Рішення № 12179489, 28.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

28.10.2010Справа №2-2/8392-2007 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004» (97501, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул.. Шкільна, 5 )

До відповідача: Щолкінської міської ради (98213, Ленінський район, м.Щолкіне, буд. 46, а/я 18)

Про стягнення 507 724грн.41коп.

За зустрічним позовом Щолкінської міської ради (98213, Ленінський район, м.Щолкіне, буд. 46, а/я 18)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004» (97501, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул.. Шкільна, 5 )

Про визнання недійсним договору

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача за первісним, відповідача за зустрічним: Халюкова – предст, довір.у справі.

Від відповідача за первісним, позивача за зустрічним: не з’явився

Від прокуратури АР Крим – не з’явились

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Щолкінської міської ради про стягнення 507724грн.41коп., з яких 429553грн.98коп. сума заборгованості за подання теплової енергії у вигляді гарячої води, 31676грн.09коп. сума пені, 12351грн.28коп. – річні, 34143грн.06коп. – інфляція.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.11.2005р. між сторонами укладено договір про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №2Т-2005. Позивач свої зобов’язання щодо надання послуг виконував належним чином. Відповідач свої зобов’язання по сплаті послуг виконував не належним чином, в результаті чого за відповідачем склалась заборгованість у розмірі 429553грн.98коп, яка відповідачем погашена не була, що і стало підставою для нарахування 31676грн.09коп. пені, 12 351грн.28коп. річних, 34 143грн.06коп. інфляції та звернення позивача з позовною заявою до суду.

25 жовтня 2007р. до суду надійшли пояснення відповідача №02.05/1685 від 24.10.2007р. відповідно до яких, відповідач частково визнає позовні вимоги у розмірі 257280грн07коп., тобто заборгованість за опалювальний сезон 2005-2006рр і частково за опалювальний сезон 2006-2007рр, а у решті позовних вимог вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У засіданні 22.11.2007р. позивачем було надано уточнення позовних вимог (737 від 22.11.2007р.), в якому позивач зазначає, що станом на 22 11.2007р., з урахуванням проведених платежів, заборгованість за відповідачем за договором №2Т-2005 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води складає 376 406 грн.50коп, відповідно пеня – 28014грн68коп., інфляція – 33335грн55коп. та річні 11702грн68коп.

27 листопада 2007 року до суду надійшов зустрічний позов №02-05/1870 від 27.11.2007р про визнання недійсним договору №2Т-2005 від 20.11.2005р про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) мотивує свої вимоги тим, що ТОВ «Крименергосервіс - 2004» не має ліцензії на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими тепловими сітями та поставку теплової енергії, тоді як угода юридичної особи, яка здійснена без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнана судом недійсною, у зв’язку з чим, позивач просить суд визнати недійсним договір №2Т-2005 від 20.11.2005р. про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

У судовому засіданні, що відбулося 29.11.2007р., позивачем було надано уточнення позовних вимог (№287 від 29.11.2007р.), у якому позивач просить суд відхилити клопотання відповідача про призначення по справі експертизи та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 367488грн.50коп., пеню у розмірі 27244грн48коп, інфляційні у розмірі 32086грн та 3% річних у розмірі 11309грн07коп. (всього 438128грн.05коп.)

У судовому засіданні, що відбулося 12.12.2007р., позивач за первісним позовом надав відзив №297 від 12.11.2007р, відповідно до якого, просить суд відмовити Щолкінській міській раді у позові, а також залучити Раду Міністрів АРК у якості третьої особи на стороні відповідача за зустрічним позовом для більш глибокого та усестороннього розгляду справи. У своєму відзиві ТОВ «Крименергосервіс - 2004» зазначає, що Постановою КМУ №630 від 21.6.2005р затверджений типовий договір на поставку теплової енергії до споживачів групи населення, до якої не входить Щолкінська міська рада як юридична особа, отже ТОВ «Крименергосервіс - 2004» має право розробити та укласти договір, який передбачає особливості транспортування та поставки теплової енергії юридичним особам на свій погляд у межах діючого законодавства. Також, ТОВ «Крименергосервіс - 2004» зазначило, що печать Щолкінської міської ради, якою скріплений підпис Щолкінського міського голови Дичка В.В., на момент укладення договору була дійсною, тому що була загублена по завіренню позивача тільки у травні 2006р, а також оскільки Щолкінська міська рада неодноразово здійснювала платежі, підписувала акти виконаних робіт у виконання умов договору №2Т-2005 від 20.11.2005р, тобто своїми діями підтверджувала дійсність вказаного договору.

