Рішення № 12182159, 05.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2010 р. Справа № 10/185-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/185-10

за позовом                     товариства з обмеженою відповідальністю «Оранжевий верблюд», м. Київ

до                               товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум», с. Трушки

про                               стягнення 153874,16 грн.

Представники:

від позивача:           Кудрявцева О.В. - довіреність б/н від 15.09.2010 р.;

від відповідача:           не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оранжевий верблюд»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум»(далі-відповідач) про стягнення з останнього 153874,16 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 09-298-о/465/09-0 від 22.09.2009 р., у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 132193,51 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 15292,80 грн. пені, 4106,12 грн. інфляційних втрат, 2281,70 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду від 03.09.2010 р. порушено провадження у справі № 10/185-10 та призначено її до розгляду.

В судових засіданнях 16.09.2010 р. та 05.10.2010 р. представником позивача надано документи, витребувані судом, та підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання 16.09.2010 р. та 05.10.2010 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, що підтверджуються відбитком штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 03.09.2010 р. та від 16.09.2010 р., направлених на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, які є тотожними з адресами, вказаними у Довідці з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АА № 163466 та Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ № 057785, які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, та відсутність документів, що підтверджують неможливість прибуття в судове засідання представника відповідача, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2009 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір № 09-298-о/465/09-0, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник взяв на себе зобов’язання в порядку та на умовах передбачених договором, та у відповідноcті із замовленням покупця, передати останньому товар, а покупець взяв на себе обов’язок в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти такий товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними у накладній, які не можуть перевищувати цін зазначених у специфікаціях.

Між сторонами у справі підписана специфікація до Договору № 09-298-о/465/09-0, якою сторони обумовили назву, розмір, одиницю товару, що передається та його ціну.

На виконання умов Договору № 09-298-о/465/09-0 від 22.09.2009 р. позивачем на підставі видаткових накладних № 448 від 06.10.2009 р. на суму 50105,39 грн., № 449 від 06.10.2009 р. - 41148,19 грн., № 450 від 06.10.2009 р. - 32672,24 грн., № 451 від 06.10.2009 р. - 42441,08 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, поставлено, а відповідачем прийнято товар, всього на загальну суму 166366,90 грн.

Відповідно до чинного законодавства передача матеріальних цінностей здійснюється на підставі довіреності.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Ухвалою суду від 03.09.2010 р. судом покладено на позивача обов’язок надати оригінали (для огляду) та належним чином завірені копії (для залучення до матеріалів справи) довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, згідно з доданими до позовної заяви накладними.

Відповідно до наданих позивачем, в судовому засіданні 05.10.2010 р. пояснень б/н та дати, позивач зазначає, що враховуючи систематичний характер поставки товару, сторони договору у відповідності до п. 13 Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 99 від 15.05.1996 р. та листа Міністерства фінансів України від 05.03.2002 р. № 053-2930. не оформляли довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Однак, позивач в якості доказу передання відповідачеві продукції надав податкову декларацію, яка підтверджує сплату податку на додану вартість згідно вищезазначених накладних.

Відповідно до умов п. 7.4 договору, в редакції підписаного між сторонами Протоколу розбіжностей від 22.09.2009 р. позивачем та відповідачем узгоджено, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника наступним чином:

1. З моменту виставлення постачальником рахунку покупець зобов’язаний здійснити передплату в розмірі 20 % від вартості партії товару, що поставляється;

2. Остаточні 80 % від вартості партії товару, покупець зобов’язується сплатити протягом 3 (трьох) календарних місяців (тобто 90 календарних днів) з моменту передачі товару, наступним чином:

- 15 % від суми відстрочки (тобто від остаточних 80 % від вартості партії товару). покупець має сплатити не пізніше не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем;

- ще 30 % від суми відстрочки (тобто від остаточних 80 % від вартості партії товару) покупець має сплатити не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання товару покупцем;

- ще 55 % від суми відстрочки (тобто від остаточних 80 % від вартості партії товару) покупець має сплатити не пізніше 90 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Тобто станом на 91-й календарний день з моменту отримання товару покупцем, останній має сплатити 100 % вартості поставленої йому партії товару. Покупець має право повернути продавцеві товар на суму не більше 10 % від вартості партії товару, по якій проводиться повернення. Здійснити право на повернення товару покупець може, починаючи з 85 календарного дня та закінчуючи 150-тим календарним днем з моменту отримання покупцем партії товару.

