Постанова № 12178513, 01.10.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.11

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2010 року

Справа № 2а-5872/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Єгоровій О.О.

за участю представників:

від позивача не прибув

від відповідача Гнилицька Т.К., дов. №218-1597 від 22.07.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Рубіжнянського казенного хімічного заводу "Зоря" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2010 року позивач, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі 224082,84 грн. та пеню а порушення термінів сплати в розмірі 7326,98 грн.

В обґрунтування своїх позивних вимог зазначив, що у відповідності до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів". В порушення вимог ст.19 зазначеного Закону відповідач не працевлаштував необхідну кількість інвалідів і в порушення вимог ст.20 вищевказаного Закону в 2009 році не перерахував 224082,84 грн. адміністративно-господарської санкції.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" від 21.03.1991 №875-Х11 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Таким чином, розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 7326,98 грн. Загальна сума заборгованості відповідача складає 231409,82 грн.

У судове засідання представник позивача не прибув, просив суд перенести розгляд справи. Зазначене клопотання позивача залишено судом без задоволення у зв'язку з неможливістю перенести засідання на іншу дату з огляду на закінчення, встановленого Кодексом адміністративного судочинства, строку розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав частково позовні вимоги, посилаючись на наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону праці" не можна працівнику пропонувати роботу, яка за медичними висновками протипоказана йому за станом здоров’я. Підприємство відповідача займається виробництвом вибухових речовин, специфіка підприємства передбачає більшість посад, пов’язаних з важкими та небезпечними умовами праці. Позивач зазначив, що на підприємстві лише 48 робочих місць з нормальними умовами праці і вважає, що 4-х відсотковий норматив слід розраховувати саме з цієї кількості робочих місць – норматив на думку відповідача складає 2 особи. До того ж відповідачем працевлаштовано 1 інваліда.

Тому відповідач вважає, що підприємство повинно сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 18673,57 грн. та пеню у сумі 610,62 грн. за одне не створене робоче місце для працевлаштування інвалідів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 17 Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 (далі Закон №875) встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону №875 передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідальність за невиконання встановленого законом нормативу працевлаштування інвалідів передбачено статтею 20 Закону №875.

Так, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

При розгляді справи судом встановлено, що виходячи з розрахунку: - 333 особи (середньо облікова численність штатних працівників облікового складу) х 0,004 ( відсоток 4 % нормативу) на підприємстві відповідача повинно бути працевлаштовано 13 інвалідів (а.с. 6).

Однак, як вбачається зі звіту про зайнятість на працевлаштування інвалідів за 2009 рік форми № 10- ПІ Рубіжнянський казенний хімічний завод "Зоря" працевлаштував 1 особу, якій встановлено інвалідність ( а.с. 7).

Цим же звітом встановлено суму адміністративно-господарських санкцій за недотримання встановленого законом нормативу працевлаштування інвалідів – 224082 грн. 84 коп.

Відповідно до абзацу другого статті 20 Закону №875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Позивачем нараховано відповідачу пеню відповідно до розрахунку (а.с. 6) в сумі 7326 грн. 98 коп. за період з 16.04.2010 по 02.08.2010 включно.

Відповідно до акту звірення розрахунків від 02.08.2010 сума адміністративно-господарських санкцій за 2009 рік складає 224082,84 грн., пеня – 7326,98 грн., а всього 231409,82 грн. (а.с. 8).

Судом перевірено розрахунок суми адміністративно-господарських санкції та пені і встановлено його арифметичну вірність.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Рубіжанського міського центру зайнятості Луганської області від 16.03.10р. №11\2-993 звітність про наявність вакансій для інвалідів за формою №3-ПН протягом 2009 року Рубіжнянським казенним хімічним заводом "Зоря" не надавалась.(а.с.5).

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на норми Закону України "Про охорону праці" та специфіку роботи підприємства, пов'язану із виготовлення вибухових речовин як на підставу для здійснення розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів виходячи з кількості робочих місць з нормальними умовами праці, оскільки Законом №875, який є спеціальним законом, що регулюю правовідносини стосовно працевлаштування інвалідів та нарахування адміністративно-господарських санкцій, не передбачений такий порядок визначення нормативу.

Суд вважає, що відповідачем не доведено вжиття заходів спрямованих на працевлаштування інвалідів та дотримання встановленого законом нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки позивачем зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 17, 18, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Рубіжнянського казенного хімічного заводу "Зоря" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.

Стягнути з Рубіжнянського казенного хімічного заводу "Зоря", м. Рубіжне, вул. Заводська, 1, ід. код 14308351 на користь Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, ід. код 13396264 адміністративно-господарських санкцій у розмірі 224082,84 грн. (двісті двадцять чотири тисячі вісімдесят дві гривні 84 коп.) та пеню в сумі 7326,98 грн. (сім тисяч триста двадцять шість грн. 98 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 06.10.2010

Суддя

А.М. Каюда