Постанова № 12178519, 02.09.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2010 року Справа № 2а-5805/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Єгоровій О.О.

за участю представників:

від заявникаКараварданян С.Є., дов. №7-2/1767 від 13.07.2010

від позивачаОСОБА_1

від відповідачаПузиніна О.В., дов. №8 від 05.01.2009

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та стягнення витрат на службове відрядження в сумі 634,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2010 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та стягнення витрат на службове відрядження в сумі 634,74 грн.

На обгрунтування заявленого позову заявник вказав наступне. Згідно зі статтею 121 конституції України та статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадян або держави в порядку, встановленому КАС України та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Прокурорською перевіркою встановлено, що підполковник ОСОБА_1 з 23 по 26 грудня 2009 року перебував у службовому відрядженні, після повернення з якого звернувся до відділу фінансового забезпечення Луганського обласного військового комісаріату для відшкодування витрачених під час знаходження у службовому відрядженні особистих коштів в сумі 634,74 грн. До теперішнього часу відповідачем грошові кошти позивачу не відшкодовані.

Відповідачем подано заперечення на позовну заяву №юк-3713 від 05.08.2010, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обгрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №9 від 17.01.2000 у службові відрядження військовослужбовці можуть направлятися в разі дійсної потреби та за наявності коштів на відрядження такими посадовими особами.

Для оплати витрат на службові відрядження для Луганського ОВК Департаментом фінансів Міністерства оборони України на 2009 рік було виділено 47333 грн. Станом на 31 грудня 2009 року вказана сума використана повністю, тому провести сплату позивачу за його документами, наданими до позовної заяви не можливо.

Крім того, відповідач вважає, що прокурор вийшов за межі наданих йому статтею 63-1 Закону України "Про прокуратуру" повноважень заявивши даний позов в інтересах позивача. Підставою, яку військова прокуратура Луганського гарнізону заявила для представлення інтересів підполковника ОСОБА_1 в суді є те, що він не має достатньо вільного часу для самостійного захисту своїх порушених прав та законних інтересів. Відповідач, посилаючись на встановлену статтею 50 Кодексу законів про працю України тривалість робочого часу та наявність у позивача права на отримання чергової відпустки терміном 45 діб на рік, вважає, що розпорядок дня військовослужбовців військових комісаріатів Луганської області в повній мірі надає військовослужбовцям достатньо вільного часу для самостійного захисту свої прав, які вони вважають порушеними.

Представник заявника позову, військового прокурора Луганського гарнізону, та позивач у судовому засіданні підтримали позов повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на відсутність фінансування для відшкодування витрат на відрядження.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали наявні у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, підполковник ОСОБА_1, проходить військову службу за контрактом на посаді військового комісару Ленінського РВК м. Луганська.

Виконуючи свої службові обов"язки позивач 23.12.2009 за наказом командувача військ Південного ОК №2/627 від 12.12.2009 убув у службове відрядження на 4 доби, з 23 по 26 грудня 2009 року до м. Одеса для участі у розширеному засіданні військової ради Південного ОК.

28.12.2009 позивачем подано до Луганського ОВК, відповідача у справі, звіт про використання коштів, наданих на відрядження за яким позивачем витрачено на відрядження 630 грн. 74 коп. (а.с. 4).

На підтвердження здійснених витрат позивачем надано оригінали документів (а.с. 5-7): посвідчення про відрядження №3059 від 22.12.2009, проїзних документів, рахунку та чеку про оплату проживання у готелі.

Відповідно до частини 5 статті 17 конституції України, статті 16 Закону України "Про Збройні сили України", статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує соціальний та правових захист військовослужбовців та членів їх сімей і гарантує військовослужбовцям отримання за рахунок держави помешкання, фінансового, речового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон"(далі Постанова №663) наказом Міністерства оборони України №9 від 17.01.2000 затверджена Інструкція про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.02.2000 за №58/4279 (далі Інструкція)

Зазначеною Інструкцією встановлено, що для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюється виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.

Пунктом 1.16 Інструкції встановлено, що офіцерам, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, направленим у службові відрядження одиночним порядком, крім відряджень, зазначених у пунктах 1.23 і 1.24 цієї Інструкції, за кожний день перебування у відрядженні в межах строків, передбачених пунктами 1.5 цієї Інструкції, й за час перебування в дорозі виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.

Відповідно до пункту 1.27 Інструкції офіцерам, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, направленим у службові відрядження у межах України, крім зазначених у пунктах 1.33, 1.34, 1.35 цієї Інструкції, здійснюється відшкодування витрат на наймання житлового приміщення у пунктах відрядження (у межах строків, передбачених пунктом 1.5 цієї Інструкції) за фактичними витратами, з урахуванням додаткових послуг, що надаються в готелях (користування телевізором, холодильником тощо), але у розмірі, не більшому за граничні норми проживання, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Витрати на наймання житлового приміщення відшкодовуються за умови подання виправдних документів у розмірі фактичних витрат з урахуванням додаткових послуг, що надаються в готелях.

У випадку відсутності виправдних документів витрати на наймання житлового приміщення не відшкодовуються.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" встановлено граничну норму добових витрат в розмірі 30 грн. на добу для відряджень у межах України у разі коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування та граничну норму відшкодування витрат на наймання житлового приміщення на добу 250 грн.

Матеріалами справи доведено, що позивачем надано всі документи на підтвердження витрат на відрядження в порядку та в межах граничних норм відшкодування, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" та Інструкцією про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України.

Посилання відповідача на неможливість здійснення відшкодування зазначених сум з огляду на відсутність фінансування не може розглядатися судом як підстава для відмови у задоволенні позову.

Так, наприклад, у справі "Зубко та інші проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо недостатності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання державного органу на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань не повинно прийматися до уваги.

За таких обставин суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб Луганського обласного військового комісаріату щодо не виплати позивачу витрат на службове відрядження.

Щодо суми позову, суд виходить з наступного. Матеріалами справи, додатками до авансового звіту (проїзні квитки, документи про оплату проживання у готелі) та розрахунком добових, підтверджено здійснення позивачем витрат в сумі 630 грн. 74 коп., як і зазначено на зворотній стороні звіту (а.с. 4). Втім на лицевій стороні звіту зазначено суму витрат 634 грн. 74 коп., яку і було заявлено до стягнення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог про стягнення з відповідача на користь позивача документально підтверджених витрат на службове відрядження в розмірі 630 грн. 74 коп.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки заявник позову звільнений від їх сплати.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Позов Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату задовольнити частково.

Визнати протиправними дії посадових осіб Луганського обласного військового комісаріату щодо невиплати громадянину ОСОБА_1 витрат на службове відрядження в сумі 630 грн. 74 коп.

Стягнути з Луганського обласного військового комісаріату, м. Луганськ, вул. 1-а Донецька, 10, ід. код 07668758 на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1 витрати на службове відрядження в сумі 630 грн. 74 коп. (шістсот тридцять гривень сімдесят чотири копійки).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанову складено у повному обсязі 07.09.2010

Суддя А.М. Каюда