Рішення № 12181905, 05.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2010 р. Справа № 7/153-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Мажорет Україна», м. Київ,

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі-Бум», с. Трушки, Білоцерківський район, Київська область,

про                    стягнення 254011,50грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Косинський В.М. –представник за довіреністю №46 від 30.08.2010року;

від відповідача: не з’явились.

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мажорет Україна»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 30.08.2010року (вх. №3990 від 01.09.2010 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі-Бум»(далі –відповідач) про стягнення 254011,50грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором №149/07-Р від 01.02.2007року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 254011,50грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2010року було порушено провадження у справі №7/153-10 та призначено її розгляд на 21.09.2010року, зобов’язано позивача надати суду довідку про суму заборгованості відповідача перед позивачем згідно договору №149/07-Р від 01.02.2007р. і протоколу розбіжностей від 01.02.2007р. станом на 10.11.2009р. за підписом відповідальних осіб керівництва та бухгалтерії ТОВ «Мажорет Україна»; обґрунтований розрахунок позовних вимог із зазначенням дати реалізації по кожній одиниці товару з урахуванням пунктів 7.4 та 8.7 договору №149/07-Р від 01.02.2007р. і протоколу розбіжностей від 01.02.2007р. до нього. Окрім того, зобов’язано відповідача у справі надати суду відзив на позов з документальним запереченнями; матеріали інвентаризації по всім магазинам ТОВ «Бебі Бум»щодо отримання та реалізації товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Мажорет Україна».

У зв’язку з неявкою в судове засідання 21.09.2010року представників відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, розгляд справи відкладався на 05.10.2010року.

В судовому засіданні 05.10.2010року представник позивач підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

У судове засідання 05.10.2010року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 05.10.2010року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

01.02.2007року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум»(покупець за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смобі Україна»- перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю«Мажорет Україна»згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Мажорет України»та протоколу від №5 від 29.12.2008року (постачальник за договором, позивач у справі) укладено договір №149/07-Р (далі –договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця передати у власність покупцеві, а покупець зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів «Бебі Бум».

01.02.2007року між сторонами спору було підписано протокол розбіжностей до укладеного договору.

Згідно п. 5.1. договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця та підписання накладної.

Відповідно до п. 7.1. договору покупець оплачує товар, що поставляється за цінами погодженими сторонами в специфікації та підтверджених у накладних.

Загальна сума договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару, та актів виконаних робіт (наданих послуг), що додаються до цього договору. (п. 7.3. договору).

Пунктом 7.4. договору, з урахуванням протоколу розбіжностей до договору, сторони встановили, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок постачальника в строк до 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати його реалізації. У випадку, якщо день сплати припадає на вихідний або святковий день, оплата здійснюється в перший банківський день, що слідує за датою оплати.

