Рішення № 12181520, 31.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2010 р. Справа № 14/027-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: Фумельов І. О. (довіреність № КАМ-2010/03/05 від 05.03.2010 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „РосУкрЕнерго”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс”, с. Гаврилівка, Вишгородський район

про стягнення 101665, 80 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „РосУкрЕнерго” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Комплекс Агромарс” про стягнення 101665, 80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору поставки нафтопродуктів № 36/Б-09/09-03/50 від 05.01.2009 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.02.2010 р. порушено провадження у справі № 14/027-10 за позовом ТОВ „РосУкрЕнерго” до ТОВ „Комплекс Агромарс” про стягнення 101665, 80 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 10.03.2010 р.

10.03.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 24.03.2010 р.

24.03.2010 р. у судовому засіданні представник позивача заявив про збільшення позовних вимог та надав суду відповідну заяву б/н від 03.03.2010 р., у якій просив суд стягнути з відповідача 101665, 8 грн. заборгованості, 3910, 15 грн. інфляційних збитків, 1122, 4 грн. 3 % річних.

Заява позивача б/н від 03.03.2010 р. про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Також представник позивача надав документи, витребувані судом, та пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив б/н від 24.03.2010 р. на позов, у якому просив суд відмовити позивачу в позові у повному обсязі. Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що купівля-продаж дизельного пального в об’ємі 16860 літрів на загальну суму 101665, 8 грн. здійснювалась не на підставі і поза межами регулювання договору поставки нафтопродуктів № 36/Б-09/09-03/50 від 05.01.2009 р. Оскільки жодних вимог про оплату за поставлений товар від позивача на адресу відповідача не надходило, то відсутні підстави для виникнення обов’язку у відповідача щодо його оплати.

За наслідками судового засідання судом оголошено перерву до 31.03.2010 р.

26.03.2010 р. до загального відділу суду від позивача надійшло клопотання б/н від 25.03.2010 р. про покладення на відповідача витрат на послуги адвоката, у якому він просить суд покласти на відповідача понесені витрати на послуги адвоката у розмірі 9800 грн.

31.03.2010 р. до загального відділу суду від позивача надійшло клопотання б/н від 31.03.2010 р., у якому він просить суд, у зв’язку із неможливістю забезпечити явку у судове засідання повноважних представників, здійснювати розгляд справи без участі його повноважних представників за наявними у матеріалах справи доказами.

31.03.2010 р. представник позивача у судове засідання не з’явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання за згодою представників учасників процесу судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

05.01.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки нафтопродуктів № 36/Б-09/09-03/50, згідно з умовами п. 1.1. якого постачальник зобов’язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом –товар, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Згідно п. 1.2. договору номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюється сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід’ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору постачання та приймання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товаро-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін.

Згідно п. 3.1. договору загальна ціна договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що покупець зобов’язується оплатити повну вартість товару, відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на товар, протягом 10 банківських днів з дати здійснення поставки товару.

Пунктом 6.1. договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2009 р., а в частині розрахунків до повного їх проведення.

На виконання умов договору позивачем у жовтні 2009 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар - дизпаливо на загальну суму 101665, 80 грн., що підтверджується видатковою накладною № РУ-2541 від 10.10.2009 р., рахунком-фактурою № РУ-2915 від 10.10.2009 р. і довіреністю серії ЯПР № 325865 від 09.10.2009 р., видана відповідачем на свого представника гр. Пресіча В. В.

07.12.2009 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 58/03/12-09 від 03.12.2009 р., якою просив відповідача оплатити вартість товару на суму 101665, 80 грн. Факт направлення позивачем і отримання відповідачем претензії підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа № 06729636.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов’язок щодо оплати товару не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 101665, 80 грн., що підтверджується договором поставки нафтопродуктів № 36/Б-09/09-03/50 від 05.01.2009 р., видатковою накладною № РУ-2541 від 10.10.2009 р., рахунком-фактурою № РУ-2915 від 10.10.2009 р. і довіреністю серії ЯПР № 325865 від 09.10.2009 р., видана відповідачем на свого представника гр. Пресіча В. В.

