Рішення № 12182146, 05.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2010 р. Справа № 18/119-10

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекспорт», м. Бровари

до Приватного підприємства «АВП –Групп», с. Матюші

про стягнення 22782,18 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників сторін:

від позивача: Марченко Л.Є.

від відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекспорт»(далі –позивач) до Приватного підприємства «АВП –Групп»(далі –відповідач) про стягнення 22782,18 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали суду від 03.08.2010 року та призначено справу до розгляду на 19.08.2010 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 05.08.2010 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи відкладався до 05.10.2010 року.

В судове засідання 05.10.2010 року відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, повторно без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

Правовідносини сторін у справі врегульовані Договором поставки № 75 від 15.12.2009року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноекспорт»(постачальник за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «АВП-Груп» (покупець за договором, відповідач у справі), що також засвідчено довідкою позивача, підписаною директором та головним бухгалтером. Відповідно до умов Договору поставки постачальник зобов’язався здійснювати поставку щебеню фракції 520 по ціні 75 грн./тонна на підставі заявок покупця, а відповідач зобов‘язувався оплатити товар.

На виконання умов Договору поставки позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними № РН-000255 від 18.02.2010 року, № РН-000270 від 13.04.2010 року та № РН-000272 від 13.04.2010 року на загальну суму 57213 грн.

Відповідно до п. 2.3. Договору поставки відповідач мав оплачувати товар в розмірі 35 % вартості шляхом передплати, 65% протягом 30 банківських днів з моменту відвантаження.

Як вбачається з наданих позивачем документів, відповідач сплачував попередні платежі та частково за отриманий товар, однак свої зобов‘язання по остаточній оплаті поставленого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв‘язку з чим, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача складає 21238 грн.

У зв‘язку з неоплатою відповідачем отриманого товару, позивачем надсилався лист-вимога № 223 від 14.06.2010 року про сплату заборгованості, який залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 21238 грн. заборгованості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

У зв‘язку з несвоєчасним та не в повному обсязі виконанням відповідачем зобов‘язань з оплати отриманого товару, позивач на підставі п. 4.1. Договору заявив до стягнення 1426,91 грн. пені та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 117,27 грн. 3% річних.

Пунктом 4.1 Договору поставки передбачено, що в разі несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від несплаченої уми за кожен день прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з розрахунку позивача, пеня в сумі 1426,91 грн. нарахована в розмірі 0,1 % від простроченої суми за період з 26.05.2010 року по 31.07.2010 року.

Однак, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, задоволенню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за заявлений позивачем період, що за розрахунком суду складає 739,14 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних в сумі 117,27 грн. нараховані позивачем на суму фактичного прострочення за період з 26.05.2010 року по 31.07.2010 року, що відповідає ст. 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, вимога позивача про стягнення 117,27 грн. 3% річних обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, позивачем доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в частині стягнення 21238 грн. основного боргу, 739,14 грн. пені та 117,27 грн. річних.

Відшкодування судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючисьст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Техноекспорт»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 290, код 24890524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВП-Груп»(09151, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Матюші, вул. Фрунзе, 27) 21238 грн. боргу, 739,14 грн. пені, 117,27 грн. 3% річних, 220,90 грн. витрат по сплаті державного мита та 228,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя