. Період розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати один місяц, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється Постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. Відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії” слід зазначити наступне.

Згідно до предмету договору, споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами договору. Умовами договору в яких визначений порядок здійснення розрахунків є пункти додатку № 5 “Порядок розрахунків”.

Відповідно до п. 6.6 Правил, оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу здійснюється у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Згідно до п. 6.11 Правил, тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.

Відповідач здійснює розрахунки за спожиту електричну енергію самостійно, отже термін для оплати на протязі 5 операційних дня зазначений в договорі вірно. Пропозиція відповідача про внесення змін до п. 2 додатку № 5 щодо збільшення терміну для оплати на 10 операційних днів, є не обґрунтованою та такою що не відповідає Правилам

Окрім того, п. 4 додатку № 5 викладений у відповідності до п. 6.39 Правил, отже для його виключення не має правових підстав.

Також, слід зазначити що відповідно до п. 6.1 Правил розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюється відповідно до умов договору. Згідно до п. 6.11 Правил, розрахунки здійснюються за даними про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни та порядку передбаченими договором.

Отже, враховуючи, що запропоновані ВАТ “Одесаобленерго” умови, викладені у пп.. 2, 4 додатку 5 до договору відповідають положенням та вимогам Правил, суд не вважає обґрунтованим редакцію відповідача, запропоновану у протоколі розбіжностей, в частині вилучення зі змісту договору зазначених умов.

Редакція п. 8 додатку 2 до договору, запропонована відповідачем в протоколі розбіжностей в частині зазначення дозволеної потужності на рівні 17 кВт судом задовольняється з огляду на наявність в матеріалах справи дозволу ОПЕС № 874 на підключення під напругу нової електричної споруди від 27.06.96р. та дозволу районних мереж на цю ж потужність.

За змістом Правил дозволеною потужністю є максимальна величина потужності, яку електропередавальна організація дозволила споживачу для одночасного використання (одночасного ввімкнення струмоприймачів) за кожним об'єктом споживача на підставі нормативно-технічних документів відповідно до умов договору (п. 1.2. Правил).

Згідно цих же Правил електропередавальна організація це суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами або місцевими (локальними) електричними мережами, а також суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території (п. 1.2. Правил).

Отже, в даному випадку, враховуючи відносини що склалися між сторонами, величину дозволеної потужності має дозволити саме позивач по справі, який є енергопостачальною організацією, яка отримала ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території.

З цих ж підстав судом не приймаються до уваги посилання позивача на нібито узгоджену величину дозволеної потужності, яка зазначена в договорі про технічне забезпечення електропостачання споживача, укладеного між відповідачем та ТОВ „Старт-Плюс Лтд”, оскільки виходячи зі змісту наведених законодавчих приписів, ТОВ „Старт-Плюс Лтд” не є електропередавальною організацією, а відтак не може погоджувати чи дозволяти величину дозволеної потужності.

При цьому судом приймаються до уваги положення ст. 276 ГК України за якими загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору.

А тому, за умови встановлення законом пріоритетності пропозиції споживача –відповідача по справі, наявності нормативно-технічних документів щодо погодження величини дозволеної потужності на рівні 17 кВт., а також відсутності документів, належних доказів, які підтверджували б відсутність виробничих можливостей у енергопостачальника, суд вважає що редакція відповідача є більш прийнятною, й навпаки редакція позивача є необґрунтованою та недоведеною належними доказами.

Одночасно суд має зазначити, що додаток до договору „Перелік об’єктів споживача”, в якому також зазначена величина дозволеної потужності, не був предметом досудового врегулювання розбіжностей, а отже є погодженим сторонами, а тому у суду відсутні підстави виходити за межі позовних вимог та визначити за власною ініціативою величину дозволеної потужності.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є спонукання до укладання договору на постачання електричної енергії по неузгодженим пунктам договору в редакції позивача.

Отже, дійшовши до висновку, що підстави для задоволення заявленого позову відсутні, господарський суд має лише відмовити в задоволенні позову і не має права виходити за межі позовних вимог, оскільки в даному випадку відсутні передбачені ст.83 Господарського процесуального кодексу України умови для таких дій суду (Постанова ВГСУ від 10.06.2010 р. по справі 29/45-09-1499).

За викладених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Договір про постачання електричної енергії № 4851 між відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” та українсько-болгарським спільним підприємством “Вітінформ” (ТОВ) вважати укладеним на умовах поданого відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” проекту цього договору з урахуванням протоколу розбіжностей та позовних вимог з пунктами 4.1.3, 4.1.5., 6, 7, 8 договору № 4851, та додатку 2а до договору 4851, пунктами 2, 4 додатку № 5 до договору №4851, в редакції запропонованій позивачем. В задоволені позову в частині щодо спонукання відповідача до укладення неузгодженого п. 8 додатку 2 до договору № 4851 в редакції, запропонованій позивачем, слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи із кількості відхилених та прийнятих судом пропозицій щодо змісту проекту договору, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.44,49, 82-85 ГПК України, суд, -

                                        ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Вважати договір про постачання електричної енергії № 4851 між відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” та українсько-болгарським спільним підприємством “Вітінформ” (ТОВ) на умовах поданого відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” проекту цього договору з урахуванням протоколу розбіжностей та позовних вимог з пунктами 4.1.3, 4.1.5., 6, 7, 8 договору № 4851, та додатку 2а до договору 4851, пунктами 2, 4 додатку № 5 до договору №4851, в редакції запропонованій позивачем.

3. В задоволені позову в частині щодо спонукання відповідача до укладення неузгодженого п. 8 додатку 2 до договору № 4851 в редакції, запропонованій позивачем, відмовити.

4. Стягнути з українсько-болгарського спільного підприємства “Вітінформ” (товариство з обмеженою відповідальністю) (65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 75; код ЄДРПОУ 20932415) на користь відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” в особі Південного району електричних мереж ВАТ „Одесаобленерго” (65104, м. Одеса, вул.. Ільфа і Петрова, 18б; код ЄДРПОУ 26302268) 76,50 грн. держмита та 212,40 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.11.2010 р.

Суддя