Рішення № 12180299, 21.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/41321.10.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬМА Опалубка Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄДІТЕПЕ"

про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційні збитки у розмірі- 222 311,38 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін :

від позивача: Пшенько С.М. представник за довіреністю №17/910-1Д від 17.09.10 р.

від відповідача: не з’явився

21.10.10, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м.Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬМА Опалубка Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄДІТЕПЕ" про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційні збитки у розмірі - 222 311,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду майна за договором оренди №ДГ-79-22/05-08 від 22.05.08 р. за період травень 2008 - червень 2010 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 20 038,32 грн. Окрім іншого позивач зазначає, що сторонами в подальшому було укладено угоду купівлі-продажу частини об'єкта оренди на загальну суму 197 931,65 грн. За доводами позивача ТОВ "УЛЬМА Опалубка Україна" здійснив поставку відповідачу частини об'єкту оренди 04.06.2010 року, що підтверджується видатковою накладною № 0000000081 на суму 197 931,65 грн. Відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого майно не проведено. За розрахунком позивача основна сума заборгованості становить 217 969,97 грн. Крім цього, позивач за несвоєчасне виконання зобов'язання у відповідності до ст. 625 ГПК України нараховує пеню у розмірі 890,80 грн, 3% річних у розмірі 834,97 грн та інфляційні збитки - 2 615,64 грн.

Ухвалою суду від 24.09.10 порушено провадження у справі № 40/413 за вказаною позовною заявою та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 05.10.10.

У судове засідання, призначене на 05.10.10, представник Позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 24.09.10 виконав.

Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 77 ГПК України Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів.

Керуючись ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 21.10.10 у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання 21.10.2010 представник відповідача не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 24.09.10 не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що вказані в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 656815: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 1-А. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи – учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

22.05.2008 між ТОВ "Ульма Опалубка Україна" (орендодавець, позивач) та ТОВ "Єдітепе" (орендар, відповідач) було укладено договір оренди № ДГ-79-22/05-08, відповідно до п.1.1, 1.2 якого орендодавець зобов’язується передати, а орендар зобов’язується прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено у специфікації, що міститься у Додатку №1 до цього договору, об’єкт оренди передається орендареві для використання у власній господарській діяльності виключно за цільовим призначенням.

Орендар вступає в строкове платне користування об’єктом оренди з дати підписання сторонами акта прийому-передачі об’єкта оренди, за яким об’єкт оренди передається у користування орендарю (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору у тому разі, якщо об’єкт оренди передається у користування орендарю частинами за двома і більше актами прийому-передачі в оренду, орендар вступає у строкове платне користування кожною частиною об’єкта оренди з дати підписання акта прийому-передачі в оренду на таку частину об’єкта оренди.

Згідно з п. 6.1.1 орендар зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до цього договору.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату на підставі виставлених орендодавцем рахунків та отриманих орендарем не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за оплачуваним, за вирахуванням оплаченого згідно п.2.3 ст.2 цього договору періоду оренди.

Усі розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у гривні шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця (п.7.7 договору).

Відповідно до п.9.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 22.05.2009 року.

Строк оренди об’єкта оренди розпочинається з дати прийняття орендарем об’єкту оренди за актом прийому-передачі в оренду і триває до його повернення орендодавцю за актом повернення (п.9.5 договору).

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання зобов’язань за договором оренди № ДГ-79-22/05-08 від 22.05.08 за актами прийому-передачі № WZ-301/UA, № WZ-309/UA, № О-0000222, № О-0000223, № О-0000224, № WZ-312/UA, № WZ-314/UA, № WZ-383/UA, № WZ-384/UA, № О-0000374, № WZ-736/UA передав відповідачу частини об’єкту оренди.

22.05.2009 року сторони уклали угоду про внесення змін до договору оренди № ДГ-79-22/05-08 від 22.05.08, відповідно до якої до п. 1.1 договору оренди було внесено зміни в частині специфікації об’єкта оренди, а також встановлено строк дії договору до 31.12.2009 року.

Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості з орендної плати за договором оренди № ДГ-79-22/05-08 від 22.05.08 за період з травня 2008 по червень 2010 року в розмірі 20038,32 грн. Вказана вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до п.8.1 договору оренди № ДГ-79-22/05-08 від 22.05.08 приймання-передача послуг з користування об’єктом оренди за цим договором здійснюється щомісячно за актом приймання-передання наданих послуг.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами та скріплені печатками акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- за травень 2008 року № ОУ-0000266 від 01.06.08 на суму 8824,10 грн,

