Рішення № 12182075, 05.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2010 р. Справа № 16/068-10

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Відкритого акціонерного товариства «Кранобудівна фірма «Стріла», м. Бровари

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Бровари

про стягнення 46 164,91 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача Сімонов В.Г. довіреність № 01/08 від 16.08.2010р. представник;

від відповідача не зявився.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Кранобудівна фірма «Стріла»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою № 1/92 від 10.06.2010р. (Вх. №суду 2928 від 01.07.2010р.) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості по Договору №12-08 від 01.08.2008р. в сумі 22 885,91 грн. основного боргу, 7,57 грн. пені, 23 214,56 грн. інфляційних, 56,87 грн. 3% річних, а всього 46 164,91 грн. та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 05.07.2010р. господарським судом Київської області порушено провадження у справі № 16/068-10 та призначено її розгляд на 20.07.2010р. о 10 год. 50 хв. за участю повноважних представників сторін.

Враховуючи неявку представників позивача та відповідача в судове засідання 20.07.2010р., господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та обєктивного вирішення спору на 17.08.2010р. за участю повноважних представників сторін.

Позивач в судовому засіданні 17.08.2010р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 17.08.2010р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку, вимоги п. 4 ухвали від 05.07.2010р. про порушення провадження у справі та п. 2 ухвали від 20.07.2010р. не виконав, а саме письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання 17.08.2010р., господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та обєктивного вирішення спору на 17.08.2010р. за участю повноважних представників сторін.

07.09.2010р. позивач через канцелярію суду надав клопотання від 07.09.2010р. №21/06/10 про відкладення справи на іншу дату.

21.09.2010р. позивач через канцелярію суду надав заяву від 21.09.2010р. №б/н, в якій просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Позивач в судовому засіданні 05.10.2010р. надав розрахунок пені, згідно якого збільшив розмір позовних вимог, а саме: збільшив пеню до 6920,36 грн., а всього сума позовних вимог становить 53 077,70 грн. (22 885,91 грн. основного боргу, 6920,36 грн. пені, 23 214,56 грн. інфляційних та 56,87 грн. 3% річних).

Зазначене збільшення позовних вимог судом не приймається, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (із змінами, внесеними Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI, який набрав чинності 30.07.2010 р.), до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Зазначений розрахунок поданий після початку розгляду господарським судом справи по суті. Позивач не позбавлений права заявити зазначену у розрахунку (яким по суті позивач збільшує позовні вимоги) суму пені до стягнення у окремому позовному провадженні.

Відповідач свого представника в судові засідання 20.07.2010р., 17.08.2010р., 07.09.2010р. 21.09.2010р. та 05.10.2010р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду про порушення провадження у справі від 05.07.2010р., ухвалами від 20.07.2010р., 17.08.2010р., 07.09.2010р. та 21.09.2010р.

Однак, копії зазначених ухвал суду були повернуті поштовим відділенням звязку (в матеріалах справи) з відміткою на довідці “за закінченням терміну зберігання”.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками “за зазначеню адресою не проживає”, “адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (із змінами та доповненнями) у разі відсутності сторін за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалами господарського суду Київської області від 05.07.2010р., 20.07.2010р., 17.08.2010р., 07.09.2010р. та 21.09.2010р., які направлялися за місцезнаходженням відповідача, зазначеним у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №218112 від 21.09.2010р. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд

встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством «Кранобудівна фірма «Стріла»(«Орендодавець»надалі - позивач) та Фізичною особою підприємця ОСОБА_1 («Орендар»надалі - відповідач) 01 серпня 2008р. було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 12-08 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач передає відповідачу в строкове платне користування без права викупу нежитлове приміщення, (далі «Приміщення»), загальною площею 241 кв.м., на строк, зазначений в п. 5.1 цього Договору. Приміщення розташоване в будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Бровари, Київської області, вул. Щолківська, 1. Технічний стан та інші характеристики приміщення, що передається в оренду на умовах цього Договору, зафіксовані в акті приймання передачі (Додаток №1), який є невідємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору позивач зобовязаний передати відповідачу приміщення по акту приймання передачі із зазначенням стану приміщення і переліку обладнання, меблів, інвентаря при їх наявності, на момент їх передачі в оренду.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу приміщення. Факт отримання відповідачем в оренду нежитлового приміщення площею 241 кв.м., яке розташоване в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Бровари, Київської області, вул. Щолківська, 1, підтверджується актом приймання-передачі від 01.08.2008р., з якого вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв на умовах договору оренди № 12-08 від 01.08.2008р. в орендне користування нежитлове приміщення площею 241 кв.м., яке розташоване в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Бровари, Київської області, вул. Щолківська, 1, про що свідчить підпис відповідача на вказаному акті, засвідчений відбитком печатки.

