Рішення № 12180633, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/33420.09.10 За позовом                    Державного підприємства «Жулянський машинобудівний завод «Візар»

До відповідача           Державної акціонерної холдингової компанії «Артем»

Про                               стягнення 3903 143,67 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача           Шульга В.Д. (за дов.)

Від відповідача           Лев Р.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом державне підприємство «Жулянський машинобудівний завод «Візар»до державної акціонерної холдингової компанії «Артем»про стягнення 3 903143,67 грн. за договором № 131 від 19.06.2007р., а саме: 2968948,8 грн. основного боргу, 174805,85 грн. інфляційних збитків, 759389,02 грн. трьох процентів річних.

          Позивачем було подано уточнення, відповідно до яких він зазначив, що припустився у тексті позовної заяви технічної помилки, а саме: помилково зазначив 174805,85 грн. інфляційних збитків, 759389,02 грн. трьох процентів річних замість 759389,02 грн. інфляційних та 174805,85 грн. трьох процентів річних.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2010 р. порушено провадження у справі № 17/334 та призначено її розгляду на 08.09.2010 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 р. розгляд справи відкладався на 20.09.2010 р., у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав частково та повідомив про важке фінансове становище відповідача та кредитні зобов’язання, у зв’язку з чим відповідач не має можливості належним чином виконати взяті на себе зобов’язання. Крім того, відповідач просив суд розстрочити рішення суду, про що подав відповідну заяву.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

          19.06.2007 р. між державною акціонерною холдинговою компанією «Артем»(виконавцем) та державним підприємством Жулянський машинобудівний завод «Візар»(замовником) укладено договір № 131 (далі - Договір).

          Відповідно до умов Договору (пункт 1.1.) замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання виконати наступну роботу: Виготовлення вузла «Рл»(5В55.3107.0Сб) у кількості 1000 шт. (далі - продукція).

Згідно з пунктом 3.1. Договору сума Договору складає 5200000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1040000,00 грн. Всього –6240000,00 грн.

          Платежі здійснюються згідно з відповідними замовленнями-специфікаціями авансовим платежем у розмірі 100% (п. 4. Договору).

Відповідно до умов Договору та згідно з замовленням-специфікацією № 1 до Договору позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 3494400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1663 від 21.06.2007 р., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до замовлення-специфікації № 1 до Договору, позивач повинен був виготовити продукцію в строк до 15.10.2007 р., однак в зазначений строк продукція виготовлена не була, у зв’язку з чим позивач звертався до відповідача з листами (вих. № 194-984 від 20.05.2008 р., 02.09.2008 р. вих. № 101-1617) про повернення коштів у сумі 3494400,00 грн.

Відповідач повернув позивачеві кошти в розмірі 300000,00 грн., що підтверджується банківської випискою, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи та не заперечується позивачем.

Крім того, в рахунок часткового погашення боргу відповідач передав позивачеві продукції на суму 130416,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 09.12.2009 р. № 007687, на суму 53040,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 19.02.2010 р. № 007776, на суму 28440,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 19.01.2010 р. № 007775, на суму 13555,20 грн., що підтверджується видатковою накладною від 30.03.2010 р. № 007974.

Між сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків, підписаний повноважними представникам позивача та відповідача по справі з прикладенням круглих печаток останніх, з яких вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2009 р. становить 30633984,00 грн.

Враховуючи часткове погашення заборгованості та часткове повернення товару відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2968948,80 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім того, згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуто, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 01.03.2010 р. № 194-336, в якій просив в термін до 15.03.2010 р. повернути залишок коштів в сумі 2968948,8 грн. та сплатити штрафні санкції, на підтвердження направлення якої позивач надав суду належним чином засвідчену копію поштового реєстру про відправлення рекомендованих листів.

У відповідь на вказану претензію відповідач надіслав лист від 31.03.2010 р. вих. № 2-пр-548, в якій просив врахувати важке матеріальне становище підприємства та проводити взаємозалік.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 2968948,80 грн. належним чином доведена, підтверджується матеріалами справи, визнана відповідачем, що про що останній зазначив у відзиві на позовну заяву, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 2968948,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних становлять 174805,85 грн., а інфляційні - 759389,02 грн..

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд приймає розрахунок інфляційних витрат та трьох процентів річних, наданий позивачем, як вірний.

Крім того, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пункту 2 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви відповідача та розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення штрафних санкцій (інфляційних збитків та трьох процентів річних) на чотири місяці зі сплатою рівними частинами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 25500,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державної акціонерної холдингової компанії «Артем»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, рахунок 26003100381 у ТОВ «Артем-Банк»у м. Києві, МФО 300885, код 14307699) на користь державного підприємства «Жулянський машинобудівний завод «Візар»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1, рахунок 26002101017954 у Київській регіональній дирекції «Райффайзен Банк «Аваль»м. Київ, МФО 322904, код 14311175) 2968948,8 грн. основного боргу, 174805,85 грн. трьох процентів річних, 759389,02 грн. інфляційних, 25500,00 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення в частині стягнення 174805,85 грн. інфляційних втрат та 759389,02 грн. трьох процентів річних на чотири місяці зі сплатою рівними частинами, а саме: до 01.11.2010 р. –233548,71 грн., до 01.12.2010 р. –233548,72 грн., до 01.01.2011 р. – 233548,72 грн., до 01.02.2011 р. –233548,72 грн.

Суддя                                                                                О.Г. Удалова

Рішення підписано 21.10.2010 р.