Рішення № 12180212, 15.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 43/44015.10.10           

За позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі

1. Міністерства оборони України

2. Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрконверс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд"

Третя особа: Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація

про визнання права власності на нерухоме майно та його витребування

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від прокуратури Щипка В.П. –ст.прок.відд., Рубан Д.В. –прок.відд.,

Від позивачів 1. Коваленко О.О. – предст.,

2. не з'явилися,

Від відповідачів 1. Парсенюк В.В. –керівн.,

2. Никоненко Р.В. –предст.,

Від третьої особи          не з’явилися

Обставини справи :

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрконверс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд" та просить визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на будівлі та споруди загальною площею 1047,80 кв.м, розташовані в м. Києві, вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 (групи приміщень № 4), приміщення № 11, № 32, № 33 четвертого поверху, та витребувати вказані будівлі та споруди на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрконверс" з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт".

В обґрунтування заявлених позовних вимог Заступник Генерального прокурора України зазначив, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння Позивача-1 поза його волею внаслідок укладення мирової угоди від 16.12.2005, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2005 у справі № 43/464 про визнання Позивача-2 банкрутом, яка скасована постановою Верховного суду України від 10.10.2006, а також внаслідок подальшого відчуження цього майна Відповідачем-2 на користь Відповідача-1 за мировою угодою від 28.08.2006, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2006 у справі № 23/288б про визнання відповідача-2 банкрутом.

Позивач-1 позовні вимоги повністю підтримує та наполягає на задоволенні позову.

Відповідач-1 у відзиві на позов позовні вимоги повністю заперечив, вказавши, що фактично та юридично ДП "Укрконверс" перейшло до сфери управління Міністерства оборони лише з 17.01.2006, при чому функціональне управління підприємством було покладено на Державний департамент адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об’єктів, як на урядовий орган державного управління, що май печатку, самостійний баланс, рахунки та був зареєстрований як юридична особа. Лише з 22.01.2007 –дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну власника (засновника), дані про перебування ДП "Укрконверс" в сфері управління Міністерства оборони України та про наявність у Міністерства оборони України повноважень органу управління майном ДП "Укрконверс" стали достовірними і такими, що можуть бути використаними у спорах з третіми особами. Майно ДП "Укрконверс", яке передавалося інвестору - ТОВ "Нафта-Трейд" за мировою угодою в справі № 43/464, відчужувалось за згодою власника (Національного координаційного центру), до сфери управління Міністерства оборони України ніколи не передавалося, тому, на думку відповідача-1, вимоги про повернення цього майна саме до Міністерства оборони України є незаконними. Відповідач-1 у своїх запереченнях також послався на неможливість повернення майна в натурі, внаслідок чого позов має бути заявлений не про захист права власності, а про відшкодування вартості безпідставно набутого майна.

Відповідач-2 позовні вимоги заперечує, вказуючи, що ТОВ "Вікор-Найт" одержало у власність спірні об’єкти нерухомості від ТОВ "Нафта-Трейд" на відплатній основі, та набуло право власності на них після державної реєстрації.

18.12.2009 та 29.09.2010 Арбітражний керуючий Капелюшний Ігор Вікторович звернувся до суду з клопотанням про залучення до його до справи третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, мотивуючи тим, що в справі № 43/440 розглядається питання приналежності спірного майна, яке було відчужене 20.12.2005 за мировою угодою в справі № 43/464-23/583-б, в якій він виконує обов’язки розпорядника майна, і, відповідно, у всіх судових процесах за участю ДП "Укрконверс" виступає на стороні боржника з метою максимального захисту його прав. Заявник вказує, що при з'ясуванні питань, пов’язаних із визнанням недійсними угод боржника, укладених від його імені керуючим санацією, які підпадають під угоди, що потребують обов’язкового погодження розпорядника майна, участь у справі розпорядника майна є необхідною та обов’язковою для повноти розгляду обставин справи спору.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Клопотання арбітражного керуючого Капелюшного І.В. не підлягає задоволенню, оскільки даний спір не є спором про визнання недійсними угод ДП "Укрконверс", а рішення по даний справі не стосується прав та обов’язків арбітражного керуючого, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Клопотання відповідача-2 про призначення експертизи не може бути задоволене, оскільки на вирішення експерта заявник пропонує поставити правові питання щодо правового статусу майна ДП "Укрконверс" та повноважень Національного координаційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об’єктів під час погодження ним мирової угоди.

Клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі № 43/440 до розгляду пов’язаної із нею справи № 2а-326/10/2670 в Окружному адміністративному суді м. Києва щодо погодження Міністерством оборони України мирової угоди від 16.12.2005, за якою відчужене спірне майно в справі № 43/464-23/583-б, не може бути задоволене, оскільки предметом розгляду у даній справі є дослідження правового статусу майна та захист права власності, а згода на відчуження у справі, що розглядається адміністративним судом, може бути надана лише власником та на майбутнє. Таким чином даний спір є первинним по відношенню до адміністративного спору у справі № 2а-326/10/2670.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Укрконверс" було створене наказом голови Національного координаційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів (далі - Центр адаптації) від 18.04.2003 № 32.