З видаткових накладних №СМО-000807 від 21.05.2007року на суму 8690,48грн., №СМО-000865 від 29.05.2007року на суму 5904,55грн., №СМО-000938 від 04.06.2007року на суму 17685,68грн., №СМО-000979 від 11.06.2007року на суму 1053,46грн., №СМО-001003 від 11.06.2007року на суму 6783,14грн., №СМО-001046 від 18.06.2007року на суму 4948,24грн., №СМО-001075 від 18.06.2007року на суму 231,26грн., №СМО-001152 від 25.06.2007року на суму 3938,08грн., №СМО-001253 від 09.07.2007року на суму 8380,88грн., №СМО-001364 від 23.07.2007року на суму 3910,91грн., №СМО-001445 від 02.08.2007року на суму 3939,70грн., №СМО-001531 від 13.08.2007року на суму 22937,71грн., №СМО-001640 від 30.08.2007року на суму 9852,19грн., №СМО-001691 від 06.09.2007року на суму 9239,89грн., №СМО-001756 від 14.09.2007року на суму 8407,20грн., №СМО-001766 від 14.09.2007року на суму 374,50грн., №СМО-001830 від 24.09.2007року на суму 11339,93грн., №СМО-001908 від 01.10.2007року на суму 5002,63грн., №СМО-001941 від 08.10.2007року на суму 5069,17грн., №СМО-002013 від 15.10.2007року на суму 7207,51грн., №СМО-002068 від 22.10.2007року на суму 9363,61грн., №СМО-002136 від 29.10.2007року на суму 3308,17грн., №СМО-002187 від 05.11.2007року на суму 14231,42грн., №СМО-002420 від 26.11.2007року на суму 13682,16грн., №СМО-002490 від 03.12.2007року на суму 15204,17грн., №СМО-002591 від 10.12.2007року на суму 11742,06грн., №СМО-002646 від 17.12.2007року на суму 14517,82грн., №СМО-002805 від 24.12.2007року на суму 9877,67грн., №СМО-000044 від 21.01.2008року на суму 24231,02грн., №СМО-000197 від 04.02.2008року на суму 10981,85грн., №СМО-000307 від 19.02.2008року на суму 5628,84грн., №СМО-000504 від 24.03.2008року на суму 16451,99грн., №СМО-000972 від 21.05.2008року на суму 12847,46грн., №СМО-001263 від 17.07.2008року на суму 8170,34грн., №СМО-001470 від 25.07.2008року на суму 11174,68грн., №СМО-001553 від 08.08.2008року на суму 4614,54грн., №СМО-001708 від 01.09.2008року на суму 5288,54грн., №СМО-001810 від 11.09.2008року на суму 4012,43грн., №СМО-001949 від 02.10.2008року на суму 3016,26грн., №СМО-002041 від 16.10.2008року на суму 4685,27грн., №СМО-002113 від 27.10.2008року на суму 6283,37грн., №СМО-002174 від 05.11.2008року на суму 2074,96грн., №СМО-002265 від 17.11.2008року на суму 12966,56грн., №СМО-002266 від 17.11.2008року на суму 2344,06грн., №СМО-002369 від 26.11.2008року на суму 1935,28грн., №СМО-002434 від 04.12.2008року на суму 1760,88грн., №СМО-002596 від 19.12.2008року на суму 20582,28грн., №СМО-000754 від 16.04.2008року на суму 37406,29грн., №СМО-002581 від 12.12.2007року на суму 43888,50грн., №СМО-000997 від 23.05.2008року на суму 9549,97грн., №СМО-001262 від 02.09.2008року на суму 11691,71грн., №СМО-002116 від 27.10.2008року на суму 1299,73грн., №СМО-001264 від 17.07.2008року на суму 9661,58грн., №СМО-001505 від 01.08.2008року на суму 3769,63грн., №СМО-001950 від 01.10.2008року на суму 3167,42грн., №СМО-002264 від 17.11.2008року на суму 13520,06грн., №СМО-001169 від 27.06.2007року на суму 13018,18грн., №СМО-001393 від 25.07.2007року на суму 3271,66грн., №СМО-001444 від 01.08.2007року на суму 4785,54грн., №СМО-001656 від 03.09.2007року на суму 8938,10грн., №СМО-001758 від 14.09.2007року на суму 5789,82грн., №СМО-002435 від 30.11.2007року на суму 33427,79грн., №СМО-002811 від 26.12.2007року на суму 10169,17грн., №СМО-000219 від 06.02.2008року на суму 17602,60грн., №СМО-000999 від 23.05.2008року на суму 14929,28грн., №СМО-001486 від 23.07.2008року на суму 8898,98грн., №СМО-001467 від 25.07.2008року на суму 6611,88грн., №СМО-001706 від 01.09.2008року на суму 7119,85грн., №СМО-001775 від 13.10.2008року на суму 180,00грн., №СМО-002115 від 27.10.2008року на суму 9659,42грн., №СМО-002178 від 05.11.2008року на суму 1882,84грн., №СМО-002365 від 26.11.2008року на суму 12135,90грн., №СМО-000726 від 14.05.2007року на суму 1008,89грн., №СМО-000907 від 04.06.2007року на суму 13943,72грн., № СМО-001092 від 20.06.2007року на суму 1931,56грн., №СМО-001394 від 25.07.2007року на суму 428,58грн., №СМО-001658 від 03.09.2007року на суму 10553,41грн., №СМО-002419 від 28.11.2007року на суму 17974,26грн., №СМО-002815 від 26.12.2007року на суму 2541,59грн., №СМО-000220 від 06.02.2008року на суму 7373,41грн., №СМО-000998 від 23.05.2008року на суму 2040,31грн., №СМО-001472 від 23.07.2008року на суму 6914,54грн. та №СМО-001809 від 10.09.2008року на суму 3342,92грн. вбачається, що позивач за період з 21.05.2007року по 10.09.2008року здійснив відповідачеві поставку товару на загальну суму 756303,89грн. відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Отже, факт отримання товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб (оригінали оглянуті у судовому засіданні). Даний факт також підтверджується постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2010року у справі №8/237-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мажорет Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі-Бум»про стягнення 333456,92грн. за договором №149/07-Р від 01.02.2007року за результатами перегляду в апеляційному порядку рішення господарського суду Київської області від 02.03.2010року у даній справі.

При цьому, господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, передбачені вищенаведеною нормою мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність –це обов’язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в іншому рішенні господарського суду, є суб’єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що сторонами у справі №8/237-09 є ті ж самі юридичні особи, що і у справі, яка розглядається, господарський суд Київської області бере до уваги факти, що були встановлені постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2010року у справі №8/237-09 і які мають значення при вирішення спору у даній справі.

