Рішення № 12180479, 19.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/48219.10.10 За позовомзакритого акціонерного товариства «Екостандарт»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Деснянка»

простягнення 5121,62 грн.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:не з’явились від відповідача:не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Екостандарт»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Деснянка»3915,00 грн. пені; 572,93 грн. трьох процентів річних; 633,69 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов’язання по договору №440261 від 01.06.2006 року про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

Позов обґрунтований тим, що Відповідач не виконує рішення Господарського суду міста Києва по справі №42/118 від 08.06.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2010 року порушено провадження у справі №23/482 та призначено її розгляд на 28.09.2010 року.

Представник Позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти стягнення боргу заперечував, оскільки відповідно до податкових накладних №188 від 28.02.2010 року та №177 від 31.03.2010 року заборгованість погашено.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судовоих засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.10.2010 року оголошено рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статуту Позивач, закрите акціонерне товариство «Екостоандарт»є правонаступником закритого акціонерного товариства «Дартеплоцентраль».

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про неналежне виконання обов’язків по оплаті послуг з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води за договором №440261 від 01.06.2006 року за період з січня по лютий 2010 року.

У зв’язку із частковим погашенням Відповідачем заборгованості, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року по справі №42/118 позовні вимоги Позивача задоволено частково, стягнуто із Відповідача на користь Позивача 29010,67 грн. основного боргу в іншій частині позову відмовлено.

Рішення Господарського суду міста Києва набрало законної сили 30.06.2010 року, наказ про примусове виконання рішення суду було видано 19.07.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року по справі №42/118 не виконав, заборгованість не погасив.

У зв’язку із невиконанням рішення суду Позивач звернувся із вимогою про стягнення з Відповідача пені, трьох процентів річних за період з 01.03.2010 року по 07.06.2010 року та інфляційних втрат за березень 2010 року нарахованих на суму 70410,16 гривень.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі №42/118 зобов’язано стягнути з Відповідача 29010,67 грн. основного боргу, таким чином вимоги Позивача щодо стягнення нарахувань на суму 41399,49 грн. є безпідставними.

Відповідно до відзову на позовну заяву Відповідач стверджує, що протягом лютого-березня 2010 року на рахунок Позивача було перераховано 74675,16 гривень. Таким чином, вимоги Позивача є необґрунтованими.

Відповідно до статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду жодних документів, які б підтверджували зарахування на рахунок Позивача 29010,67 грн. у погашення заборгованості. З огляду на викладене, суд відхиляє доводи Відповідача.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 9.2 договору договору №440261 від 01.06.2006 року за прострочення оплати за надані послуги передбачено нарахування пені на суму боргу в розмірі 0,75% за кожен день прострочення платежу, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (відповідно до вимог статті 343 Господарського кодексу України) за прострочення оплати теплової енергії у розмірі 3915,00 гривень.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, Відповідач заборгованість за договором №440261 від 01.06.2006 року не погасив, то Позивач правомірно здійснив нарахування на період прострочення виконання зобов’язання.

Суд провів перерахунок пені та встановив, що до стягнення підлягає сума у розмірі 1613,07 за період заявлений Позивачем.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Зазначені проценти не є неустойкою, (яка пов'язується з наявністю вини боржника), а є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є правомірними.

Суд провів перерахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних та встановив, що до стягнення підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 261,10 грн. та трьох процентів річних у розмірі 236,06 грн. за період, заявлений Позивачем.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Деснянка»(02092, м. Київ, провулок Сеноманський, 16; ідентифікаційний код 34185340) на користь закритого акціонерного товариства «Екостандарт»(02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20; ідентифікаційний код 21661022) 1613,07 грн. (одну тисячу шістсот тринадцять гривень 07 копійок) пені; 236,06 грн. (двісті тридцять шість гривень 06 копійок) трьох процентів річних; 261,10 грн. (двісті шістдесят одну гривню 10 копійок) інфляційних втрат; 42,02 грн. (сорок дві гривні 02 копійки) державного мита та 97,23 грн. (дев’яносто сім гривень 23 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Суддя Т.Ю.Кирилюк

Повне рішення складено: 20.10.2010 року.