Рішення № 12180468, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/42911.10.10 За позовомДочірнього підприємства «ТПК-ЦЕНТР»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо будівельна компанія «МАКСІМУС»

Простягнення 267681,03 грн.

          Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Зименко А.І., дов. № б/н від 17.09.10 р.

Від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства «ТПК-ЦЕНТР»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо будівельна компанія «МАКСІМУС»про стягнення 267681,08 грн. основного боргу та 858,05 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки товарів № 02/09/П/39 від 17.08.2009 р.

Ухвалою суду від 08.09.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/429 та призначено її розгляд на 11.10.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 11.10.2010 р. на виконання вимог ухвали від 08.09.2010 р. надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якої вбачається, що 14.09.2010 р. були внесені зміни до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо будівельна компанія «МАКСІМУС», що не пов’язані зі змінами в установчих документах, зокрема, що місцезнаходженням відповідача є: 07400, Київська обл., місто Бровари, бульвар Незалежності, 24. Також з даної довідки вбачається, що 17.09.2010 р. був проведений запис про зняття даної юридичної особи з обліку.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

За таких обставин запис в довідці ЄДРПОУ про зняття з обліку не визнається судом таким, що свідчить про припинення діяльності відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Оскільки з даної довідки ЄДРПОУ вбачається, що відповідач змінив місце знаходження після винесення ухвали про порушення провадження у справі, то за таких обставин дана справа підсудна Господарському суду міста Києва.

Також відповідач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог на 858,05 грн., яка судом була прийнята, у зв’язку з чим нова ціна позову становить 267681,03 грн.

Представник відповідача у дане судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав. Про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про вручення поштового відправлення, відповідно до якої ухвала про порушення провадження у справі № 37/429 була отримана відповідачем 13.09.2010 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірнім підприємством «ТПК-ЦЕНТР»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо будівельна компанія «МАКСІМУС»(покупець) був укладений договір поставки товарів № 02/09/П/39 від 17.08.2009 р., відповідно до умов якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця певний товар, а покупець зобов’язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.2. договору поставки товарів № 02/09/П/39 від 17.08.2009 р. встановлено, що предметом поставки є будівельні матеріали найменування, ціна, кількість, асортимент яких вказується в специфікаціях (додатку № 1), що є невід’ємною частиною даного договору.

У відповідності до пунктів 2.1. та 2.2. договору поставки товарів № 02/09/П/39 від 17.08.2009 р., загальна кількість товару, що має бути поставлена, зазначається в специфікації, додатку № 1, яка складається на підставі замовлення покупця та є невід’ємною частиною договору; кількість товару в кожній партії поставки та терміни поставки зазначаються у графіку поставок, який погоджується сторонами та додається до договору.

Розділом 7 даного договору встановлено, що ціна на товар зазначається в специфікації до договору та встановлюється на момент їх підписання. Загальна сума договору на момент його укладання складає 4105533,51 грн., крім того ПДВ 20 % - 821106,712 грн., всього з ПДВ 20 % - 4926640,22 грн. Ціни в специфікаціях за договором зазначені з урахуванням ПДВ.

Пунктами 8.2., 8.3, 8.4 договору поставки товарів № 02/09/П/39 від 17.08.2009 р. сторони погодили, що розрахунки за товар, що поставляється, здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Підстава для оплати –даний договір та рахунок фактура, який надається постачальником та є невід’ємною частиною даного договору; при перерахуванні грошових коштів посилання на рахунок фактуру є обов’язковим; порядок оплати товару встановлюється в специфікаціях.

Пунктом 13.3 договору поставки сторони погодили, що підписання представником покупця видаткової накладної є підтвердженням приймання покупцем визначеної накладної партії товару за кількістю та якістю, а також погодженням покупцем асортименту та ціни переданого товару.