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним у судовому засіданні, що відбулося 12.12.2007р., надав часткове визнання позовних вимог (уточнене) №02-05/1690 від 10.12.2007р, відповідно до якого Щолкінська міська рада частково визнає позовні вимоги ТОВ «Крименергосервіс - 2004» по стягненню заборгованості за договором №2Т-2005 від 20.11.2005р на суму 227095грн42коп.

У засіданні суду, що відбулося 22.01.2008р., позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) надав «Заперечення на часткове визнання заборгованості за позовом до Щолкінської міської Ради про стягнення заборгованості» ( №37 від 22.01.2008р.), у якому повідомляє суду, що не згодний з визнанням Щолкінською міською Радою 227 095гр.42коп. тому, що: при визначенні початкових даних для гідравлічного розрахунку не вказано джерело з якого зроблена копія; для різних площ прийняте одне й те ж теплове навантаження; на копії плану будівлі не вказане джерело з якого зроблена копія, відсутня експлікація приміщень з вказівкою площ; у зв’язку із застосуванням невідомого теплового навантаження контррозрахунок не може бути прийнятий; «Розрахунок суми зменшення витрат по сплаті…» у зв’язку із неякісним отепленням не може бути прийнятий до уваги у зв’язку із тим, що скарги на неякісне отеплення не надходили та акти про таке отеплення не складалися, крім того, цей розрахунок суперечить вимогам відносно кількості та якості показників послуг та зменшення плати у разі їх відхилення за постановою №630 від 21.7.2005р.; розрахунки щомісячного відпуску тепла не можуть застосовуватися, тому що вони невірні та підписані тільки однією стороною.

16.9.2008 р. представник позивача у судовому засідання надав суду пояснення від 16.09.2008 р. № 10/320, у якому зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004» погоджується з висновками судово-економічної експертизи у частині підтвердження суми заборгованості Щолкінської міської ради за постачання теплової енергії. Також, просить суд вважати акти про надання послуг подачі теплової енергії, зазначені п.5.6 договору від 20.11.2005 р. №2Т-2005 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, документами, які підтверджують споживання теплової енергії Щолкінською міською радою в зазначені опалювальні періоди.

22 червня 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним - Халюковой (довіреність у справі) та представників відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним - Решетняк - заст. Міського голови, Сабирова – ю/к, Шовковича– заст. міського голови (довіреності у справі).

У судовому засіданні 22.6.2010р оголошувалась перерва на 19.10.2010р, після перерви судове засідання було продовжене за участю того ж представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним, інтереси за первісним позовом, позивача за зустрічним представляли лише Сабиров – ю/к, Шовкович– заст. міського голови (довіреності у справі).

19 жовтня 2010 року у судовому засіданні представник Щолкінської міської ради надав суду відзив №516/02-5 від 18.10.2010р на позов, відповідно до якого позовні вимоги про визнання договору №2Т-2005 від 20.11.2005р про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води недійсним підтримує у повному об’ємі та зазначає, що заборгованості перед позивачем за первісним позовом за теплову енергію не має.