Згідно із затвердженим наказом статутом, ДП "Укрконверс" засноване на державній власності і підпорядковане Національному координаційному центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об’єктів. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать законодавству України та цьому статуту (п. 4.2 статут).

Указом Президента України від 07.03.2005 № 443/2005 вказаний Центр адаптації ліквідовано, його повноваження та зобов'язання покладені на Міністерство оборони України, а Кабінету Міністрів України доручено визначити перелік об'єктів державної власності, що передаються в управління Міністерства оборони України, та утворити у його складі відповідний урядовий орган державного управління.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2005 № 295 у складі Міністерства оборони України на базі ліквідованого Центру адаптації утворено Державний департамент адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів (далі - Департамент адаптації), як урядовий орган державного управління.

На виконання ст. 3 Указу Президента України від 07.03.2005 № 443 (443/2005) "про ліквідацію Національного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об’єктів" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 № 365-р до сфери управління Міністерства оборони України були передані цілісні майнові комплекси державних підприємств ліквідованого Центру адаптації, у тому числі державного підприємства "Укрконверс".

Наказом Міністра оборони України від 10.10.2005 № 609 зазначені підприємства прийняті до сфери управління Міністерства оборони України.

Зміни до статуту ДП "Укрконверс", відповідно до яких органом управління майна підприємства стало Міністерство оборони України були затверджені наказом Міністра оборони України № 694 від 29.11.2006 та зареєстровані державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації 22.01.2007.

Відповідно до ст.ст. 3, 15 Закону України "Про Збройні Сили України", ст. 10 Закону України "Про оборону України" та ст.ст. 3, 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, фінансування яких здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Міністерство оборони України уповноважене державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснювати управління переданим йому військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфер його управління.

Таким чином ДП "Укрконверс" є юридичною особою, підпорядковане та підконтрольне Міністерству оборони України, засноване на майні державної власності, яке закріплене за ним на праві повного господарського відання. Збитки, спричинені Міністерству оборони України або ДП "Укрконверс", є збитками, завданими державі.

Свідоцтво про право власності за №1813-В, видане 27.12.2005 Головним управлінням комунальної власності м. Києва, свідчить, що нежилі приміщення загальною площею 1047,80 кв.м., які розташовані у м. Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), є державною власністю і належать державі Україна.

14.06.2005 ухвалою Господарського суду міста Києва за заявою керівника ДП "Укрконверс" порушена справа №43/464 про банкрутство цього підприємства. Ухвалою від 20.12.2005, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2006, затверджена мирова угода від 16.12.2005, укладена між ДП "Укрконверс" (боржником) і комітетом кредиторів, та припинено провадження у справі.

За умовами мирової угоди третя особа у справі № 43/464 - ТОВ "Нафта-Трейд" зобов'язалася погасити кредиторську заборгованість ДП "Укрконверс" на суму 2989787,46 грн. та перерахувати у поповнення його обігових коштів 2248446,54 грн., а ДП "Укрконверс" погодилося передати третій особі у власність належні підприємству основні фонди - нерухоме майно, у тому числі цілісні майнові комплекси, загальною площею 36944,8 кв. м. у містах Києві, Львові, Київській та Львівській областях оціночною вартістю 5238234 грн.

Постановою Верховного Суду України від 10.10.2006 за касаційним поданням Генерального прокурора України постанова Вищого господарського суду України від 21.06.2006 та ухвала Господарського суду міста Києва від 20.12.2005 скасовані і справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 20.12.2005 та постанови Вищого господарського суду України від 21.06.2006 у справі № 42/464 та визнання мирової угоди від 16.12.2005 недійсною стало те, що ст.ст. 18, 35, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та планом санації боржника - ДП "Укрконверс" не передбачено перехід права власності на майно боржника третій особі –ТОВ "Нафта-Трейд", що мало місце за даною мировою угодою, а також те, що господарський суд не перевірив, чи порушує мирова угода права кредиторів або інших осіб, не повідомив власника майна - Міністерство оборони України про дату розгляду мирової угоди та не заслухав його думку відносно умов укладення цієї угоди, чим позбавив Міністерство оборони України права на судовий захист своїх майнових прав.

Незважаючи на скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 20.12.2005, внаслідок чого мирова угода від 16.12.2005 є неукладеною, майно, яке відповідач-1 отримав від ДП "Укрконверс", до цього часу у державну власність не повернуто, у тому числі нежитлові приміщення оціночною вартістю 2832686,00 грн., загальною площею 1047,80 кв.м., що складає 41/100 частину нежилих приміщень у будинку площею 2582,40 кв.м., розташованому у м. Києві по вул. Мельникова, 81, (літера Б), а саме: приміщення з №1 по №26 (групи приміщень №3) третього поверху, приміщення з №12 по №31, №34 (групи приміщень №4), приміщення №11, 32, 33 четвертого поверху.

