Постанова № 12178301, 05.11.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2010 р. справа № 2а-19239/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретарі Горюнової Л.С.

за участю

представника позивача Зайцев Ю.О.

відповідача Романченко Л.І., Одолад Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека №76» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма рент» до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкові повідомлення – рішення від 11.03.2010 №00001722342/0 та від 19.05.2010 №0000172342/1 в частині нарахування заборгованості з податку на прибуток у сумі 18223грн. та відповідних штрафних санкцій, та від 11.03.2010 №0000182342/0, від 19.05.2010 №0000182342/1.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство „Центральна районна аптека № 76” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма Рент” (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.03.2010 р. № 0000172342/0, від 11.03.2010 р. № 0000182342/0.

22.09.2010 р. позивач уточнив позовні вимоги та просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.03.2010 р. № 0000172342/0, від 19.05.2010 р. № 0000172342/1, від 11.03.2010 р. № 0000182342/0, від 19.05.2010 р. № 0000182342/1.

13.10.2010 р. позивач уточнив позовні вимоги та просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.03.2010 р. № 0000172342/0, від 19.05.2010 р. № 0000172342/1 в частині нарахування заборгованості з податку на прибуток підприємств у розмірі 18223 грн. та відповідних штрафних санкцій, скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 11.03.2010 р. № 0000182342/0, від 19.05.2010 р. № 0000182342/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в 4 кварталі 2007 р., оскільки в акті перевірки не зазначено, які основні засоби вибули, фактично в цей період реалізації основних фондів не було. Різність у вартості основних фондів пояснюється виправленням бухгалтерської помилки та переміщенням основних фондів з обліку на рахунку 109 „Інші основні засоби” на рахунок 104 „Машини та обладнання”. Відсутність операцій з вибуття основних фондів підтверджується відсутністю зменшення первісної вартості основних засобів, зазначених у балансах.

Позивач наголошує, що порушень п.п. 4.1.6 п. 4.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” він у 1 кварталі 2009 р. не припускав тому, що не набував право власності на нежитлову будівлю що розташована за адресою: Донецька область, Артемівський район, місто Сіверськ, вул. ім. Артема, буд. 7.

Інші порушення, виявлені відповідачем під час перевірки, в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств позивачем не оспорюються.

Позивач вказує, що не порушував п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” в грудні 2007 року, обґрунтовуючи тим, що факту вибуття (реалізації) основних фондів не було.

На думку позивача відсутнє порушення п. 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в березні 2009 року через те, що відсутній факт переходу права власності на нерухоме майно.

Також є безпідставним висновок відповідача про те, що мало місце порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 8949 грн., оскільки податкова накладна вважається недійсною лише у випадку заповнення її продавцем, який не є платником податку на додану вартість. Податкові накладні є в наявності, але в них в них невірно вказано найменування покупця та його номер свідоцтва платника податку на додану вартість, в той же час вірно вказано індивідуальний податковий номер покупця, ідентифікація покупця не ускладнена.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, надавши письмові заперечення, в яких вказує, що під час перевірки виявлено порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в 4 кварталі 2007 р. Обставина порушення підтверджується даними головної книги по рахунку 109 „Інші основні засоби”, завірені посадовими особами та печаткою копії сторінок якої надані позивачем. Відсутність у позивача письмово затвердженого договору купівлі-продажу основних засобів не може бути підставою для твердження того, що вибуття основних засобів не мало місця.

Також відповідач вказує, що позивач порушив п.п. 4.1.6 п. 4.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у 1 кварталі 2009 р. через те, що безоплатно отримав основні фонди в сумі 32888 грн. Статутом позивача, зареєстрованого 24.03.2009 р., не передбачено, що право власності на будівлю аптеки № 333 залишається у засновника підприємства.

Відповідач зазначає, що під час перевірки виявлено порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” в грудні 2007 року, оскільки позивачем не включено до складу податкового зобов’язання з податку на додану вартість вибуття (реалізація) основних фондів.

Також позивачем порушено п. 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у березні 2009 року через не включення до податкового зобов’язання суми безоплатно отриманого товару – будівлі аптеки.

Крім того, актом перевірки визначено, що позивач порушив п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 8949 грн., оскільки податкові накладні, які включені до податкового кредиту з податку на додану вартість, мали невірне найменування покупця та його номер свідоцтва платника податку на додану вартість.

На підставі викладеного, представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство „Центральна районна аптека № 76” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма Рент” є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за № 30335546, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 625980 (т.1 арк. справи ), знаходиться на податковому обліку в Артемівській об’єднаній державній податковій інспекції.

Згідно з п. 1.2 Статуту позивача він є правонаступником Дочірнього підприємства „Центральна районна аптека № 76” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдінгова компанія” .

