Рішення № 121810126, 05.09.2024, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

05.09.2024 227/240/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Притуляка С.А.

за участю

секретаря судового засідання Свіонтек В.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

третя особа ОСОБА_3 ,

свідок ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Орган опіки та піклування Добропільської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 2012 року по 2020 рік позивач перебувала у зареєстрованому із відповідачем шлюбі. Від цього шлюбу в них є неповнолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з 2013 року сім`я фактично розпалася і сторони припинили спільне мешкання. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області, у 2013 році з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання їх дитини. Наразі їх син мешкає разом із позивачем, та знаходиться на її повному утриманні та вихованні, відповідач жодного разу із дитиною не спілкувався. За таких обставин позивач вважає, що відповідач злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, і тому звернулася до суду із позовом про позбавлення його батьківських прав.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.01.2024 року було прийнято позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження, справу призначено до підготовчого судового засідання.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала, просила суд їх задовольнити.

Сама дитини, син ОСОБА_4 , був допитаний судом з дотриманням вимог ЦПК України щодо допиту неповнолітнього свідка, який пояснив суду, що з відповідачем, який є його батьком, спілкується дуже рідко, один чи два рази на місяць. Батько іноді забуває вітати його з днем народження. Нового чоловіка своєї матері вважає татом.

Згідно ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про прийняття заяви відповідача про визнання ним позовних вимог.

Згідно зі ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи, докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17.01.2014 року, а його батьками зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . (а.с.6)

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29.07.2020 року у справі № 2129/4251/20, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу було задоволено, та шлюб між ними було розірвано. (а.с.7-9)

Згідно довідки від 19.04.2023 року № 1422-5002718886 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.11)

Відповідно до довідки від 19.04.2023 року № 1422-5002718887 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_4 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.10)

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 27.02.2024 року, 27.02.2024 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зроблено актовий запис № 75 від 27.02.2024 року. (а.с.35)

У висновку виконкому Добропільської міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено, що висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав орган опіки та піклування Добропільської міської ради надати не має можливості у зв`язку з тим, що місце знаходження громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не відоме. (а.с.49-50)

У Принципі 6 Декларації прав дитини, що була проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові та моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991р., Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За змістом ч. 1 ст. 164 СК України, суд може позбавити матір, батька батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення цієї норми права дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях.

Зі змісту положень ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, частин 7, 8ст.7 СК України, вбачається, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

З наведених норм вбачається, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Суд наголошує, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що судом було встановлено, що відповідач належним чином свої батьківські обов`язки не виконує, постійно нехтує сімейними цінностями, дитина знаходиться на повному забезпечені матері та фактично позбавлена батьківського піклування зі сторони батька, а також те, що відповідач визнав позовні вимоги про позбавлення його батьківських прав, суд доходить до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що повною мірою відповідатиме інтересам дитини.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, щодо розподілу між сторонами судових витрат. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 76, 81, 95, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 5, 7, 15, 60, 141, 150, 155, 157, 164, 180 СК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) про позбавлення батьківських прав, третя особа: Орган опіки та піклування Добропільської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (ЄДРПОУ 04052904, адреса знаходження: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 83) - задовольнити.

Позбавити батьківський прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційногосуду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Притуляк

05.09.24