Рішення № 12179905, 09.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.11.10 р. Справа № 40/200пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м. Київ

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка

про розірвання договору та повернення майна

за участю:

представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1. фізична особа-підприємець

За клопотання відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі двічі було продовжено додатково на 15 (пятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору фінансового лізингу №01-02/08-обл від 24.01.08р. та повернення предметів лізингу, а саме:

·одну установку моделі МПБУ-07 для виготовлення пінобетону;

·15 форм металевих 200*300*600 для виготовлення блоків з пінобетону;

·5 форм для металевих 100*300*600 для виготовлення блоків з пінобетону 2007р. випусків.

Відповідач позов визнав у частині розірвання договору. Відносно вимог щодо повернення предметів лізингу, вважає їх необґрунтованими, оскільки на його адресу не надходило листа позивача про повернення обєктів лізингу, як це зазначено сторонами у договорі фінансового лізингу та Загальних умов.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Тому неприбуття у судове засідання представника позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, приймаючи до уваги вимоги заявлені у позові, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 24.01.08р. між товариство з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, надалі Лізингодавець, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, надалі Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу №01-02/08- обл, далі - договір. Додатково між сторонами було укладено Додаток №4 „ Загальні умови фінансового лізингу”, які не обмежують договір, а лише доповнюють його.

За умовами цього договору Лізингодавець за актом прийому-передачі від 07.04.08р. передав Лізингоодержувачу у платне користування на умовах фінансового лізингу майно за індивідуальними визначеними ознаками: одну установку моделі МПБУ-07 для виготовлення пінобетону, 15 форм металевих 200*300*600 для виготовлення блоків з пінобетону, 5 форм для металевих 100*300*600 для виготовлення блоків з пінобетону 2007р. випусків, а Лізингоодержувач зобовязався прийняти та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі за користуванням предметами лізингу в порядку та строк, передбачених договором.

Згідно п. 3.1 договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору та графіку сплати лізингових платежів ( Додаток №1) та умов передбачених статтею 3 Загальних умов ( Додаток №4 до договору) та пункти 3.7, 3.8, 3.9 Загальних умов.

Проте, всупереч прийнятих обовязків, Лізингоотримувач обовязки за договором та Загальних умов щодо своєчасної внесення лізингових платежів не виконав, у звязку з чим за ним за період з 05.11.08р. по 17.08.10р. утворився основний борг в сумі 91144 грн. 60 коп. Вказані умови, на думку позивача є підставою для розірвання спірного договору фінансового лізингу.

У підпункті 8.2.2. пункті 8.2 договору вказані умови розірвання договору фінансового лізингу у випадку несплати Лізингоодержувачем лізингових платежів більш ніж 30 днів, з урахуванням його Загальних умов. У якості нормативного обґрунтування, позивач посилається на приписи статей 10, 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст. 806 ЦК України на ст. 292 ГК України. Відповідач не виконав умови договору, а тому позивач наполягає на позові і намагається розірвати договір фінансового лізингу №01-02/08- обл від 24.01.08р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” та фізичною особою-підприємцем Черянєвим Олексієм Миколайовичем.

Позивачем з посиланням на п.п 8.2.2 пункту 8.2 договору та вимог підпункту 8.1.1, п. 8.2 Загальних умов заявлені вимоги щодо повернення предметів лізингу, зокрема:

·однієї установки моделі МПБУ-07 для виготовлення пінобетону;

·15 форм металевих 200*300*600 для виготовлення блоків з пінобетону;

·5 форм для металевих 100*300*600 для виготовлення блоків з пінобетону 2007р. випусків.

Дослідивши матеріали справи, надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд дійшов висновку, що доводи підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного:

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу. Матеріали справи та докази на їх підтвердження, свідчать про те, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов договору оренди, а тому він вважається укладеним за вимогами закону відповідно до ст.ст. 208, 629, 638, 806 ЦК України та ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч.1 ст. 181 ГК України. Стаття 11 Закону України „ Про фінансовий лізинг”, як норма спеціальна, вказує на те, що Лізингоодержувач повинен своєчасно вносити лізингові платежі.

Загальна норма права визначена законодавцем у статті 806 ЦК України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Стаття 292 ГК України дає наступне визначення лізингу, що це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Стаття 651 ЦК України містить загальні підстави для зміни та розірвання договору, за умовами того, що:

Шзгода сторін на це;

Шза рішенням суду;

Шпорушення істотних умов договору;

Шодностороння відмова від договору.