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений акт від 18.02.2010 р. № 316/23/30335546 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р. (далі – акт перевірки) (т.1 арк. справи 8 ).

Відповідач дійшов висновку про те, що позивачем порушено п.п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижено валовий дохід в сумі 163504 грн., у тому числі у 4 кварталі 2006 року в сумі 29177 грн., у 4 кварталі 2007 року – 40004 грн., у 1 кварталі 2008 року – 2709 грн., у 2 кварталі 2008 року – 2109 грн., у 3 кварталі 2008 року – 2842 грн., у 4 кварталі 2008 року – 51793 грн., у 1 кварталі 2009 року – 79746 грн., у 2 кварталі 2009 року – 40658 грн.

В акті перевірки вказано, що позивачем порушено п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого завищено валові витрати всього сумі 1018658 грн., у тому числі за 4 квартал 2006 року в сумі 1013491 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 5167 грн.

Актом перевірки визначено, що внаслідок порушення п. 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 14579 грн., у тому числі за грудень 2007 року в сумі 8001 грн., за березень 2009 року в сумі 6578 грн.

Також відповідач дійшов висновку про те, що внаслідок порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем завищений податковий кредит з податку на додану вартість всього в сумі 27002 грн., у тому числі за жовтень 2006 року в сумі 6133 грн., листопад 2006 року – 3948 грн., грудень 2006 року – 7972 грн., квітень 2009 року – 502 грн., травень 2009 року – 3203 грн., червень 2009 року – 1553 грн., липень 2009 року – 2346 грн., серпень 2009 року – 444 грн., за вересень 2009 року – 901 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті, зокрема, податкові повідомлення-рішення № 0000172342/0 від 11.03.2010 р., яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 34873 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22783 грн., у загальній сумі 57656 грн. (т.1 арк. справи 90), № 0000182342/0 від 11.03.2010 р., яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 23528 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11764 грн., у загальній сумі 35292 грн. (т.1 арк. справи 91).

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення рішення без змін. Позивачу спрямовані податкові повідомлення-рішення № 0000172342/1 від 19.05.2010 р., яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 34873 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22783 грн., у загальній сумі 57656 грн. (т.1 арк. справи 209), № 0000182342/1 від 19.05.2010 р., яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 23528 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11764 грн., у загальній сумі 35292 грн. (т.1арк. справи 210 ).

Позивачем частково оспорюються податкові повідомлення-рішення № 0000172342/0 від 11.03.2010 р., № 0000172342/1 від 19.05.2010 р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 18223 грн. та штрафних санкцій, що застосовані за заниження податкового зобов’язання в цій частині.

Позивачем повністю оспорюються податкові повідомлення-рішення № 0000182342/0 від 11.03.2010 р., № 0000182342/1 від 19.05.2010 р.

Проблемою спору в цій справі є правильність визначення позивачем валових доходів у 4 кварталі 2007 року та у 1 кварталі 2009 року, податкового зобов’язання з податку на додану вартість у грудні 2007 року, березні 2009 року, податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Із змісту наведеної норми права вбачається, що визначальною умовою для її поширення на правовідносини є наявність факту продажу товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.31 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

У розумінні наведеного положення закону продаж товарів матиме місце лише у випадку передачі прав власності за договорами.

Позиція відповідача щодо порушення наведених положень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ґрунтується виключно на даних головної книги підприємства по рахунку 109 „Інші основні засоби”. Відповідно до даних головної книги у позивача рахується вартість основних фондів, які використовувалися у господарській діяльності станом на 01.10.2006 р. – 187682,25 грн., 31.12.2006 р. – 187682,25 грн., 31.12.2007 р. – 187682,25 грн., 01.01.2008 р. – 147677,84 грн., 31.12.2008 р. – 147677,84 грн., 30.09.2009 р. – 147677,84 грн.

Згідно рахунку 109 „Інші основні засоби” на підприємстві за грудень 2007 року не відображено вибуття (реалізацію) вартості основних засобів на суму на суму 40004,41 грн. (187682,25 грн. – 147677,84 грн.), які з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р. у позивача за даними бухгалтерського обліку не рахуються.

Підпунктом 2.3.2. пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Всупереч наведеному відповідачем не зазначений первинний документ, на підставі якого він дійшов висновку щодо наявності обставини порушення податкового законодавства в частині формування валових доходів у 4 кварталі 2007 року. Також актом перевірки не визначено, що первинний документ відсутній або не наданий до перевірки.

Згідно з головною книгою по рахунку 104 „Машини та обладнання” в березні 2006 року позивачем відображений оборот по дебету в сумі 40004,41 грн. (т. 2 арк. справи 67).