У судовому засіданні 19.10.2010р оголошувалась перерва на 28.10.2010р, після перерви судове засідання було продовжене.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5)примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.626 ГК України договором є домовленість двох або більш за сторони, направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Статтею 629 ГК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004», як організацією, що енергозабезпечує, та Щолкінською міською радою, як споживачем, було укладено договір №2Т-2005 від 20.11.2005р. про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на опалювальні періоди 2005-2006рр та 2006-2007рр., відповідно до п.1.1 якого предметом договору являється те, що ТОВ «Крименергосервіс 2004» приймає на себе зобов’язання по дорученню ДП «Газ – тепло» у відповідності з договором комісії №12/05-603 від 20.10.2005р здійснювати подачу теплової енергії у вигляді гарячої води споживачу, а споживач зобов’язується повністю оплачувати отриману теплову енергію по встановлених тарифах (цінам) у строки, передбачені даним договором.

Пунктом 5.6. договору №2Т-2005 від 20.11.2005р. про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води передбачено, що фактичне споживання теплоенергії підтверджується актом, підписаним повноважними представниками двох сторін, не пізніше за 5-го число місяця, наступного за розрахунковим. При нез'явленні представника у відділ маркетингу і збуту енергозабезпечуючій організації, акт вступає в силу після закінчення зазначеного терміну. При відмові від підписання акту без письмового надання аргументованих причин до 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, акт вступає в силу після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Так, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Щолкінської міської ради, з урахуванням уточнення позовних вимог (№287 від 29.11.2007р.), про стягнення заборгованості у розмірі 367488грн.50коп., пені у розмірі 27244грн48коп, інфляційних у розмірі 32086грн та 3% річних у розмірі 11309грн07коп., мотивуючи свої вимоги тим, що 20.11.2005р. між сторонами укладено договір про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №2Т-2005. Позивач свої зобов’язання щодо надання послуг виконував належним чином. Відповідач свої зобов’язання по сплаті послуг виконував не належним чином, в результаті чого за відповідачем склалась заборгованість у розмірі 429553грн.98коп, яка відповідачем погашена не була, що і стало підставою для нарахування пені, річних, інфляційних та звернення позивача з позовною заявою до суду.

Щолкінська міська рада звернулася у господарський суд АРК з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004» про визнання недійсним договору №2Т-2005 від 20.11.2005р про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, мотивуючи свої вимоги тим, що ТОВ «Крименергосервіс - 2004» не має ліцензії на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими тепловими сітями та поставку теплової енергії, тоді як угода юридичної особи, яка здійснена без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнана судом недійсною, а також тим, що вказаний договір не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України №630 від 25.06.2005р. «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», в договорі вказана третя особа для проведення розрахунків, до договору не додані розрахунки тарифу на передачу теплової енергії, договір скріплений печаткою, котра була загублена в травні 2006р.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення зустрічних вимог та відмови у задоволенні первісного позову, на підставі наступного:

Як вже зазначалося, відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тоді як відповідачі не довели належне виконання умов договору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст..204 Цивільного кодексу України).

Частина 3 ст. 215 ЦК України визначає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або у частині.

Державою здійснюється державне регулювання у сфері господарювання такими, зокрема, засобами як ліцензування, патентування та квотування, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

У ч.3 ст. 91 ЦК зазначено, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Відповідно до закону ліцензією є документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов (ст. 14 ГК України, ст. 1 ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності").

Коло видів діяльності, на здійснення яких необхідно отримати ліцензії, визначається ЗУ "Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності", ГК, а також іншими законами.

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. (ст.227 ЦК України).

Верховний Суд України в Узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008 р. вказав: «стосовно юридичних осіб судам потрібно мати на увазі, що дія ст. 227 ЦК поширюється на правочини, здійснені юридичною особою, яка не має ліцензії на відповідний вид діяльності.»

Ця позиція також відображена у листі Вищого арбітражного суду України № 01-8/493 від 13.09.2000р. «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Відповідно до п.3 цього листа зайняття певним видом господарської діяльності, яка відповідно до законодавства підлягає обмеженню, без виданої в установленому порядку ліцензії є незаконним, а укладені суб'єктами господарювання договору, спрямовані здійснення такої діяльності повинні, повинні визнаватися недійсними.

У роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» зазначено, що у разі відсутності у суб'єкта господарювання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності договір, безпосередньо пов'язаний з такою діяльністю, повинен бути визнаний недійсним.

Відповідно до п.73 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності », ст. 23 Закону України «Про теплопостачання» господарська діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими «Розподільчими» тепловими мережами та постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню.

Згідно з листом вих. № 10/221 від 24.07.2007 р. ТОВ «Крименергосервіс-2004» повідомляє про відсутність у нього ліцензії на даний вид діяльності.

Таким чином, ТОВ «Крименергосервіс-2004» в порушення п.73 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст. 23 Закону України «Про теплопостачання» незаконно займалося з червня 2005 р. по червень 2007р. господарською діяльністю з виробництва, транспортування і постачання теплової енергії.

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України на відповідачі за зустрічним позовом лежить обов'язок доведення необґрунтованості зустрічних позовних вимог. Відповідачем не представлено до суду доказів правомірності спірного правочину.

Отже, зустрічний позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Що ж стосується первісних позовних вимог, то як вже зазначалося, відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тоді як відповідачі не довели належне виконання умов договору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов’язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Підставою заявлених первісних позовних вимог ТОВ «Крименергосервіс 2004» до відповідача - Щолкінської міської ради, з урахуванням уточнення позовних вимог (№287 від 29.11.2007р.), про стягнення заборгованості у розмірі 367488грн.50коп., пені у розмірі 27244грн48коп, інфляційних у розмірі 32086грн та 3% річних у розмірі 11309грн07коп, являється спірний договір №2Т-2005 від 20.11.2005р про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

Враховуючи те, що суд в процесі розгляду справи дійшов до висновку про недійсність договору №2Т-2005 від 20.11.2005р про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, то у суду відсутні підстави для задоволення за підставами заявленими у позові первісних позовних вимог, з урахуванням уточнення позовних вимог (№287 від 29.11.2007р.), щодо стягнення заборгованості у розмірі 367488грн.50коп., пені у розмірі 27244грн48коп, інфляційних у розмірі 32086грн та 3% річних у розмірі 11309грн07коп.

Витрати по оплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу витрати за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, покладаються згідно з ст. 44,49 ГПК України на позивача за первісним позовом.

Проте, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004» за проведення судової експертизи, призначеної ухвалою ГС АРК від 22-31.01.2008р у справі № 2-2/8392-2007-2009, було сплачено 3753грн60коп, тоді як, відповідно до калькуляції від 11.6.2008р вартості виконання експертизи, вартість вказаної експертизи склала 4 692,00грн, що підтверджується матеріалами справи.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 02.11.2010р.

Керуючись ст.ст. 44,49,77,82,84,85 ГПКУкраїни

В И Р І Ш И В :

1.          У задоволенні первісного позову відмовити.

2.          Зустрічний позов задовольнити.

3.          Визнати недійсним договір №2Т-2005 від 20.11.2005р укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004» (97501, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Шкільна, 5, р/р 26008054908246 в КРУ «Приватбанк» м.Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 33267013) та Щолкінською міською радою (98213, Ленінський район, м. Щолкіне, буд. 46, а/я 18, р/р 35416001001036 в УДК в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 25629905) про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004» (97501, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Шкільна, 5, р/р 26008054908246 в КРУ «Приватбанк» м.Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 33267013) на користь Щолкінської міської ради (98213, Ленінський район, м. Щолкіне, буд. 46, а/я 18, р/р 35416001001036 в УДК в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 25629905) 85,00грн. держмита, 118,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004» (97501, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Шкільна, 5, р/р 26008054908246 в КРУ «Приватбанк» м.Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 33267013) на користь Кримського науково-дослідницького інституту судових експертиз (м. Сімферополь, вул. Чехова, 55а, р/р 35224001000218, ЗКПО 26225794 у Банку ДКУ в АРК, МФО 824026, одержувач КримНДІСЕ) 938грн40коп витрат за проведення судової експертизи.

6.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.