Відповідно до довідки позивача про взаєморозрахунки з клієнтами господарським судом встановлено, що покупцем (відповідачем у справі) було повернуто постачальнику (позивачу у справі) товар на загальну суму 79192,39грн.

Як стверджує позивач, вартість поставленого згідно договору товару була частково оплачена відповідачем, а саме за період з 01.02.2007року по 29.12.2008року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум»розрахувалось з постачальником у сумі 423100,00грн.

Враховуючи часткову оплату відповідачем вартості товару, а також вартість товару, який було повернуто відповідачем, господарський суд дійшов до висновку, що сума боргу відповідача перед позивачем за поставлену продукцію становить 254011,50грн. (756303,89грн., загальна вартість поставленого товару, - 79192,39грн., вартість товару, що повернута відповідачем, - 423100,00грн., сплачені грошові кошти).

У зв’язку з існуванням суми боргу позивач виставив відповідачу вимогу б/н від 22.06.2010року про виконання грошового зобов’язання, яка 24.06.2010року була направлена на юридичну адресу відповідача і отримана уповноваженим представником 26.06.2010року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення. В зазначеній вимозі позивач повідомляє відповідача про наявність у нього заборгованості за договором № 149/07-Р від 01.02.2007року у сумі 254011,50грн. та просить її погасити протягом 7 календарних днів.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, оплату заборгованості не здійснив.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення зобов’язань.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, у відповідності до норм чинного законодавства, договір поставки є оплатним договором і умова щодо оплати покупцем отриманої ним продукції є його складовою частиною.

Відповідно до п. 7.4. договору (з врахуванням протоколу розбіжностей) оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника в строк до 14 календарних днів з дати його реалізації.

Ухвалами господарського суду від 01.09.2010року та 21.09.2010року зобов’язано відповідача надати суду матеріали інвентаризації по всім магазинам ТОВ «Бебі Бум»щодо отримання та реалізації товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Мажорет Україна».

Однак відповідач витребуваних матеріалів суду не надав.

Згідно ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Виконання зобов’язання мають бути виконані у розумні строки.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що строк виконання зобов’язання вважається встановленим, коли чітко визначено строк (термін) виконання зобов’язання, або є вказівка на подію, яка неминуче має настати і з якою пов’язане настання такого зобов’язання.

Подія, є явищем об’єктивної реальності, яка відбувається незалежно від волі людини (стихійне лихо, народження фізичної особи, її смерть тощо), а під діями розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов’язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як вбачається з п. 7.4. договору настання строку виконання зобов’язання щодо повної оплати відповідачем поставленого товару, сторони поставили в залежність від його реалізації відповідачем, а не від події, яка неминуче має настати. При цьому умовами договору строк реалізації відповідачем товару не встановлено, а відтак суд вважає, що наявність відповідного запису щодо реалізації товару не дозволяє дійти висновку про те, що сторони чітко встановили момент, з якого повинен відраховуватися строк виконання зобов’язання щодо повної оплати товару відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать про те, що 24.06.2010року на юридичну адресу відповідача була направлена вимога і отримана уповноваженим представником 26.06.2010року, в якій позивач вимагає сплатити протягом семи календарних днів заборгованість у сумі 254011,50грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач обов’язку щодо повної оплати отриманого товару не виконав, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 254011,50грн.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одночасно господарський суд зазначає, що п. 3.7. договору передбачено, що у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж у роздрібній мережі покупця для вказаної категорії товару, а також товар, що не був реалізований на протязі строку його придатності, постачальник зобов’язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти такий товар. При цьому покупець не оплачує постачальнику вартість такого товару, витрати з перевезення або інші витрати (в т.ч. збитки) постачальника.

Однак відповідач у справі не надав суду доказів звернення з такими повідомленнями до постачальника (позивача) про вивезення нереалізованого товару, тобто відповідач у справі не скористався правом повернення позивачу нереалізованого товару.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача з вимогою вивезти нереалізований товар, а також не подав витребуваних доказів реалізації товару, і доказів того, що строк виконання зобов’язання за договором в частині його оплати ще не настав, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору в частині оплати товару, що є підставою для покладення на нього обов’язку по сплаті боргу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду від 24.02.2010року у справі № 54/101-09.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними, проте доказів сплати заборгованості по оплаті його вартості в повному обсязі не надав, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є доведеною та підлягає задоволенню.

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі у сумі 254011,50грн. боргу.

Судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі-Бум»(09152, Київська область, Білоцерківський район, с. Трушки, площа Центральна 4, код ЄДРПОУ 32445055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мажорет Україна»(04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, корп. 7, кв. 705, код ЄДРПОУ 33938446) 254 011 (двісті п’ятдесят чотири тисячі одинадцять) грн. 50 коп. боргу та судові витрати: 2 540 (дві тисячі п’ятсот сорок одну) грн. 12 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В.М.

Рішення підписане 11.10.2010року