Рішення № 12181932, 05.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2010 р. Справа № 12/009-10

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:                    судді Дьоміної С.Ю.

секретар:                    Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом                     товариства з обмеженою відповідальністю “Алвісс”

до           приватного підприємства “Бровари”

про           стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Дем’янюк В.П. - представник (довіреність від 30.06.2010р.);

від відповідача: не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

           11 серпня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Алвісс” (далі –позивач) до приватного підприємства “Бровари” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 37672,47 грн.

           В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору № 21/12 від 21.12.2009 року (далі –договір), згідно з яким відповідач взяв на себе зобов’язання по виготовленню, поставці та передачі у власність позивача товару, а саме палубного соснового брусу в кількості 180 м.кв., а останній зобов’язувався прийняти його та оплатити.

П 6.2. договору передбачений порядок здійснення розрахунків, зокрема внесення передплати у розмірі 10% від загальної вартості договору протягом семи банківських днів з дня підписання договору, 40% передплати до 30.01.2010 року, а остаточний розрахунок у розмірі 50% здійснюється після завантаження товару до транспортного засобу позивача.

          Позивач здійснив оплату товару у розмірі 95400,36 грн.

Відповідач передав товар частково, а саме у кількості 103,0848 м.кв., на суму 57 727,89 грн.

          Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду із позовною заявою, просив стягнути з відповідача 37 672, 47 грн. боргу та судові витрати.

          Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2010 року, справу призначено до розгляду 31 серпня 2010 року.

          19 серпня 2010 року позивач направив на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача крім суми основного боргу, пеню у розмірі 5215,83 грн. та судові витрати.

30 серпня 2010 року, у зв’язку з неявкою відповідача та неподання ним витребуваних документів, розгляд справи було відкладено на 09 вересня 2010 року.

09 вересня 2010 року розгляд справи був відкладений на 21 вересня 2010 року.

19 вересня 2010 року, у зв’язку з проведенням експертизи, на адресу суду представник позивача направив заяву, просив долучити до матеріалів справи копії кваліфікаційних свідоцтв експертів-дорадників, а також стягнути з відповідача витрати на проведення експертизи у сумі 5000,00 грн.

20 вересня 2010 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою місцезнаходженням відповідача є: вул. Першотравнева, 7, смт. Велика Димерка, Броварський район, Київська область, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

21 вересня 2010 року розгляд справи був відкладений на 05 жовтня 2010 року.

05 жовтня 2010 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, та дійшов висновку:

21 грудня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Алвісс” (далі –“покупець”) та приватним підприємством “Бровари” (далі - “постачальник”) був укладений договір № 21/12 (далі - договір), відповідно до якого постачальник (далі - відповідач) взяв на себе зобов’язання виготовити, поставити та передати у власність покупцю (далі - позивач) продукцію, а саме: палубний брус сосновий у кількості 180 м.кв. (далі –товар).

          Додатки до договору, що є його невід’ємними частинами, містили вимоги щодо якості матеріалу, з якого виготовляється палубний брус, довжину брусків, розмір брусу тощо.

          Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

П. 6.2. договору встановлено порядок здійснення розрахунків, а саме: передплата у розмірі 10% від загальної вартості договору перераховується позивачем протягом семи банківських днів з дня підписання договору, 40% передплати перераховується до 30.01.2010 року, а остаточний розрахунок у розмірі 50% здійснюється після завантаження товару до транспортного засобу позивача.

          Попередня оплата у розмірі 10% від загальної вартості договору, а саме 10080,07 грн. була перерахована позивачем на розрахунковий рахунок відповідача 24.12.2009 року, що підтверджується випискою банку за особовим рахунком позивача.

П. 5.1. договору встановлено, що термін поставки товару з моменту першої передплати, отриманої від позивача –59 робочих днів.

Таким чином, останній день поставки товару - 24 березня 2010 року.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Позивачем здійснювалися перерахування відповідачу грошових коштів 13.01.2010 року у розмірі 34000,07 грн. та 28.01.2010 року у розмірі 6320,22 грн.

          Таким чином, позивачем було внесено попередню оплату у розмірі 40% у повному обсязі до 30.01.2010 року, а саме 40320,29 грн.

          31 травня 2010 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 45000,00 грн.

          Таким чином, станом на 01.06.2010 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 95400,36 грн.

          17 червня 2010 року відповідач передав позивачу палубний брус у кількості 103,0848 м.кв. на суму 57727,89 грн., який був прийнятий позивачем, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000036.

