Рішення № 12179841, 09.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.11.10 р.                     Справа № 2/220                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Альпі-Львів”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Продсервіс”, м. Краматорськ

про: стягнення заборгованості в розмірі 1650,30грн. та штрафу в розмірі 330,06грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Подколзін С.А.- керівник

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Альпі-Львів”, м. Львів, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Продсервіс”, м. Краматорськ про стягнення заборгованості в розмірі 1650,30грн. та штрафу в розмірі 330,06грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договорів купівлі-продажу товару 14/52/10 від 01.02.2010р., № ДЦ16/04 від 16.04.2009р. накладні, вимогу про оплату. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст. 15, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Позивачем до прийняття рішення по справі в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надано заяву про зменшення позовних вимог, де просить припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 972,30грн., у зв’язку з оплатою та стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 678грн. та штраф в розмірі 330,06грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, але письмового пояснення по заявленим вимогам не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

16.04.2009р. та 01.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Альпі-Львів” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Продсервіс” (Покупець) були укладені договори купівлі-продажу товару № ДЦ16/04 та № 14/52/10, умови яких є тотожними.

За цими договорами Продавець поставляє та передає у власність Покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що є невід’ємними частинами договору, а Покупець приймає товар і оплачує його вартість за умовами договору.

Пунктом 3.2. договорів встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити вартість товару не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товару.

Відповідно до п. 4.2. договорів поставка Товару здійснюється транспортними засобами Покупця на умовах ЕХW (франко-завод) м. Львів, вул.. .Апостола, 14в, в редакції Правил „Інкотермс” 2000року. За згодою сторін поставка товару може здійснюватися до зазначеного Покупця пункту поставки на умовах DDU – м. Краматорськ, за рахунок Продавця.

Пунктом 9.1. договору № ДЦ16/04 від 16.04.2009р. та договору № 14/52/10 від 01.02.2010р. встановлено, що договір діє до моменту повного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2010р.

Як видно з матеріалів справи позивачем в виконання умов договорів було поставлено відповідачу товар:

- накладна № 520108 від 25.11.2009р. на суму 589,98грн.;

- накладна № 520008 від 20.05.2010р. на суму 353,42грн.;

- накладна № 420134 від 03.06.2010р. на суму 706,90грн., а всього на загальну суму 1650,30грн.

Вказаний товар було отримано відповідачем про що свідчать відмітки про отримання на накладних та квитанції про приймання вантажу № К2-356395 від 07.06.2010р.

Проте, як вказує позивач відповідач умови договору не виконав у повному обсязі, у зв’язку з чим за останнім облікується заборгованість в розмірі 1650,30грн.

З приводу не оплати отриманого товару позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості № 105 від 22.06.2010р., яка зі сторони відповідача залишена без відповіді та задоволення.

У зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1650,30грн.

Проте, як видно з матеріалів справи, відповідач платіжним дорученням № 120 від 09.09.2010р. здійснив часткову оплату заборгованості в розмірі 972,30грн., у зв’язку з чим з чим вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 678грн.

Щодо, заяви відповідача про зменшення позовних вимог в частині стягнення суми боргу в розмірі 972,30грн. та припинення провадження у справі в цій частині, то вона судом не приймається, оскільки погашення суми боргу здійснено відповідачем до порушення провадження у справі.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договорів відповідач не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 678,00грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 678,00грн. до матеріалів справи не надав, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 330,06грн. на підставі п. 5.3. договорів.

Пунктом 5.3. договорів встановлено, що у випадку порушення терміну оплати Покупець сплачує Продавцю штраф в розмірі 20% від вартості поставленого товару.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, як видно з матеріалів справи, відповідач у порушення умов договорів, зокрема п. 3.2. оплату отриманого товару не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі не здійснив, у зв’язку з чим перевіривши розрахунок штрафу, суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 330,06грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу, виконані позивачем зобов’язання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню.

Стосовно клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, грошові кошти відповідача та заборони на відчуження майна, зміну банківських реквізитів та відкриття інших поточних рахунків, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення. Інших підстав для застосування заходів забезпечення позову, закон не передбачає.

Як видно із матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу на доведення та обґрунтування утруднення чи неможливості виконання рішення господарського суду. У зв’язку з цим, такі вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 75, 82-85 Господарським процесуальним кодексом України суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Альпі-Львів”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Продсервіс”, м. Краматорськ про стягнення заборгованості в розмірі 1650,30грн. та штрафу в розмірі 330,06грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Продсервіс” (84313, м. Краматорськ, вул. Паркова, 8, кв. 4, ЄДРПОУ 32879338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Альпі-Львів” (79040, м. Львів, вул.. Данила Апостола, 14В – юридична адреса; 79000, м. Львів, вул.. Рилєєва, 12/3, р/р 26000239035001 в ЗГРУ КБ „Приватбанку”, м. Львів, МФО 325321, ЄДРПОУ 22421653) заборгованість в розмірі 678,00грн., штраф в розмірі 330,06грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 71,90грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 166,36грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя