Рішення № 12182169, 12.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2010 р. Справа № 19/198-10/16

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Хортиця-Агро”, м. Запоріжжя

до Державного підприємства „Стадницький спиртовий завод”, с. Стадниця, Тетіївький район

про стягнення 1821 026,88 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Острик С.Ю., довіреність від 26.08.2010 р., представник;

від відповідача –Дворецький П.І., доручення № 581-1 від 22.09.2010 р., юрисконсульт

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хортиця-Агро”, м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих.№19/07/01 від 19.07.2010 р. (вх. №суду 3645 від 09.08.2010 р.) до Державного підприємства «Стадницький спиртовий завод», с. Стадниця, Тетіївський район про стягнення основного боргу в сумі 1574 311,77 грн., 130 828,49 грн. пені, 82900,07грн. інфляційних, 32 986,55 грн. 3% річних, а всього 1821 026,88 грн. та судові витрати.

Відповідно до ухвали суду від 11.08.2010 р. (суддя Карпечкін Т.П.) порушено провадження у справі № 19/198-10.

Відповідно до розпорядження в.о. голови господарського суду Київської області Наріжного С.Ю. від 22.09.2010 р. справу № 19/198-10 передано до провадження судді Христенко О.О., у зв‘язку з закінченням п‘ятирічного строку, на який КарпечкінаТ.П. було призначено суддею господарського суду Київської області. Ухвалою від 22.09.2010 р. справу прийнято до провадження суддею Христенко О.О. та присвоєно їй № 19/198-10/16.

Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, а саме, невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору купівлі-продажу від 05.06.2009 р.

Представником позивача надано уточнений розрахунок заборгованості та письмові пояснення по справі вих. № 12/10/01 від 12.10.2010 р.

          Відповідач надав відзив вих. № 628-1 від 11.10.2010р. на позовну заяву, в якому визнає факт отримання кукурудзи, однак зазначає, що передача зерна була здійснена не на умовах Договору купівлі-продажу від 05.06.2009 р., укладеного між сторонами, а це були разові поставки на підставі видаткових накладних, строк оплати відповідачем позивачу кукурудзи не встановлений, тому необхідно застосовувати норми ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу, що не було зроблено позивачем (вимога про сплату позивачем відповідачу не направлялася). На підставі викладеного вище відповідач також не визнає вимогу про стягнення пені, інфляційних та 3% річних. Також відповідач зазначає, що позивачем не було дотримано досудового порядку врегулювання господарського спору.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хортиця-Агро” („Продавець”, надалі - позивач) та Державним підприємством „Стадницький спиртовий завод” („Покупець”, надалі - відповідач) укладено Договір купівлі-продажу від 05.06.2009 р. (надалі –Договір), згідно якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає товар згідно з нижченаведеною специфікацією і з замовленнями покупця та оплачує його в порядку і на умовах, передбачених цим Договором. Відповідно до п. 1.1 Договору продавець передає покупцю 2000 тонн кукурудзи по ціні 1100,00 грн. за тонну на загальну суму 2200000,00 грн. та 1029 тон жита продовольчого по ціні 840,00 грн. за тонну на загальну суму 864360,00 грн. Всього сума Договору складає 3064360,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хортиця-Агро” свої договірні зобов’язання виконало належним чином та передало жито на суму 865 107,60грн., що підтверджується видатковою накладною № ХА-0000027 від 14.09.2009 р., та кукурудзу на суму 1228571,45 грн., що підтверджується видатковими накладними № ХА-0000031 від 22.09.2009 р. на суму 214259,48 грн., № ХА-0000032 від 24.09.2009 р. на суму 193604,50 грн., № ХА-0000033 від 29.09.2009 р. на суму 150841,00 грн., № ХА-0000036 від 30.09.2009 р. на суму 48670,99 грн., № ХА-0000042 від 12.10.2009 р. на суму 449217,00 грн., № РН-0000030 від 18.12.2009 р. на суму 171978,48 грн. Про приймання товару по вказаних видаткових накладних свідчать довіреності, надані уповноваженій особі на отримання матеріальних цінностей за підписами керівника та головного бухгалтера відповідача, засвідчені відбитками печатки (копії в матеріалах справи). Факт отримання відповідачем від позивача жита та кукурудзи визнається відповідачем.

Згідно п. 5.2 Договору, оплата товару здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця на протязі 10 днів з моменту отримання товару.

Відповідачем на виконання умов Договору перераховано позивачу 15040,00грн. за жито, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 30.07.2009 р.

Також відповідач частково повернув позивачу отримане жито, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000001 від 19.01.2010 р. на суму 39328,80 грн., № РН-0000006 від 01.02.2010 р. на суму 347037,60 грн., № РН-0000010 від 01.03.2010 р. на суму 265641,60 грн., а всього на загальну суму 652008,00 грн.

Відповідачем товар в сумі 1426 631,05 грн. (865107,60 + 1228571,45 –15040,00 –652008,00) оплачено не було.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Заперечення відповідача того, що купівля-продаж жита та кукурудзи здійснювалась не на підставі і поза межами регулювання договору купівлі-продажу від 05.06.2009 р. є необґрунтованими. Хоч у вищевказаних видаткових накладних відсутнє посилання на договір купівлі-продажу від 05.06.2009 р., однак дана обставина не виключає той факт, що поставка товару здійснювалась за договором так, як така поставка товару здійснювалась після укладення договору та в період його дії, та товар, що передавався за видатковими накладними, повністю відповідає товару, що є предметом договору купівлі-продажу від 05.06.2009 р. До того ж сторони заперечили існування будь-яких інших договорів щодо поставки жита та кукурудзи у період дії договору купівлі-продажу від 05.06.2009 р. А тому суд дійшов висновку, що поставка позивачем товару відповідачу за вищевказаними видатковими накладними здійснювалась на виконання умов договору купівлі-продажу від 05.06.2009 р. і така поставка підпадає під його регулювання. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач в процесі розгляду справи не заперечував факт поставки йому товару позивачем на підставі видаткових накладних, а заперечував лише щодо моменту виникнення та наявності у нього обов’язку щодо оплати товару, що підтверджується його відзивом на позов.

Позивач у позовній заяві та у розрахунку заборгованості зазначає, що сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 1574311,77 грн. та обґрунтовує зазначене нормами ст. 534 ЦК України, відповідно до якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов‘язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов‘язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

На підставі зазначеної норми ЦК України позивач грошовий еквівалент повернутого відповідачем зерна жита зараховував у виконання зобов‘язання в такому порядку: 1) сплата неустойки; 2) сплата інфляційних втрат та 3% річних; 3) сплата основного боргу.

Однак зазначене судом не приймається, оскільки відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов‘язання у повному обсязі застосовується встановлена черговість, а у даному випадку було повернення відповідачем позивачу зерна жита та не було здійснено платежу.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості за договором купівлі-продажу від 05.06.2009 р. підлягають задоволенню частково у сумі 1426631,05 грн.

Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем до суду не подано. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов‘язок доказування та заперечування покладається на сторони.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору передбачена відповідальність покупця перед продавцем за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого своєчасно товару за кожний день прострочки оплати.

Позивачем на підставі п. 7.2 Договору здійснено нарахування пені на суму боргу, розмір якої становить 130828,49 грн. згідно його розрахунку (пеню нараховано по кожній накладній окремо за період з 02.03.2010 р. по 29.06.2010 р.).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 82 900,07 грн. з 3 жовтня 2009р. по 19 липня 2010 р. та 3 % річних в розмірі 32 986,55 грн. з 2 березня 2010 р. по 19 липня 2010 р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Твердження відповідача, викладені у відзиві, що позивачем не дотримано досудового врегулювання спору, судом не приймається з наступних підстав. У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 зазначено, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Також суд відмовляє відповідачу у застосуванні ст. 83 ГПК України щодо зменшення розміру збитків та неустойки, оскільки зазначена вимога відповідача не обґрунтована та не підтверджена доказами.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню частково: 1 426631,05грн. основної заборгованості, 130828,49 грн. пені, 82900,07грн. інфляційних та 3 % річних в сумі 32 986,55грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Державного підприємства „Стадницький спиртовий завод”, що знаходиться за адресою: 09834, Київська область, Тетіївський район, с. Стадниця, вул. Заводська, 1, ідент. код 00374953, р/р 26005122505 у ВАТ «Райффайзен банк Аваль»м. Київ, МФО 380805 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хортиця-Агро”, що знаходиться за адресою: 69001, м. Запоріжжя, вул. Шевченко, 32, ідент. код 32923512, р/р 2600231853 у ТОВ «Фортуна-Банк», МФО 300904 1426631 (один мільйон чотириста двадцять шість тисяч шістсот тридцять одна)грн. 05 коп. основної заборгованості, 130828 (сто тридцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 49 коп. пені, 82 900 (вісімдесят дві тисячі дев‘ятсот) грн. 07коп. інфляційних, 32 986 (тридцять дві тисячі дев‘ятсот вісімдесят шість) грн. 55коп. 3 % річних, 16 733 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять три) грн. 46 коп. державного мита та 216 (двісті шістнадцять) грн. 86 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В решті позову відмовити.

4.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                             О.О.Христенко