          Таким чином, відповідач свої зобов’язання виконав частково та з порушенням встановлених строків.

          З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся із претензією № 396 до відповідача, просив повернути грошові кошти у сумі 37672, 47 грн. та сплатити пеню.

          Відповіді на зазначену претензію або доказів сплати заборгованості позивач не отримував.

          Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 37672,47 грн. основного боргу та судові витрати.

          Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          14 липня 2010 року позивач звертався із претензією до відповідача, просив повернути грошові кошти у розмірі 37672,47 грн.

          Разом з тим, відповіді на претензію або доказів сплати заборгованості відповідачем позивач не отримував.

          Враховуючи те, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 95400,36 грн., а відповідач передав позивачу товар на суму 57727,89 грн., то розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 37672,47 грн.

          Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 37672,47 грн. суми основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

          Крім цього, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що частина брусу, передана відповідачем позивачу, останнім прийнята не була з наступних причин.

          П. 7.2. договору закріплено, що товар повинен відповідати за якістю технічному завданню, що є невід’ємною частиною договору.

          08 липня 2010 року було проведено експертне дослідження частини палубного брусу, переданого відповідачем. У результаті експертного огляду було встановлено, що вся представлена на експертизу партія соснових брусків не відповідає за якістю вимогам договору, що підтверджується експертним заключенням від 08.07.2010 року.

          17 вересня на адресу суду надійшла заява від представника відповідача, у якій представник позивача просив включити до складу судових витрат витрати на проведення експертизи товару.

          До зазначеної заяви додав копії кваліфікаційних свідоцтв експертів, які проводили експертне дослідження, акт виконаних робіт від 09.07.2010 року, а також платіжне доручення № 352 від 29.06.2010 року, що підтверджує внесення попередньої оплати за експертизу брусу.

          В обгрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат за послуги адвоката, представником позивача надано адвокатську угоду №87 про надання адвокатських послуг від 30.06.2010 року, укладену між позивачем та Дем’янюком В.П., копію свідоцтва останнього на право заняття адвокатською діяльністю №1196/10, а також платіжне доручення №398 від 30.08.2010 року, що підтверджує оплату послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн.

          Крім стягнення суми основного боргу та судових витрат, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 5 215,83 грн.

          Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          П. 8.7. договору передбачено, що при порушенні постачальником строків виконання умов договору, він сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості продукції за кожен день прострочення.

          Враховуючи те, що позивачем умови договору щодо попередньої оплати товару були виконані вчасно та у повному обсязі, попередня оплата у розмірі 10% перерахована позивачем 24.12.2009 року, останній день поставки товару 23 березня 2010 року, то період заборгованості відповідача перед позивачем є період з 24.03.2010 року по 17.06.2010 року.

          Беручи до уваги те, у період з 24.03.2010 року по 31.05.2010 року (69 днів прострочення) розмір заборгованості становив 50400,36 грн., а облікова ставка Національного банку України становила 10,25%, з 01.06.2010 року по 07.06.2010 року (7 днів прострочення) розмір заборгованості становив 95400,36 грн., а облікова ставка НБУ становила 10,25%, а у період з 08.06.2010 року по 17.06.2010 року (10 днів прострочення) розмір заборгованості становив 95400,36 грн., а облікова ставка НБУ становила 9,5%, то пеня за період заборгованості з 24.03.2010 року по 17.06.2010 року становить 2 824,87 грн. (за розрахунком суду).

          Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.          

          Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 712, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч. ч. 2, 5 ст. 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Алвісс” до приватного підприємства “Бровари” про стягнення заборгованості задовольнити частково.

          Стягнути з приватного підприємства «Бровари»(вул. Першотравнева, 7, селище міського типу Велика Димерка, Броварський район, Київська область, 07442, ідентифікаційний код 34591739) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алвісс»(вул. Кіквідзе, 13, м. Київ, 01103, код 32309000) 37672,47 грн. (тридцять сім тисяч шістсот сімдесят дві грн. 47 коп.) суми основного боргу; 2 824,87 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять чотири грн. 87 коп.) пені; 4721,26 грн. (чотири тисячі сімсот двадцять одна грн. 26 коп.) витрат на проведення експертизи; 2832,75 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять дві грн. 75 коп.) витрат на послуги адвоката; 428,89 грн. (чотириста двадцять вісім грн. 89 коп.) витрат на сплату державного мита; 222,84 грн. (двісті двадцять дві грн. 84 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя                                                                                           С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 08.10.2010 року.