Проте, в порушення взятих на себе зобов’язань, згідно з умовами Договору № 09-298-о/465/09-0 від 22.09.2009 р. та Протоколу розбіжностей до нього, вартість товару, поставленого позивачем, сплачена відповідачем частково у сумі 34173,39 грн., залишок вартості товару у сумі 132193,51 грн. залишений відповідачем не сплачений.

Будь-яких повідомлень про повернення відповідачем позивачу товару матеріали справи не містять.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою Договір № 09-298-о/465/09-0 від 22.09.2009 р., укладений між позивачем та відповідачем є Договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Між сторонами у справі підписаний акт звірки розрахунків за період з 01.01.2009р. по 31.01.2010 р., з якого вбачається, що сальдо на користь позивача станом на 31.01.2010 р. становить 132193,51 грн.

26.04.2010 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 25, в якій вимагає від відповідача сплатити заборгованість у сумі 132193,51 грн.

Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, оплату заборгованості не здійснив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судові засідання від 16.09.2010 р. та 05.10.2010 р. не з’явився, письмових пояснень та доказів оплати вартості отриманого товару не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем щодо оплати поставленого згідно з умовами Договору № 09-298-о/465/09-0 від 22.09.2009 р. товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 132193,51 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача, встановлені законом за порушення строків виконання зобов’язань, інфляційні втрати у сумі 4106,12 грн., нараховані за період січень 2010 р. - липень 2010 р. та 3 % річних у сумі 2281,70 грн., нарахованих за період з 04.01.2010р. по 02.08.2010 р. від суми заборгованості.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат і 3 % річних та дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, доданим до позовної заяви.

Крім того, позивач, посилаючись на п. 8.13 Протоколу розбіжностей від 22.09.2009 р. до Договору № 09-298-о/465/09-0 звертається до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені у сумі 15292,80 грн., яка нарахованої за період з 04.01.2010 р. по 02.08.2010 р. від суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2009 р. між сторонами підписаний Протокол розбіжностей до Договору № 09-298-о/465/09-0 від 22.09.2009 р., відповідно до якого у постачальника відсутня редакція п. 8.13 договору, що також випливає зі змісту самого договору, проте з Протоколу розбіжностей вбачається, що покупець мав намір доповнити договір п. 8.13 наступного змісту: «В разі прострочення покупцем строків оплати товарів, вказаних у п. 7.4 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки».

Дослідивши укладений між сторонами Протокол розбіжностей від 22.09.2010 р., судом встановлено, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо умов про відповідальності покупця у вигляді сплати пені, оскільки у графі «Узгоджена редакція»відсутній запис щодо її погодження.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторонами самостійно врегульовано всі розбіжності, що виникли при укладенні господарського договору, це має бути підтверджено у письмовій формі. У цьому разі умови договору фіксуються у комплекті документів: текст договору, протокол розбіжностей і протокол узгодження розбіжностей.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки при укладенні Договору № 09-298-о/465/09-0 від 22.09.2009 р. між сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальності відповідача за несвоєчасне виконання ним грошових зобов’язань у вигляді сплати пені з погодженням її розміру, а з підписаного між сторонами Протоколу розбіжностей від 22.09.2010 р. випливає, що між постачальником та покупцем не узгоджені умови щодо укладення п. 8.13 (графа «Узгоджена редакція»), на який посилається позивач як на підставу стягнення з відповідача пені, то позовні вимоги про стягнення з відповідача 15292,80 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум»(09152, Київська область, Білоцерківський район, с. Трушки, пл. Центральна, 4; код ЄДРПОУ 32445055) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оранжевий верблюд»(04073, м. Київ, вул. Скляренко, 5; код ЄДРПОУ 35392829) 132193,51 грн. заборгованості, 4106,12 грн. інфляційних втрат, 2281,70 грн. 3 % річних, а також судові витрати: 1385,81 грн. витрат зі сплати державного мита та 212,55 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       А.І. Привалов

Повне рішення складено - 14.10.2010 р.