Рішення № 12180742, 13.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/42813.10.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

доЖитлово-будівельного кооперативу "Приладобудівник-3"

простягнення 77 987,26 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Цурка Н.О.

від відповідача:Фурса О.А. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (надалі –"Компанія") в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Приладобудівник-3" (надалі –"Кооператив") про стягнення 77 987,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 810316 від 01.11.1999 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач грошові зобов’язання по оплаті поставленої енергії виконав не в повному обсязі, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 72 880,78 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 3 727,69 грн. та 3% річних у розмірі 1 378,79 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.08.2010 р.

В судових засіданнях 16.08.2010 р., 06.09.2010 р. та 27.09.2010 р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових документів оголошувалися перерви до 06.09.2010 р., 27.09.2010 р. та 13.10.2010 р. відповідно.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, позовні вимоги визнає частково, вказує на необхідність перерахунку у зв’язку із частковим не врахуванням позивачем здійснених оплат.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.1999 р. між Компанією (енергопостачальна організація) та Кооперативом (абонент) було укладено договір № 810316 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі –"Договір").

Згідно п. 1.1 Договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених чим договором.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Абонент відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору зобов’язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Додатком №4 до Договору сторони погодили, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (п. 2 додатку) та виконує сплату за вказаними документами не пізніше 25 числа поточного місяця, а різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується не пізніше 28 числа поточного місяця (п.3.1 додатку).

Позивач вказує, що за період з 01.03.2009 р. по 01.07.2010 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.07.2010 р. становить 72880,78грн., підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу за теплову енергію та табуляграмами обліку теплової енергії.

Спір виник у справі у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобов’язання за Договором по сплаті спожитої теплової енергії.

Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами постачання позивачем та споживання відповідачем у період з 01.03.2009 р. по 01.07.2010 р. теплової енергії за Договором на загальну суму 99 262,66 грн.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, додатку №4 до Договору, строк виконання грошового зобов’язання відповідача по оплаті спожитої за Договором теплової енергії на моменту розгляду справи настав.

Відповідач не заперечує існування заборгованості по спожитій протягом березня 2009 року –липня 2010 року теплової енергії, однак вказує на невірне визначення позивачем її розміру, у зв’язку із не повним зарахуванням здійснених оплат, а позивач вказує, що таке не зарахування виникло у зв’язку із неповним визначення банком призначень платежів при здійснені переведень коштів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази та здійснивши перерахунок суд встановив, що станом на 01.07.2010 р. відповідачем в рахунок погашення спожитої протягом березня 2009 року –липня 2010 року згідно Договору теплової енергії було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 49181,88 грн., а розбіжності у розрахунках сторін виникли у зв’язку із незарахуванням позивачем коштів згідно розмежування в призначеннях платежів.

При цьому, погашення заборгованості у розмірі 7500,00 грн. згідно платіжних доручень №98 від 27.07.2010 р. та №107 від 01.09.2010 р. здійснено відповідачем після звернення позивача з позовною заявою до суду.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 7500,00грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, а заборгованість відповідача за спожиту протягом спірного періоду теплову енергію становить 50080,78 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 50080,78 грн. на підставі Договору за спожиту теплову енергію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована та визнана представником в судовому засіданні. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кооперативом обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Компанії про стягнення з Кооперативу основного боргу у розмірі 50080,78 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

В частині стягнення основного боргу за спожиту у спірний період теплову енергію у розмірі 41681,88 грн. необхідно відмовити, оскільки позивачем невірно обраховано різницю між спожитою та фактично оплаченою тепловою енергією, а в частині 7500,00 грн. –провадження по справі припинити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1378,79 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 3727,69 грн. за період прострочення з березня 2009 року по червень 2010 року згідно доданого до позову розрахунку.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за липень, серпень 2009 року, які мають від’ємне значення, а тому з урахуванням викладеного та враховуючи встановлені судом часткові оплати заборгованості відповідачем, що не враховані позивачем, за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу та 3% річних, становить 2774,51 грн. та 1079,28 грн. відповідно.

В іншій частині заявлених до стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних необхідні відмовити, оскільки вони обраховані позивачем невірно (обраховані від завищеної суми простроченого грошового зобов’язання).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Кооперативу на користь Компанії основного боргу у розмірі 50080,78 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 2774,51 грн. та 3% річних у розмірі 1079,28 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 7 500,00грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1-1.ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Приладобудівник-3" (03194, м.Київ, просп. Леся Курбаса, 9-Ж; ідентифікаційний код 22885499) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основний борг у розмірі 50080 (п’ятдесят тисяч вісімдесят) грн. 78 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 2 774 (дві тисячі сімсот сімдесят чотири) грн. 51 коп., 3% річних у розмірі 1 079 (одна тисяча сімдесят дев’ять) грн. 28 коп., державне мито у розмірі 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 35 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 185 (сто вісімдесят п’ять) грн. 91коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 7 500,00грн. припинити.

4.В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –18.10.2010 р.