- за червень 2008 року № ОУ-0000308 від 30.06.08 на суму 49359,34 грн,

- за липень 2008 року № ОУ-0000411 від 31.07.08 на суму 33326,62 грн,

- за серпень 2008 року № ОУ-0000510 від 31.08.08 на суму 34615,02 грн,

- за вересень 2008 року № ОУ-0000673 від 30.09.08 на суму 35853,12 грн,

- за жовтень 2008 року № ОУ-0000800 від 31.10.08 на суму 37048,22 грн,

- за листопад 2008 року № ОУ-0000944 від 30.11.08 на суму 27182,90 грн,

- за грудень 2008 року № ОУ-0001068 від 31.12.08 на суму 23786,44 грн,

- за січень 2009 року № ОУ-00000028 від 31.01.09 на суму 22446,55 грн,

- за лютий 2009 року № ОУ-0000066 від 28.02.09 на суму 20274,30 грн,

- за березень 2009 року № ОУ-0000138 від 31.03.09 на суму 22446,55 грн,

- за квітень 2009 року № ОУ-0000211 від 30.04.09 на суму 20975,88 грн,

- за травень 2009 року № ОУ-0000285 від 31.05.09 на суму 19821,31 грн,

- за липень 2009 року № ОУ-0000509 від 31.07.09 на суму 19821,31 грн,

- за серпень 2009 року № ОУ-0000621 від 31.08.09 на суму 19821,31 грн,

- за вересень 2009 року № ОУ-0000728 від 30.09.09 на суму 19181,92 грн,

- за жовтень 2009 року № ОУ-0000833 від 31.10.09 на суму 19821,31 грн,

- за листопад 2009 року № ОУ-0000943 від 30.11.09 на суму 19181,92 грн,

- за грудень 2009 року № ОУ-0001037 від 31.12.09 на суму 19821,31 грн,

- за січень 2010 року № ОУ-00019 від 31.01.10 на суму 19821,31 грн,

- за лютий 2010 року № ОУ-00067 від 28.02.10 на суму 17465,26 грн,

- за березень 2010 року № ОУ-00120 від 31.03.10 на суму 18500,28 грн,

- за червень 2010 року № ОУ-00383 від 30.06.10 на суму 1803,77 грн

всього на суму 531200,05 грн.

Суд не приймає в якості доказів надання послуг з оренди згідно договору № ДГ-79-22/05-08 від 22.05.08 акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за червень 2009 року № ОУ-0000385 від 30.06.09 на суму 19 181,92 грн, за квітень 2010 року № ОУ-00194 від 30.04.10 на суму 17 903,50 грн, за травень 2010 року № ОУ-00288 від 31.05.2010 на суму 18 234,47 грн, всього на суму 55 319,89 грн, оскільки вони не містять підпису та печатки відповідача.

Як свідчать матеріали справи, відповідач на виконання своїх зобов’язань за договором № ДГ-79-22/05-08 від 22.05.08, сплатив на рахунок позивача орендну плату на загальну суму 56 6481,62 грн, що перевищує суму вартості наданих позивачем послуг з оренди майна.

Враховуючи викладене, факт наявності заборгованості зі сплати орендної плати позивачем не доведено.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати за договором № ДГ-79-22/05-08 від 22.05. в сумі 20 038,32 грн, так само як і пені в сумі 890,80 грн, 3% річних в сумі 154,09 грн, збитків від інфляції в сумі 240,46 грн задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 197 931,65 грн заборгованості за викуплену частину об’єкту оренди, зазначена вимога підлягає задоволенню виходячи с наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2010 року позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 197 931 грн 65 коп, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 0000000081 від 04.06.10 та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 468.

Таким чином, суд приходить до висновку, щовідповідно до вимог ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Виходячи із змісту правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем, суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою це відносини, що випливають з договору поставки

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

04.06.10 позивач передав відповідачу товар на суму 197 931,65 грн.

Як стверджує позивач, та не спростовано відповідачем, останній оплату за поставлений товар не здійснив.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом від 28.07.2010 року № 208 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в т.ч. за поставлений товар, зазначивши кінцевий строк виконання – 05.08.2010.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач (боржник) повинен був виконати свій обов’язок до 05.08.2010 року включно. В зазначений термін відповідач не виконав зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів погашення заборгованості за поставлений товар відповідачем не надано.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 197931,65 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Матеріали справи підтверджують, що відповідач допустив прострочення оплати поставлених позивачем матеріалів починаючи з 06.08.2010 року (тобто наступний день після зазначеного в вимозі як останній день сплати).

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути 3% річних в сумі 680,88 грн. за порушення грошового зобов’язання щодо сплати за поставлений товар. Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком, наданим позивачем у додатку до позовної заяви, тому вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 680,88 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції в розмірі 2 375,18 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розмір інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем.

Оскільки, суду не надано права виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявленому позивачем.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 213 грн. 23 коп., на відповідача – 2009 грн 88 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 23,60 грн., на відповідача – 212,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе" (01011 м. Київ, вул. Лєскова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 32045372) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ульма Опалубка Україна" (03148 м. Київ, вул. Гната Юри, будинок 9, кімната. 414, код ЄДРПОУ 31563803) заборгованість в розмірі 197 931 (сто дев’яноста сім тисяч дев’ятсот тридцять одна) грн 65 коп., 3% річних в сумі 680 (шістсот вісімдесят) грн 88 коп., збитки від інфляції в сумі 2 375 (дві тисячі триста сімдесят п’ять) грн. 18 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 009 (дві тисячі дев’ять) грн 88 коп. та 212 (двісті дванадцять) гр. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 22.10.2010р.