Згідно п. 3.1. Договору за оренду приміщення, зазначеного в п. 1.1 даного Договору, відповідач сплачує позивачу щомісячно орендну плату в розмірі 562 грн., крім того ПДВ 2812 грн., а всього 3374 грн., виходячи з розрахунку 14 грн. за 1 (один) кв.м.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що орендна плата за користування приміщенням сплачується щомісячно в порядку попередньої оплати не пізніше ніж за 5 (пять) календарних днів до початку кожного наступного місяця, за який здійснюється оплата, на підставі предявленого позивачем до оплати рахунку. Сплата орендної плати (в.т.ч. відшкодування витрат за спожиту електроенергію та інші платежі) здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Відповідно до п. 5.1. Договору цей договір набуває чинності з 01 серпня 2008 року та діє до 30 червня 2009 року.

За отримане в оренду приміщення, відповідач починаючи з грудня 2008р. припинив сплачувати орендну плату, що підтверджується: Актами: № С-00000214 від 26.12.2008р.; С-00000006 від 28.01.2009р.; С-00000020 від 25.02.2009р.; С-00000034 від 25.03.2009р.; С-00000048 від 28.04.2009р.; С-00000062 від 26.05.2009р.; С-00000076 від 30.06.2009р.

Відповідач свої договірні зобовязання щодо орендної плати не виконав, станом на 30.06.2009р., борг відповідача перед позивачем по орендній платі за період з грудня 2008р. по 30 червня 2009р. в сумі 22 885,91 грн. оплачено не було, доказів сплати до суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв на адресу відповідача претензію № 1/286 від 28.10.2009р., з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі на суму 22 885,91 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В результаті невиконання відповідачем зобовязань по оплаті отриманих послуг за ним утворилась заборгованість, яка згідно позовних вимог становить 22 885,91 грн.

Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем до суду не подано. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обовязок доказування та заперечування покладається на сторони. Відповідач жодного разу в судові засідання не зявився, відзиву або доказів оплати заборгованості по орендній платі суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 22 885,91 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі на підставі договору № 12-08 від 01.08.2008р. у розмірі 22 885,91 грн. підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі п. 4.1. Договору за прострочення виконання відповідачем грошових зобовязань у встановлений цим Договором строк, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 1% від суми боргу, але не більше подвійної ставки НБУ, за кожний день прострочення.

Позивачем на підставі п. 4.1. здійснено нарахування пені на суму боргу, розмір якої становить 7,57 грн., згідно розрахунку позивача пеня нарахована за період з грудня 2008р. по червень 2009р.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання. Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за 182 дні (шість місяців) виходячи із подвійної облікової ставки НБУ на суму простроченого платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 23 214,56 грн. за період з грудня 2008р. по червень 2009р. та 3% річних в розмірі 56,87 грн. за період з грудня 2008р. по червень 2009р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Однак, зазначений розрахунок інфляційних, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 23 214,56 грн. інфляційних втрат, не може бути прийнятий судом повністю, оскільки у зазначеному розрахунку позивач вказує не інфляційне збільшення суми боргу, а суму боргу з врахуванням індексу інфляції, тобто (основний борг + інфляційне збільшення суми боргу).

Враховуючи вищевикладене, судом зроблено перерахунок інфляційних, відповідно до якого інфляційне збільшення суми боргу за період з період з грудня 2008р. по червень 2009р. становить 2 494,56 грн. грн. Отже, в частині стягнення заявлених позивачем інфляційних в сумі 20 720,00 грн. суд відмовляє позивачу в стягненні.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню частково всього у розмірі: 22 885,91 грн. основної заборгованості, 7,57 грн. пені, 56,87 грн. 3% річних та 2 494,56 грн. інфляційних.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кранобудівна фірма «Стріла»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 1, р/р 26009301400141 ВАТ ВТБ Банк в м. Києві, МФО 321767, код ЄДРПОУ 01349495) 22 885 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят пять) грн. 91 коп. основної заборгованості, 7 (сім) грн. 57 коп. пені, 56 (пятдесят шість) 87 коп. 3% річних, 2494 (дві тисячі чотириста девяносто чотири) грн. 56 коп. інфляційних, а також 254 (двісті пятдесят чотири) грн. 45 коп. державного мита та 130 (сто тридцять) грн. 08 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя О.О.Христенко