До договору фінансового лізингу застосовуються загальні положення найму (оренди), з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Орендодавець має можливість розірвати договір за рішенням суду. Так, розірвання договору з ініціативи тільки однієї сторони можливе:

ьу випадках, прямо застережених договором;

ьу випадках, прямо застережених у законі.

Тобто, якщо в договорі орендодавець передбачить додаткові умови зміни або розірвання договору, крім тих, що визначено в ЦК України, то за таких умов орендодавець також може звертатися до суду для внесення змін до договору або розірвання його.

Пункт 4 статті 10 Закону України „ Про фінансовий лізинг” 16 грудня 1997 року N 723/97- ВР, із змінами та доповненнями, передбачає право Лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення предмету лізингу у передбачених законом та договорам випадках .

Таким чином, диспозитивна норма передбачена сторонами не відрізняється та не суперечить вимогам закону щодо підстав для розірвання договору фінансового лізингу, як це зазначено у частині третьої статті 653 ЦК України, частині четвертої статті 188 ГК України.

Частина перша статті 193 ГК України вказує на те, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ст. 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Зобовязання щодо внесення лізингових платежів не припинилося виконання проведеним належним чином.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” довів підстави за законом для розірвання спірного договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами. Відповідач не виконав умови договорі у повному обсязі, доказів своєчасної сплати лізингових платежів суду не надав, що суперечить умовам закону та договору. Окрім цього визнав позов у цій частині.

За такими обставинами, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у частині розірвання спірного договору фінансового лізингу №01-02/08- обл від 24.01.08р., обґрунтовані та підлягають задоволенню, у звязку з чим слід:

Шрозірвати договір фінансового лізингу №01-02/08-обл від 24.01.08р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” та фізичною особою-підприємцем Черянєвим Олексієм Миколайовичем.

Щодо повернення предметів лізингу, то доводи позивача у цій частині позову є хибними, за наступними обставинами, зокрема:

ьдійсно, відповідно до умов статті 10 Закону України „ Про фінансовий лізинг” Лізингодавець має право на повернення предмету лізингу. Втім, у пункті 8.2 Загальних умов, сторони зробили застереження відносно того, що у випадку виникнення будь-якої з підстав,передбачених у пунктах 8.1.1-8.1.3 даного договору, Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу повідомлення про вилучення предмету лізингу із зазначенням строку та місцем його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття Лізингодавцем рішення про вилучення предмету лізингу, є рекомендований лист Лізингодавця. Лізингоодержувач зобовязаний за свій рахунок, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання Лізингоодержувачем відповідної вимоги, повернути предмет лізингу Лізингодавцю тощо. Вказане застереження є волевиявленням сторін на час укладення договору, не суперечить вимогам закону та зобовязує їх уникнути від подальшого порушення та неналежного виконання умов договору. Матеріали справи не містять посилання позивачем на адресу відповідача листа ( вимоги) щодо повернення предметів лізингу, і такі обставини не доведені позивачем в розумінні вимог ст.ст. 33, 36 ГПК України.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог щодо зобовязання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернути предмети лізингу, а саме:

· одну установку моделі МПБУ-07 для виготовлення пінобетону;

·15 форм металевих 200*300*600 для виготовлення блоків з пінобетону;

·5 форм для металевих 100*300*600 для виготовлення блоків з пінобетону 2007р. випусків, слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 44, частини 5 статті 49 ГПК України, у звязку з чим з відповідача у справі фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід стягнути витрати по державному миту в сумі 42 грн. 50 коп. та забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.11.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивні частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 10, 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст. ст. 599, 651, 806 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 292 ГК України ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 81-1, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Розірвати договір фінансового лізингу №01-02/08-ОБЛ від 24.01.08р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” та фізичною особою-підприємцем Черянєвим Олексієм Миколайовичем

3. У задоволенні позовних вимог щодо зобовязання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернути предмети лізингу, а саме:

· одну установку моделі МПБУ-07 для виготовлення пінобетону;

·15 форм металевих 200*300*600 для виготовлення блоків з пінобетону;

·5 форм для металевих 100*300*600 для виготовлення блоків з пінобетону 2007р. випусків відмовити.

4. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію Серія НОМЕР_1, ідентифікаційний номер платника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_2, 84646, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_3 у ДОД „ Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, ід. код 30575865, п/р 26004024740200 у АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005, витрати по держмиту в сумі 42 грн. 50 коп., та забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн., видавши наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Повний текст складено: 11.11.10р.