Рішення № 12181937, 11.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2010 р. Справа № 14/144-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Магур Н. І. (довіреність № 6 від 21.01.2010 р.);

від відповідача: не з’явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хим-Агросервіс-Д”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства „Райагрохім”, м. Яготин

про стягнення 12 724, 81 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Хим-Агросервіс-Д” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ВАТ „Райагрохім” про стягнення 12724, 81 грн. ( 8 500, 00 грн. –основна заборгованість, 558, 91 грн. – 3 % річних, 3 610, 08 грн. –інфляційні збитки).

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо повернення грошових коштів згідно договору про надання зворотної фінансової позики № ДФП-62 від 09.10.2007 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2010 р. порушено провадження у справі № 14/144-10 за позовом ТОВ „Хим-Агросервіс-Д” до ВАТ „Райагрохім” про стягнення 12724, 81 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 04.08.2010 р.

04.08.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 11.08.2010 р.

11.08.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву, письмові пояснення, заяви, клопотання та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

09.10.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № ДФП-62 про надання зворотної фінансової позики, згідно п. 1. якого позикодавець зобов’язується надати позичальнику безвідсоткову зворотню фінансову позику, а останній зобов’язується використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений цим договором строк.

Згідно п. 4. договору сума позики за даним договором становить 8500, 00 грн.

Відповідно до п. 7. договору строк повернення позики позичальником встановлюється до 31.10.2007 р.

Пунктом 12. договору визначено строк його дії, згідно якого даний договір набуває чинності з моменту його підписання і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

На виконання умов договору № ДФП-62 про надання зворотної фінансової позики від 09.10.2007 р. позивач належним чином виконав свій обов’язок в частині надання відповідачу в позику грошових коштів в сумі 8 500, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 628 від 09.10.2007 р. та випискою з банківського рахунку позивача за 10.10.2007 р. про перерахування грошових коштів у розмірі 8500, 00 грн. на особовий рахунок відповідача.

В серпні 2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 88 від 25.08.2009 р., у якій просив погасити існуючу заборгованість на протязі трьох банківських днів.

В березні 2010 р. позивач повторно звернувся до відповідача з листом-вимогою вих. № 23 від 11.09.2010 р., в якому просив погасити існуючу перед позивачем заборгованість протягом десяти днів з моменту отримання даного листа-вимоги.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із позикою грошових коштів здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором, у разі його підписання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно частини 1 статті 1049 цього ж кодексу позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 цього ж кодексу передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 цього ж кодексу визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак у встановлений договором строк в порушення вимог частини 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України та вимог пункту 7. договору позики та на момент розгляду справи відповідач не виконав обов’язок щодо повернення отриманої позики і його заборгованість перед позивачем складає 8 500, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 8 500, 00 грн. за договором позики № ДФП-62 про надання зворотної фінансової позики від 09.10.2007 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання зобов’язання щодо повернення грошової суми згідно договору позики № ДФП-62 про надання зворотної фінансової позики від 09.10.2007 р. у розмірі 3 610, 08 грн. і 558, 91 грн. відповідно, згідно виконаних ним розрахунків.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є не вірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми заборгованості наступний:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

8500.0001.01.2008 - 31.05.20108823 %616.19 Отже, розмір 3 % річних від суми заборгованості за договором № ДФП-62 про надання зворотної фінансової позики від 09.10.2007 р. становить 616, 19 грн.

Оскільки, розмір 3 % річних від суми заборгованості, на яку претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 558, 91 грн.

Розрахунок інфляційних збитків, виконаний позивачем, є також невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції Інфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

01.01.2008 - 31.05.20108500.001.4253612.5012112.50 Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості за вказаний період складає: 12112, 50 –8500, 00 = 3612, 50 грн.

Інфляційне збільшення суми боргу згідно розрахунку інфляційних збитків, виконаного позивачем, становить 3610, 08 грн. Дана сума є меншою за суму боргу з урахуванням індексу інфляції згідно розрахунку, проведеного судом, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості у розмірі 3 610, 08 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Райагрохім” (ідентифікаційний код 05489313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хим-Агросервіс-Д” (ідентифікаційний код 32822831) 8 500 (вісім тисяч п’ятсот) грн. 00 (нуль) коп. заборгованості, 3 610 (три тисячі шістсот десять) грн. 08 (вісім) коп. інфляційних збитків, 558 (п’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 91 (дев’яносто одна) коп. 3% річних від суми заборгованості та судові витрати 126 (сто двадцять шість) грн. 69 (шістдесят дев’ять) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

23 вересня 2010 р.