Рішення № 12181862, 04.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2010 р. Справа № 17/119-10

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Куйбишево”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ідекс”

про стягнення 162742,67грн.

За участю представників:

від позивача Горєла Ю.М. (дов. № 615 від 03.08.2010р.);

від відповідача Панфілов В.М. (дов. від 25.02.2010р.).

Обставини справи:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Куйбишево” (далі –позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ідекс” (далі –відповідач) про стягнення 162742,67грн. заборгованості, з яких: 111541,76грн. основного боргу, 31628,11грн. пені, 15748,56грн. інфляційних втрат та 3824,24грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 29/пс від 04.01.2008р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2010р. порушено провадження у справі № 17/119-10, розгляд справи призначено на 06.08.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2010р. розгляд справи відкладено на 16.08.2010р.

В судових засіданнях 16.08.2010р. та 27.09.2010р. оголошено перерву до 27.09.2010р. та 04.10.2010р. відповідно.

У судовому засіданні 04.10.2010р. представник позивача позов підтримав повністю, представник відповідача визнав основний борг у сумі 111541,76грн., заперечив проти стягнення 31628,11грн. пені, 15748,56грн. інфляційних втрат, 3824,24грн. 3 % річних та заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2008р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Куйбишево” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ідекс” (Покупець) було укладено договір поставки № 29/пс, згідно якого постачальник зобов’язався поставити і передати у власність покупцю свиней в живій вазі (сировина), а покупець - прийняти цю сировину та своєчасно здійснювати оплату за неї.

Предметом поставки є свині в живій вазі –молодняк, м’ясні, другої категорії, жива вага яких 110-130 кг. (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору сировина поставляється партією згідно замовлення покупця, в якому зазначаються асортимент, кількість, ціна, строк та умови поставки.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.1.1. договору постачання сировини покупцю здійснюється постачальником згідно погодженої сторонами замовлення на наступних умовах (відповідно до міжнародних правил „Інкотермс” у редакції 2000р.: Поставка товару покупцю здійснюється постачальником за умовами поставки EXW (франко-завод (самовивіз). Місце відвантаження товару: с. Куйбишево.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціна на сировину яка постачається є договірною і встановлюється відповідно до погодженого покупцем та постачальником замовлення.

Оплата кожної партії сировини здійснюється на умовах передоплати; протягом двох календарних днів з моменту виставлення постачальником рахунку. Покупець зобов’язаний перерахувати на розрахунковий рахунок постачальника вартість поставленої йому партії сировини у день відвантаження, а також суму дотації у розмірі 20 %, регламентованою Постановою КМУ № 596 від 28.03.2007р. (п.п. 5.1., 5.2. договору).

Розрахунки за кожну партію товару здійснюються шляхом 100 % передоплати, також можливі розрахунки після відвантаження товару. Розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті –гривні (п.п. 6.1., 6.2. договору).

На виконання договору 30.12.2008р. постачальник поставив відповідачу сировину на загальну суму 128597,60грн. згідно накладної № 7049 від 30.12.2008р. (а.с. 19), яка отримана представником відповідача –Чмелюком Григорієм Леонідовичем на підставі довіреності № ЯПО 021479 від 30.12.2008р. (а.с. 18). Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Як вбачається з пояснень представників сторін відповідач частково оплатив отриману за договором сировину на суму 17055,84грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за договором на момент судового розгляду справи склала 111541,76грн. (128597,60грн. –17055,84грн.).

Відповідач заборгованість за договором в сумі 111541,76грн. визнав повністю, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 16.08.2010р. (а.с. 68), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору. Наявність у відповідача заборгованості за договором в сумі 111541,76грн. також підтверджується довідкою СТОВ „Агрофірма Куйбишево” № 643 від 16.08.2010р. (а.с. 49), яка підписана директором та головним бухгалтером Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Куйбишево”.

На момент судового розгляду справи відповідач свої договірні зобов’язання належним чином не виконав, заборгованість за поставлену сировину у сумі 111541,76грн. не погасив.

Предметом позову є вимога про стягнення 162742,67грн. заборгованості, з яких: 111541,76грн. основного боргу, 31628,11грн. пені, 15748,56грн. інфляційних втрат та 3824,24грн. 3 % річних.

Частиною першою ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу сировину; відповідач за отриману сировину розрахувався частково, борг відповідача за договором на момент судового розгляду справи складає 111541,76грн.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 111541,76грн. основного боргу підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором, позивачем, за період з 30.12.2008р. по 01.02.2010р. нарахована пеня в сумі 31628,11грн., а саме: 995,48грн. за період з 30.12.2008р. по 08.01.2009р.; 7179,02грн. за період з 08.01.2009р. по 24.03.2009р.; 180,88грн. за період з 24.03.2009р. по 26.03.2009р.; 4277,02грн. за період з 26.03.2009р. по 15.06.2009р.; 18995,71грн. за період з 17.05.2009р. по 01.02.2010р.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 7.3. договору сторін погоджено, що за несвоєчасну оплату сировини яка поставлена, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня розраховується від суми не перерахованих коштів за кожен день прострочення платежу і не звільняється від виконання зобов’язань.

Приймаючи до уваги усне клопотання представника відповідача про застосування скороченої позовної давності у 1 рік для стягнення пені, дату звернення позивача до суду (24.06.2010р.), момент виникнення у позивача права на нарахування штрафних санкції (30.12.2008р.) та вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України суд встановив, що період нарахування пені за договором в межах скороченої позовної давності у 1 рік - з 24.06.2009р. по 30.06.2009р.

Враховуючи вищезазначене, а також період нарахування штрафних санкцій, що встановлений судом, суд обмежив заборгованість на яку здійснювалося нарахування пені сумою 111541,76грн. (розмір основного боргу). Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 24.06.2009р. по 30.06.2009р. становить 470,61грн. У зв’язку з цим вимога про стягнення 31628,11грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 470,61грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором, позивачем за період з 30.12.2008р. по 31.12.2009р. також нараховано 15748,56грн. інфляційних втрат та 3824,24грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 34, 36), суд обмежив заборгованість на яку здійснювалося нарахування інфляційних втрат та 3 % річних сумою 111541,76грн (розмір основного боргу). Відтак, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 30.12.2008р. по 31.12.2009р. з урахуванням суми заборгованості складає 13719,64грн. інфляційних втрат та 3355,42грн. 3 % річних відповідно. У зв’язку з цим вимога про стягнення 15748,56грн. інфляційних втрат та 3824,24грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 13719,64грн. інфляційних втрат та 3355,42грн. 3 % річних відповідно.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 111541,76грн. основного боргу, 470,61грн. пені, 13719,64грн. інфляційних втрат та 3355,42грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ідекс” (07710, Київська область, Яготинський район, с. Супоївка, вул. Нова, буд. 1; код ЄДРПОУ 13736487) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Куйбишево” (37712, Полтавська обл., Оржицький район, с. Куйбишеве; код ЄДРПОУ 00845890) 111 541 (сто одинадцять тисяч п’ятсот сорок одну гривню) 76 коп. основного боргу, 470 (чотириста сімдесят гривень) 61 коп. пені, 13 719 (тринадцять тисяч сімсот дев’ятнадцять гривень) 64 коп. інфляційних втрат, 3 355 (три тисячі триста п’ятдесят п’ять гривень) 42 коп. 3 % річних, 1290 (одну тисячу двісті дев’яносто гривень) 87 коп. державного мита та 187 (сто вісімдесят сім гривень) 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. У задоволенні решти позову –відмовити.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               Горбасенко П.В.

Повне рішення складено: 08.10.2010р.

Суддя