Рішення № 12182140, 07.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2010 р. Справа № 18/042-10

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Агромарс», с. Говрилівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», м. Вишневе

про стягнення 80220,00 грн. (175480 грн.)

за участю представників сторін

від позивача: Яковіцька І.П.

від відповідача: Гніздило Т.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Агромарс»(далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі –Фуд»(далі –відповідач) про стягнення 80220,00 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали суду від 23.03.2010 року та призначено справу до розгляду на 15.04.2010 року.

У судовому засіданні 15.04.2010 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити ТОВ «Комплекс «Агромарс»у задоволенні позовних вимог. У судовому засіданні 15.04.2010 року розгляд справи відкладено на 18.05.2010 року.

Дослідивши подані сторонами пояснення та докази, у суду виникла необхідність у витребуванні додаткових доказів, необхідних для повного і всебічного вирішення пору. Розгляд справи відкладався до 08.06.2010 року.

У судовому засіданні 08.06.2010 року представником відповідача заявлено клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Розгляд відкладався на 29.06.2010 року.

В ході розгляду спору позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача вартість неповернутої тари (п/е ящиків ТП-1.25) в кількості 10544 шт., що складає 210880 грн.

Представник відповідача у судове засідання 29.06.2010 року повторно не надав витребувані ухвалами суду від 18.05.2010 року та від 08.06.2010 року документи. Розгляд справи відкладався на 20.07.2010 року.

Відповідач у судовому засіданні 20.07.2010 року заявив клопотання про витребування у позивача копій всіх первинних бухгалтерських документів, які відображені в первісному розрахунку позову (акті звірки на суму 8022 грн.). Також відповідач просив суд зобов’язати сторони провести звірку взаємних розрахунків. Розгляд справи відкладався на 19.08.2010 року та золбовзано сторони провести звірку розрахунків.

У судове засідання 19.08.2010 року відповідач витребуваних ухвалою документів не надав. Крім того, сторонами не проведено звірку взаєморозрахунків. Розгляд справи відкладався до 07.10.2010 року та повторно зобов‘язано сторін провести звірку розрахунків та надати суду підписаний сторонами Акт звірки розрахунків.

В судове засідання 07.10.2010 року сторони не надали суду Акт звірки розрахунків (з причин, викладених в поясненнях позивача).

Позивач з врахуванням наданих відповідачем доказів подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача заборгованість по поверненню 8774 ящиків (п/е ящиків ТП-1.25), вартість яких складає 175480 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, наполягав на необхідності надання позивачем всіх первинних документів, наведених в первісному розрахунку позову (акті звірки на суму 8022 грн.).

Суд не вбачає необхідності у витребуванні у позивача зазначених відповідачем доказів, оскільки згідно зі зміненими позовними вимогами позивач надав всі первинні документи, в підтвердження своїх вимог (копії долучені до матеріалів справи).

Крім того, враховуючи обмеженість процесуальних строків розгляду спору, оскільки судом надано сторонам достатньо часу для зібрання належних доказів та проведення звірки розрахунків, спір вирішується за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено.

01.11.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»(покупець) було укладено договір поставки № 1311, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується передавати у власність покупця товар, а покупець приймати та оплачувати його.

01.11.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»(покупець) було укладено протокол розбіжностей до договору поставки № 1311 від 01.11.2007 року, згідно якого п. 2.23 Договору погоджено у наступній редакції: «Товар пакується в тару, яка відповідає вимогам стандартів і забезпечує схоронність товару при перевезенні та схову. Вартість тари не входить в ціну товару. Товар поставляється покупцю у тарі постачальника у вигляді поліетиленових ящиків. Тара (поліетиленові ящики) є зворотною і підлягає поверненню покупцем постачальнику в день її поставки товару. Вартість тари, що підлягає поверненню становить 20,00 грн. з ПДВ за один поліетиленовий ящик».

Як вбачається з позовних матеріалів, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 80220 грн., що складає вартість 4011 поліетиленових ящиків, отриманих і не повернутих відповідачем в період з 01.11.2007 року по 29.12.2009 року.

В ході розгляду спору позивач подав заяву про збільшення позовних вимог № 16/2-1604 від 18.06.2010 року, в якій уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача вартість неповернутої у спірний період тари (п/е ящиків ТП-1.25) в кількості 10544, що складає 210880 грн.

Позовні вимоги (уточнені) заявлені у зв‘язку з неповерненням відповідачем отриманої тари (п/е ящиків ТП-1.25) за видатковими накладними, перелік яких наведений у відповідній заяві позивача № 16/2-1604 від 18.06.2010 року. Копії зазначених накладних надані позивачем до матеріалів справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Отримання спірної тари за заявленими позивачем видатковими накладними відповідачем не заперечується та не спростовується.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на відсутність заборгованості по поверненню отриманої у спірний період тари та наполягав на припиненні провадження у справі, оскільки питання про повернення заборгованості по тарі в кількості 182 ящики вирішено в ході розгляду справи господарського суду Київської області № 20/077-09.

