Рішення № 12181241, 18.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/31818.10.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовомприватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа- Гарант»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 9 680, 23 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Шупик О.А. представник за довіреністю № 266 від 12.03.2010 року;

від відповідача: не зявився;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

не зявився.

встановив :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа- Гарант»про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 9 680, 23 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно розгорнутої довідки ВДАІ з обслуговування Деснянського району м. Києва. 27.12.2009 р. по вул. Крайня, 11 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21121, д.н. НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_1, автомобіля Лексус, д.н. НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_2, автомобіля Шевроле, д.н. НОМЕР_3, під управлінням водія ОСОБА_3 та автомобіля Шевроле, д.н. НОМЕР_4, під управлінням водія ОСОБА_4.

09.12.2009р. між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»(правонаступник закритого акціонерного товариства «СК «Кредо-Класик») та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 011101/4002/0000081, за яким приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА»застрахувало майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу ВАЗ 21121, д.н. НОМЕР_1.

Відповідно до постанови Деснянського районного суду м. Києва від 27.01.2010 року, 27.12.2009 року ОСОБА_4 порушив п.п. 12.1, 12.3, 13.1 ПДР України та своїми діями скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України, в зв'язку з чим її було визнано винною у вчиненні вищезазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до звіту № 5561 від 13.01.2010 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 21121, д.н. НОМЕР_1, склала 12 288 грн. 93 коп.

30.12.2009 року страхувальником було подано до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»заяву на виплату страхового відшкодування.

22.02.2010 р. приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»виплачено страхове відшкодування у розмірі 9 519 грн. 83 коп. (за вирахуванням безумовної франшизи у розмірі 500,00 грн. та 3 173,27 грн. згідно п. 10.1.22 договору страхування), що підтверджується платіжним дорученням № 004883.

Таким чином, ОСОБА_4 зобов'язаний відшкодувати шкоду приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «УНІКА»в порядку регресу у розмірі 9 519 грн. 83 коп.

Проте, у ОСОБА_4 застрахована обов'язкова цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5620979.

Згідно полісу, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, складає 25 500 грн. 00 коп.

Отже, товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»зобов'язане відшкодувати позивачу суму грошових коштів у розмірі 9 519 грн. 83 коп.

З метою врегулювання даного питання в досудовому порядку, 09.04.2010 р. уповноваженим представником позивача Юфест В.О. була подана до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»регресну вимогу № 679 з проханням сплатити позивачу страхове відшкодування, що підтверджується вхідним № 09/1325.

Проте, станом на 08.06.2010 р. відповідачем вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виконані не були.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.07.2010 року порушено провадження у справі № 33/318, розгляд справи призначено на 21.09.2010 року.

В судовому засіданні 21.09.2010 року оголошено перерву до 05.10.2010 року у зв'язку із клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.10.10 року розгляд справи відкладено на 18.10.2010 року у звязку із залученням до участі у справі третьої особи.

У судове засідання 18.10.2010 року відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача не зявилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про уточнення.

З розгорнутої довідки ВДАІ з обслуговування Деснянського району м. Києва вбачається, що 27.12.2009 р. по вул. Крайня, 11 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21121, д.н. НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_1, автомобіля Лексус, д.н. НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_2, автомобіля Шевроле, д.н. НОМЕР_3, під управлінням водія ОСОБА_3 та автомобіля Шевроле, д.н. НОМЕР_4, під управлінням водія ОСОБА_4.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 27.01.2010 року, ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. в доход держави.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 011101/4002/0000081, за яким приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА»застрахувало майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу ВАЗ 21121, д.н. НОМЕР_1.

Відповідно до звіту № 5561 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 13.01.2010 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 21121, д.н. НОМЕР_1, складає 12 288 грн. 93 коп.

Відповідно до страхового акту № 00035229 від 18.02.2010 року сума до сплати становить 9519, 83 грн.

22 лютого 2010 року було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9519 грн. 83 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 004883 від 22.02.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Транспортний засіб Шевроле, д.н. НОМЕР_4, яким скоєно ДТП, що спричинило нанесення шкоди автомобілю ВАЗ 21121, д.н. НОМЕР_1, належить ОСОБА_4. Останній уклав з товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»поліс № ВС/5620979 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19.08.2009 року.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно п. 2 полісу № ВС/5620979 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19.08.2009 року розмір франшизи становить 510 грн.

Відповідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті за вирахуванням франшизи становить: 9519, 83 грн. (збиток) 510, 00 грн. (франшиза) = 9009, 83 грн.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу ВАЗ 21121, д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно п. 37.2. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимога позивача щодо стягнення пені з у розмірі 151 грн. 80 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 7 грн. 04 коп., на відповідача 94 грн. 96 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 16 грн. 28 коп., на відповідача 219 грн. 72 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, р/р 2650704300976 в «Укрпромбанк», МФО 321228, код ЄДРПОУ 32382598) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37; р/р 26500455 у АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 300335, код ЄДРПОУ 20033533) основний борг в розмірі 9 009 (девять тисяч девять) грн. 83 коп., пеню в розмірі 151 (сто пятдесят одна) грн. 80 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 94 (девяносто чотири) грн. 96 коп., та 219 (двісті девятнадцять) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 20.10.2010 року.