На виконання умов договору Дочірнє підприємство «ТПК-ЦЕНТР»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «МАКСІМУС»товар, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками та скріплені печатками сторін (копії в матеріалах справи):

№ 02КИ113011 від 30.11.2009 р. на суму 19031,26 грн.,

№ 02КИ112725 від 27.11.2009 р. на суму 1479,60 грн.,

№ 02КИ112724 від 27.11.2009 р. на суму 7248,89 грн.,

№ 02КИ112714 від 27.11.2009 р. на суму 9749,46 грн.,

№ 02КИ112713 від 27.11.2009 р. на суму 150,00 грн.,

№ 02КИ112707 від 27.11.2009 р. на суму 17412,14 грн.,

№ 02КИ112706 від 27.11.2009 р. на суму 12549,01 грн.,

№ 02КИ112705 від 27.11.2009 р. на суму 4944,96 грн.,

№ 02КИ112023 від 20.11.2009 р. на суму 712,86 грн.,

№ 02КИ112022 від 20.11.2009 р. на суму 1766,66 грн.,

№ 02КИ112005 від 20.11.2009 р. на суму 372,19 грн.,

№ 02КИ112004 від 20.11.2009 р. на суму 129,44 грн.,

№ 02КИ112003 від 20.11.2009 р. на суму 3338,59 грн.,

№ 02КИ112002 від 20.11.2009 р. на суму 11863,37 грн.,

№ 02КИ112011 від 20.11.2009 р. на суму 4320,00 грн.,

№ 02КИ112012 від 20.11.2009 р. на суму 7297,32 грн.,

№ 02КИ112001 від 20.11.2009 р. на суму 95631,55 грн.,

№ 02КИ111211 від 12.11.2009 р. на суму 750,00 грн.,

№ 02КИ111204 від 12.11.2009 р. на суму 14256,90 грн.,

№ 02КИ111210 від 12.11.2009 р. на суму 600,00 грн.,

№ 02КИ111029 від 10.11.2009 р. на суму 13015,55 грн.,

№ 02КИ111028 від 10.11.2009 р. на суму 6924,78 грн.,

№ 02КИ111027 від 10.11.2009 р. на суму 21122,24 грн.,

№ 02КИ111025 від 10.11.2009 р. на суму 26978,57 грн.

Відповідач свої зобов’язання щодо сплати вартості отриманого товару виконав частково, у зв’язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «МАКСІМУС»перед Дочірнім підприємством «ТПК-ЦЕНТР»складає 267681,03 грн. Зазначений розмір заборгованості відповідача підтверджений актом звірки взаєморозрахунків між ДП «ТПК-Центр»і ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «МАКСІМУС»за період з 01.08.2009 р. по 30.06.2010 р. по договору № 02/09/П/39 від 17.08.2009 р., який підписаний представниками сторін.

16.07.2010 р. позивач направив відповідачу претензію-вимогу про оплату заборгованості в сумі 267681,03 грн. за порушення грошового зобов’язання за договором поставки товарів № 02/09/П/39 від 17.08.2009 р. Крім того, 25.08.2010 р. позивачем було направлено повторну вимогу про негайну оплату боргу телеграмою, яка була вручена відповідачу 25.08.2010 р. Проте дані вимоги залишені відповідачем без належного реагування.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 267681,03 грн. боргу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 02/09/П/39 від 17.08.2009 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, тоді як відповідач не здійснив оплату товару належним чином.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача в стосовно стягнення основного боргу у розмірі 267681,03 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Дочірнього підприємства «ТПК-ЦЕНТР»стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «МАКСІМУС»суми основного боргу за договором поставки товарів № 02/09/П/39 від 17.08.2009 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 4.1. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається .

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача з урахуванням п. 4.1. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо будівельна компанія «МАКСІМУС»(07400, Київська обл. м. Бровари, бульвар Незалежності, 24, ідентифікаційний код 34925684) на користь Дочірнього підприємства «ТПК ЦЕНТР»(03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4, ідентифікаційний код 24731636) 267 681 (двісті шістдесят сім тисяч шістсот вісімдесят одну) грн. 03 коп. боргу, 2 676 (дві тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 81 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.