Натомість, відповідач-1 20.06.2006 звернувся до суду з заявою про порушення справи про власне банкрутство у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2006 за вказаною заявою відповідача-1 порушена справа № 23/288б з застосуванням особливостей, передбачених зазначеною статтею Закону, а ухвалою цього ж суду від 28.09.2006, серед іншого, затверджена мирова угода від 28.08.2006, укладена між боржником (відповідачем-1), його кредиторами - TOB "Фінансова група "Фінансові технології" та TOB "Вікор-Найт" (відповідач-2).

Відповідно до умов мирової угоди від 28.08.2006 відповідач-1 в обмін на кредиторські вимоги відповідача-2 у сумі 2835864,23 грн. передав йому у власність нежилі приміщення загальною площею 1047,80 кв.м., розташовані у місті Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), які до цього були отримані відповідачем-1 від державного підприємства Міністерства оборони України "Укрконверс" за мировою угодою від 16.12.2005, затвердженою ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2005 у справі № 43/464.

12.09.2006 нежилі приміщення загальною площею 1047,80 кв.м., розташовані у місті Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б) були передані ТОВ "Вікор-Найт" за актом прийому-передачі.

Таким чином, зазначене нерухоме майно, власником якого є держава в особі Міністерства оборони України, вибуло з управління позивача-1 та з володіння позивача-2 поза їх волею внаслідок затвердження судом незаконної мирової угоди від 16.12.2005 у справі № 43/464, яка була скасована постановою Верховного Суду України від 10.10.2006, а також внаслідок подальшого відчуження цього майна відповідачем-1 відповідачеві-2 за мировою угодою від 28.08.2006, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2006 у справі № 23/288б. У даний час вказане нерухоме майно перебуває у володінні відповідача-2.

Виходячи зі змісту ст.ст. 16, 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ким.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Беручи до уваги, що спірне майно вибуло із власності держави, з управління позивача-1 та володіння позивача-2 саме не з їхньої волі, а іншим шляхом: внаслідок постановлення 20.12.2005 Господарським судом міста Києва ухвали про затвердження мирової угоди від 16.12.2005, яка у подальшому 10.10.2006 була скасована Верховним Судом України. Набувачі цього майна за мировою угодою від 16.12.2005 у справі №43/464 та за мировою угодою від 28.08.2006 у справі №23/288б не набули права власності на нього, тому Міністерство оборони України, як власник спірного об'єкту нерухомості, відповідно до вимог ст. ст. 16, 387, 388, 392 ЦК України має право витребувати його від набувачів (відповідачів), які безпідставно володіють ним.

Суд звертає увагу, що передача об’єктів нерухомості за затвердженою судом мировою угодою не тотожне поняттю продажу майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Заперечення відповідача-1, викладені у відзиві на позов, щодо того, що Міністерство оборони України юридично стало власником майна ДП "Укрконверс" лише в січні 2007 року, не спростовують, що спірне нерухоме майно є державною власністю та вибуло з володіння ДП "Укрконверс" внаслідок затвердження судом мирової угоди у процедурі банкрутства відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не по волі власника або володільця.

Згода на відчуження майна у процедурі санації не тотожна волі учасника цивільних правовідносин, заснованих, як вказано у ст. 1 ЦК України, на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідач-1 також безпідставно послався на неможливість повернення майна в натурі, оскільки в силу положень ст. 388 ЦК України така можливість для позивача не втрачена.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими твердження заявника позову про те, що наведеними діями відповідачів спричинені матеріальні збитки не тільки державному підприємству Міністерства оборони України "Укрконверс", але і державі в особі Міністерства оборони України. Пред'явлення даного позову викликано захистом економічних інтересів держави, визнання права державної власності на нерухоме майно, яким незаконно заволоділи відповідачі, і відновлення його правового статусу, який існував до затвердження мирової угоди від 16.12.2005 ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.20 05 у справі №43/464. Ця обставина відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 є підставою для порушення справи господарським судом за позовом прокурора.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачі не надали суду доказів обґрунтованості своїх заперечень, не спростували доводів позивачів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку із задоволенням позову державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Згідно з пунктом 32 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15, з позовних заяв, зокрема, про право власності на майно, про визнання права на частку у майні державне мито сплачується виходячи із вартості розшукуваного майна або його частки.

У постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 № 8/219-07 викладено правову позицію, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15.

Таким чином стягненню з відповідачів підлягає 25 500,00 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на будівлі та споруди загальною площею 1047,80 кв.м., розташовані у м. Києві, вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 (групи приміщень № 4), приміщення №№ 11, 32, 33 четвертого поверху.

Витребувати на користь державного підприємства Міністерства оборони України "Укрконверс'' (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, ідентифікаційний код 32494385) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, ідентифікаційний код 34429852) будівлі та споруди загальною площею 1047,80 кв.м., розташовані у м. Києві, вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 (групи приміщень № 4), приміщення №№ 11, 32, 33 четвертого поверху.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, ідентифікаційний код 32153708) до державного бюджету 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічних послуг.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, ідентифікаційний код 34429852) до державного бюджету 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічних послуг.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ГПК України.

Суддя                                                                                 О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 18.10.2010