Судом встановлено, що в матеріалах справи № 20/077-09 розглядалось питання повернення ящиків іншого маркування (ящиків жовтих), які не входять до предмету спору, що розглядається.

В ході розгляду спору відповідач в обґрунтування заперечень щодо збільшених позивачем позовних вимог, надав суду докази повернення тари по іншим накладним, які не заявлялись позивачем у позові (заяві про збільшення позовних вимог). Однак, оскільки таке повернення відбувалось у спірний період і у більшій кількості, відповідач вважає, що різниця такого перевищення в кількості 2106 ящиків має бути зарахована в зменшення заявленої позивачем заборгованості по тарі.

Враховуючи заперечення відповідача та надані ним документи, позивач здійснив перерахунок позовних вимог, про що подав заяву від 13.09.2010 року про зменшення позовних вимог. Як вбачається з поданої позивачем заяви та наданих суду пояснень, позивач погоджується зарахувати в погашення заявленої ним заборгованості надані відповідачем докази повернення тари в кількості 1770 ящиків, оскільки наведені в розрахунку відповідача накладні АМ-0025183, АМ-0027298 та АМ-0013720 відсутні в оригіналах.

Оскільки, відповідач не надав оригіналів вищезазначених накладних, суд не приймає їх в якості доказів при розгляді даної справи.

Крім того, судом встановлено, що в наведеному відповідачем розрахунку (в заяві від 19.07.2010 року) деякі накладні включені до переліку двічі, чим збільшено показник різниці поверненої тари.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд встановив, що відповідачем доведено та обґрунтовано факт повернення тари в кількості і 1770 ящиків, що враховано позивачем в заяві про зменшення позовних вимог від 13.09.2010 року.

У зв‘язку з запереченнями відповідача та ненаданням ним всіх первинних документів в обґрунтування своїх заперечень, суд неодноразово зобов‘язував сторін провести звірку розрахунків та надати суду підписаний сторонами Акт звірки розрахунків, в якому відобразити дані з посиланням на реквізити відповідних первинних документів.

Як вбачається з пояснень сторін, звірка розрахунків не була проведена у зв‘язку з ненаданням відповідачем оригіналів всіх первинних документів про повернення тари.

Щодо наданого відповідачем в судовому засіданні 07.10.2010 року Акту звірки, який не підписаний зі сторони позивача і фактично є розрахунком до відзиву, судом встановлено, що до такого Акту включено видаткові накладні, які позивачем та відповідачем не заявлялись в розрахунку позову та відзиву, відповідні первинні документи відповідачем суду не надані. Крім того, з такого Акту не можливо встановити, за якими документами відбувалось повернення тари.

Суд вважає безпідставним наполягання відповідача витребувати у позивача наведених у вищезазначеному Акті звірки (розрахунку до відзиву) первинних документів з огляду на ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду спору у зв‘язку з необхідністю дослідження первинних бухгалтерських документів, на підставі яких заявлено позовні вимоги (уточнені) та заперечення відповідача, суд витребував у сторін такі документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, у позивача витребувано докази в підтвердження факту поставки відповідачу спірної тари, пояснення щодо обсягів її повернення та залишку, який підлягає відшкодуванню. В той же час, відповідач в разі посилання на фактичне повернення спірної тари в повному обсязі, повинен надати відповідні первинні документи про повернення позивачу спірної тари в повному обсязі (в обсязі фактично отриманої тари). Таким чином, обов’язок надання доказів в підтвердження факту повернення тари покладається на відповідача, при цьому докази мають бути надані відповідачем з відповідним письмовим обґрунтуванням та розрахунком, зазначенням повного переліку первинних документів саме про повернення тари позивачу, в якій кількості і яка тара поверталась по кожному такому документу (з наданням всіх документів в оригіналах для огляду суду та в копіях –для долучення до матеріалів справи).

Враховуючи, що судом надано сторонам достатньо часу для зібрання належних доказів та проведення звірки розрахунків, спір вирішується за наявними у справі доказами.

З наявних у справі доказів вбачається, що станом на день розгляду спору відповідачем не повернуто позивачу 8774 ящиків (п/е ящиків ТП-1.25), вартість яких складає 175480 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зокрема, згідно якого п. 2.23 Договору в редакції протоколу розбіжностей до договору поставки № 1311 від 01.11.2007 року.

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у ст. 224 Господарського кодексу України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Таким порушенням в даному випадку є неповернення відповідачем позивачеві тари у термін, передбачений п. 2.23 Договору (за протоколом розбіжностей) у кількості 8774 ящиків (п/е ящиків ТП-1.25).

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Таким чином, за наслідками розгляду спору виходячи з наданих сторонами документів, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 175480 грн. вартості неповернутих 8774 ящиків (п/е ящиків ТП-1.25).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги (з врахуванням останніх уточнень) доведені, обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача згідно розміру остаточних позовних вимог, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про повернення 354 грн. надмірно сплаченого державного мита, оскільки така сплата здійснена у зв‘язку зі збільшенням позовних вимог згідно заяви від 18.06.2010 року, яка перебувала на розгляді в ході вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»(08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, код 30160757) 175480 грн. збитків, 1754,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя