Рішення № 12180383, 22.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/46022.09.10 За позовом           Приватного підприємства «МЕТКОН»

до           70 Управління начальника робітМіністерства оборони України

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Карпенко В.А. –предст.,

Від Відповідача не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «МЕТКОН»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України 70 Управління начальника робіт та просить стягнути з Відповідача на користь Позивачазаборгованість у сумі 17521,23 грн., 1781,17 грн. штрафних санкцій відповідно до п. 3.1 Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», 525,64 грн. - 3% річних від суми заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором купівлі-продажу № 228/07-07 від 06.07.2007, укладеним між сторонами, в частині оплати 70 Управлінням начальника робіт поставленого Позивачем товару за вказаним Договором.

          Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.07.2007 між Приватним підприємством «МЕТКОН»(далі –Позивач, Виконавець) та 70 Управлінням начальника робіт(далі –Відповідач, Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 228/07-07 (далі –Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов’язався виготовити металеві дверні блоки в м. Києві, вул. Бориспільська, 26, дім № 4.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 228/07-07 від 06.07.2007 є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.1 вартість 1 м. кв. металевих дверних блоків складає 735,00 грн. в т.ч. ПДВ –122,50 грн.

Згідно з п. 2.4 у разі отримання товару Покупець повинен підтвердити про отримання товару шляхом підписання відповідної накладної з додатком довіреності.

Так, на виконання умов Договору купівлі-продажу № 228/07-07 від 06.07.2007 Позивачем було виконано взяті на себе зобов’язання по виготовленню металевих дверних блоків, що підтверджується підписаними видатковими накладними № 1-00000073 від 27.03.2008 на суму 4483,50 грн., № 1-00000045 від 25.02.2008 на суму 15273,92 грн., № 1-00000385 від 26.12.2007 на суму 73964,69 грн., № 1-00000279 від 08.10.2007 на суму 22435,92 грн., № 1-00000256 від 30.08.2007 на суму 89393,06 грн.

Згідно з пунктом 2.6 Договору Покупець здійснює оплату за отриманий товар шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Виконавця відповідно до даного Договору не пізніше 10 днів після підписання видаткової накладної.

З урахуванням проведених Відповідачем часткових оплат за Договором купівлі-продажу № 228/07-07 від 06.07.2007, станом на час розгляду справи сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 17521,23 грн., що підтверджується Актом звірки розрахунків між сторонами станом на 01.09.2010, підписаним повноважними посадовими особами як Позивача, так і Відповідача.

Оплата отриманого Відповідачем Товару в сумі 17521,23 грн. не здійснена. Доказів повної оплати Товару, про який заявлено Позивачем у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та Відповідачем не спростований, у зв’язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 17521,23 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

В межах розгляду даного спору Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 1781,17 грн. пені відповідно до п. 3.1 Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а також 525,64 грн. нарахувань 3 % річних.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.1 Договору за порушення строків оплати за даним Договором Покупець сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем наданих позивачем розрахунок пені та нарахувань 3 % річних не спростовано.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з 70 Управління начальника робіт Міністерства оборони України (04053, м. Київ, вул. Артема, б. 59, код ЄДРПОУ 07763913) на користь Приватного підприємства «МЕТКОН»(03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, 27-29, код ЄДРПОУ 30867645) заборгованість у сумі 17521,23 грн., 1781,17 грн. пені, 525,64 грн. нарахувань 3 % річних 198,28 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 18.10.2010