Заперечення відповідача того, що купівля-продаж дизельного пального в об’ємі 16860 літрів на загальну суму 101665, 80 грн. здійснювалась не на підставі і поза межами регулювання договору поставки нафтопродуктів № 36/Б-09/09-03/50 від 05.01.2009 р. є необґрунтованими. Хоч у видатковій накладній № РУ-2541 від 10.10.2009 р. відсутнє будь-яке посилання на договір поставки нафтопродуктів № 36/Б-09/09-03/50 від 05.01.2009 р., однак дана обставина не виключає той факт, що поставка товару здійснювалась за договором так, як така поставка товару здійснювалась після укладення договору та в період його дії, та товар, що передавався за видатковою накладною, повністю відповідає товару, що є предметом договору поставки нафтопродуктів № 36/Б-09/09-03/50 від 05.01.2009 р. До того ж сторони заперечили існування будь-яких інших договорів щодо поставки нафтопродуктів у період дії договору поставки нафтопродуктів № 36/Б-09/09-03/50 від 05.01.2009 р. А тому суд дійшов висновку, що поставка позивачем товару відповідачу за видатковою накладною № РУ-2541 від 10.10.2009 р. здійснювалась на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 36/Б-09/09-03/50 від 05.01.2009 р. і така поставка підпадає під його регулювання.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 101665, 80 грн. за договором поставки нафтопродуктів № 36/Б-09/09-03/50 від 05.01.2009 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання зобов’язання за договором поставки нафтопродуктів № 36/Б-09/09-03/50 від 05.01.2009 р. по оплаті товару з листопада 2009 р. по січень 2010 р. у розмірі 3910, 15 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень п. 3.2. договору поставки нафтопродуктів № 36/Б-09/09-03/50 від 05.01.2009 р., обов’язок відповідача щодо оплати товару виник після закінчення десятиденного строку з дати здійснення поставки товару, а саме з 21.10.2009 р.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Період заборгованості - з 21.10.2009 р. по 01.02.2010 р., сума заборгованості –101 665, 80 грн., середній індекс інфляції за період –1, 038.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості за вказаний період складає: 101 665, 80 грн. х 1, 038 = 105 529, 10 грн.; 105529, 10 грн. - 101665, 80 грн. = 3863, 30 грн.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості у розмірі 3 863, 30 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання зобов’язання за договором поставки нафтопродуктів № 36/Б-09/09-03/50 від 05.01.2009 р. по оплаті товару з 21.10.2009 р. по 09.03.2010 р. у розмірі 1122, 40 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Період заборгованості - з 21.10.2009 р. по 09.03.2010 р., розмір заборгованості - 101665, 80 грн., кількість днів заборгованості –140 днів, розмір відсотків річних –3 %.

Розрахунок 3 % річних за вказаний період складає: 101665, 80 грн. х 3 % х 140/365 днів = 1 169, 85 грн.

Отже, суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних у розмірі 1122, 40 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені витрати на послуги адвоката у розмірі 9800, 00 грн.

Пунктом 10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Понесені позивачем витрати на послуги адвоката у розмірі 9800, 00 грн. підтверджуються договором № РУЕ-1/10-ап про надання правової допомоги від 01.02.2010 р., платіжним дорученням № 3211 від 01.02.2010 р., свідоцтвом про реєстрацію адвокатського об’єднання № 550 від 09.08.2007 р., свідоцтвом про державну реєстрацію адвокатського об’єднання серії А01 № 211801, довідкою б/н від 30.03.2010 р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 334 від 11.05.2004 р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 227/н від 26.06.2006 р.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс” (ідентифікаційний код 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „РосУкрЕнерго” (ідентифікаційний код 25402952) 101665 (сто одна тисяча шістсот шістдесят п’ять) грн. 80 (вісімдесят) коп. заборгованості, 3 863 (три тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 30 (тридцять) коп. інфляційних збитків, 1 122 (одна тисяча сто двадцять дві) грн. 40 (сорок) коп. 3 % річних та судові витрати 9702 (дев’ять тисяч сімсот дві) грн. витрат на послуги адвоката, 1 066 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 51 (п’ятдесят одна) коп. державного мита і 233 (двісті тридцять три) грн. 64 (шістдесят чотири) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

09 квітня 2010 р.