Відповідно до головної книги по рахунку 109 „Інші основні засоби” в березні 2006 року позивачем відображений оборот по кредиту в сумі 40004,41 грн. (т. 2 арк. справи 68).

Бухгалтерською довідкою від 01.03.2006 р. визначено, що в березні 2006 року був здійснений перенос основних засобів з рахунку 109 „Інші основні засоби” на рахунок 104 „Машини та обладнання” в загальній сумі 40004,41 грн.

Таким чином, спірна сума в розмірі 40004,41 грн. відображена в бухгалтерському обліку в головній книзі по рахунку 104 „Машини та обладнання”, що спростовує доводи відповідача про обставину реалізації основних фондів у грудні 2007 р.

Суд враховує, що наявність помилки в синтетичному регістрі – головній книзі, яка полягає у віднесені суми в розмірі 40004,41 грн. на рахунок 109 „Інші основні засоби” замість рахунку 104 „Машини та обладнання”, не може свідчити про порушення позивачем п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Оскільки обставина реалізації основних фондів в грудні 2007 р. не підтверджена первинними документами та спірна сума в розмірі 40004,41 грн. відображена в головній книзі на рахунку 104 „Машини та обладнання”, суд приходить до висновку про безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження валового доходу позивача за 4 квартал 2007 року в сумі 40004 грн.

Відповідно до п. 4.2 статуту Дочірнього підприємства „Центральна районна аптека № 76” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія” (т. 2 арк. справи 33-40) майно, що передане Дочірньому підприємству „Центральна районна аптека № 76” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія” є власністю засновника (Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія”) і належить дочірньому підприємству на праві повного господарського відання.

ТОВ „Обласна аптечна холдингова компанія” нежитлове приміщення (будівля аптеки) внесено на праві повного господарського відання до статутного фонду Дочірнього підприємства „Центральна районна аптека № 76” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія”, правонаступником якого є позивач, що підтверджується актом приймання-передачі основних фондів до статуту підприємства від 01.04.1999 р. (т. 2 арк. справи 49-51).

Згідно з свідоцтвом про право власності на будинок для охорони здоров’я (аптечний заклад), підвал, що розташований в м. Сіверську, вул. ім. Артема, буд. 7, від 05.04.2002 р. № 181 є об’єктом права власності ТОВ „Обласна аптечна холдингова компанія” (т. 2 арк. справи 32).

20.03.2009 р. між ТОВ „Обласна аптечна холдингова компанія” (продавець) та ТОВ „Сігма Рент” (покупець) укладений договір № 11 купівлі-продажу корпоративних прав (передачі прав засновника) (т. 2 арк. справи 24-31). Предметом договору є передача продавцем покупцю своїх прав засновника дочірніх підприємств. Пунктом 1.2.35 вказаного договору передбачено, що покупцю передаються права засновника на Дочірнє підприємство „Центральна районна аптека № 76” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія”.

27.03.2009 р. ТОВ „Обласна аптечна холдингова компанія” (продавець) та ТОВ „Сігма Рент” (покупець) укладений договір купівлі-продажу (т. 2 арк. справи 44-46). За вказаним договором продавець зобов’язується передати нерухоме майно у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти це майно і сплатити за нього обговорену грошову суму. За договором відчужується нежитлова будівля, загальною площею 80,6 м2, що розташована за адресою: Донецька область, Артемівський район, місто Сіверськ, вул. ім. Артема, буд. 7. Вказаний договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується відповідним витягом (т. 2 арк. справи 47). Передаточним актом від 27.03.2009р. підтверджується повернення з балансу позивача на баланс ТОВ „Обласна аптечна холдингова компанія” з наступною передачею/прийом на баланс ТОВ „Сігма Рент” нерухомого майна (т. 2 арк. справи 43).

26.05.2009 р. право власності ТОВ „Сігма Рент” на нежитлову будівлю зареєстровано КП „Артемівське бюро технічної інвентаризації”, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т. 2 арк. справи 48).

28.03.2009 р. між позивачем (орендар) та ТОВ „Сігма Рент” (орендодавець) укладений договір оренди № 47 вищевказаного приміщення нежитлового приміщення, за яким орендодавець передає орендареві за плату на термін, визначений договором, нежитлове приміщення з метою здійснення орендарем своєї господарської діяльності. На виконання умов договору оренди сторонами 28.03.2009 р. складений акт прийому-передачі нежитлового приміщення.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу.

Пунктом 1.23 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно з ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, право власності та право повного господарського відання є різними за своїм змістом речовими правами.

Вищенаведеними доказами підтверджується, що Дочірнє підприємство „Центральна районна аптека № 76” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія” не набувало права власності на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: Донецька область, Артемівський район, місто Сіверськ, вул. ім. Артема, буд. 7, а було суб’єктом речового права - права повного господарського відання.

27.03.2009 р. право повного господарського відання припинилося на підставі передаточного акту, а 28.03.2009 р. позивач, як правонаступник Дочірнього підприємства „Центральна районна аптека № 76” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія” набув право оренди згадуваним нерухомим майном.

Суд бере до уваги, що фактично Дочірнє підприємство „Центральна районна аптека № 76” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія” та позивач є однією й теж юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи 30335546), у якій змінився засновник, а як наслідок найменування. Наведена обставина підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 625980, в якому вказано, що державна реєстрація проведена 25.02.1999 р., підстава для заміни свідоцтва – зміна найменування юридичної особи, дата заміни 24.03.2009 р.

Таким чином, у спірних правовідносинах має місце факт зміни права повного господарського відання на договір оренди нерухомого майна, а не факт безоплатного передання такого нерухомого майна.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов до безпідставного висновку щодо поширення на спірні правовідносини п.п. 4.1.6 п. 4.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження валового доходу позивача у 1 кварталі 2009 року в сумі 32888 грн.

Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.03.2010 р. № 0000172342/0, від 19.05.2010 р. № 0000172342/1 в частині нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 18223 грн. та відповідних штрафних санкцій.

Суд враховує, що вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуального акту не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Відповідно до п. 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

У зв’язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових доходів у 4 кварталі 2007 року в сумі 40004 грн. та у 1 кварталі 2009 року в сумі 32888 грн., застосування до нього штрафних санкцій в цій частині є неправомірним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 11.03.2010 р. № 0000172342/0, від 19.05.2010 р. № 0000172342/1 в частині нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 18223 грн. та застосування штрафних санкцій в цій частині підлягають визнанню протиправними.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Оскільки обставина реалізації основних фондів в грудні 2007 р. не підтверджена первинними документами та спірна сума в розмірі 40004,41 грн. відображена в головній книзі на рахунку 104 „Машини та обладнання”, суд приходить до висновку про безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” внаслідок чого занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у грудні 2007 року в сумі 8001 грн.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Із змісту п. 1.4 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” вбачається, що визначальним фактором для наявності поставки товарів є передача права власності.

Оскільки дослідженими доказами спростовується обставина передачі права власності позивачу на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: Донецька область, Артемівський район, місто Сіверськ, вул. ім. Артема, буд. 7, то висновки відповідача про порушення позивачем п. 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в березні 2009 року в сумі 6578 грн. є неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В ході перевірки був складений реєстр податкових накладних, які включені до складу податкового кредиту з вартості придбання товарів, які мають невірно заповненні реквізити назви підприємства та номер свідоцтва платника податку на додану вартість (т. 2 арк. справи 56-59).

Недоліки в податкових накладних обумовлені тим, що постачальники позивача вказували найменування покупця „Дочірнє підприємство „Центральна районна аптека № 76” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдінгова компанія” замість „Дочірнє підприємство „Центральна районна аптека № 76” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма Рент”, та номер свідоцтва платника податку на додану вартість 05945600 замість номера свідоцтва платника податку на додану вартість 100223876.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство „Центральна районна аптека № 76” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія” та позивач є однією й теж юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи 30335546), у якій змінився засновник, а як наслідок найменування.

Суд враховує, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту. Згідно з абзацом другим п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Згадувані недоліки в заповненні податкових накладних не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари, їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні 2009 року в сумі 502 грн., у травні 2009 року – 3203 грн., у червні 2009 року – 1553 грн., у липні 2009 року – 2346 грн., у серпні 2009 року – 444 грн., у вересні 2009 року – 901 грн., є неправомірним.

Відповідно до п. 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

У зв’язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині визначення податкового зобов’язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення № 0000182342/1 від 19.05.2010 р., яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 23528 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11764 грн., у загальній сумі 35292 грн. підлягають визнанню протиправними.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека №76» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма рент» до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкові повідомлення – рішення від 11.03.2010 №00001722342/0 та від 19.05.2010 №0000172342/1 в частині нарахування заборгованості з податку на прибуток у сумі 18223грн. та відповідних штрафних санкцій, та від 11.03.2010 №0000182342/0, від 19.05.2010 №0000182342/1 – задовольнити.

Визнати протиправними податкові повідомлення – рішення від 11.03.2010 №00001722342/0 та від 19.05.2010 №0000172342/1 в частині нарахування заборгованості з податку на прибуток у сумі 18223грн. та штрафних санкцій 9111,5 грн., від 11.03.2010 №0000182342/0, від 19.05.2010 №0000182342/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека №76» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма рент» судові витрати у сумі 3 (три) грн.. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 листопада 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 10 листопада 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.