Постанова № 12178172, 09.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.09.10 Справа №2а-3069/10/15/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Асєєвої Л.О., за участю представника відповідача Дедіх В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Комбіс”

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Комбіс” (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим (далі відповідач) про визнання недійсними податкові повідомлення рішення №0001941501/0 від 24.03.2009 року, № 0002351501/0 від 08.05.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що працівники відповідача під час проведення камеральних перевірок склали акти, в яких зробили помилкові висновки про порушення позивачем Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Позивач вважає, що висновки відповідача, викладені актах перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, йому неправомірно нараховані податкові зобовязання та до нього протиправно застосовані штрафні санкції. Крім того, позивач наполягає на тому, що у відповідача були відсутні підстави для проведенні зазначених перевірок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2010 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання, яке відбувалося 09.09.2010 року, не зявився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю за наявними у справі матеріалами, на задоволенні позивних вимог наполягав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 09.09.2010 року проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що податкові повідомлення рішення, яки є предметом розгляду, були прийняті за результатами проведеної перевірки у звязку з виявленням порушень податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для їх скасування не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.29-30), в яких зазначив, що під час проведення перевірок позивача було встановлено порушення ним вимог Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств”. На думку відповідача позивачу обґрунтовано визначені податкові зобовязання по податку на прибуток, нараховані штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Ялта АР Крим є субєктом владних повноважень та уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Судом встановлено, що 10.03.1993 року ТОВ фірма «Комбіс» як юридична особа зареєстрована виконавчім комітетом Ялтинської міської Радої АР Крим відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №445228 (а.с. 16). Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного Управління статистики в АР Крим №09/2-6-21/57 ТОВ фірма «Комбіс» (ЄДРПОУ 20696392) є юридичною особою, організаційно-правовою формою за КОПФГ: товариство з обмеженою відповідальністю.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ фірма «Комбіс» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок субєктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання недійсними податкових повідомлень - рішень суд зобовязаний перевірити, чи здійснювалася Державною податковою інспекцією в м. Ялта в АР Крим невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності з податку на прибуток платника податку ТОВ фірма «Комбіс» на підставі закону, чи є достовірними результати перевірки, викладені в Акті, чи прийняте податкові повідомлення-рішення відносно позивача відповідно до вимог податкового законодавства України.

Судом встановлено, що посадовою особою Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим 26.02.2009 року проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ фірма «Комбіс» з питань податкової звітності з податку на прибуток.

За результатами перевірки складений акт № 724/15-1/20696392 від 26.02.2009 року (а.с. 53-54), за висновками якого встановлено порушення позивачем п.п. 12.1.5 п. 12.1. ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства”, що призвело до заниження податку на прибуток на 82090,00 гривень за 11 місяців 2008 року, перевіркою проведено зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 58192,00 гривень.

На підставі акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001941501/0 від 24.03.2009 року, яким визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 86195,00 гривень, у тому числі за основним платежем 82090,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 4105,00 гривень, яке розміщено на дошці оголошень 30.04.2009 року на підставі акту про неможливість вручення платнику податків податкового повідомлення-рішення

Судом встановлено, що посадовою особою Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим 08.04.2009 року проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ фірма «Комбіс» з питань податкової звітності з податку на прибуток.

За результатами перевірки складений № 1274/15-1/20696392 від 08.04.2009 року за висновками якого встановлено порушення позивачем, п.п. 12.1.5 п. 12.1. ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства”, що призвело до заниження податку на прибуток на 64010,00 гривень за 2008 рік, перевіркою проведено зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 130510,00 гривень

За результатами зазначеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002351501/0 від 08.05.2009 року, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 67211,00 гривень, в тому числі 64010,00 гривень за основним платежем та 3201,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень суд зазначає наступне.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п. 1.11.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року №283/97-ВР (далі Закон №283/97-ВР) фінансовий кредит це кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та АКБ “ТАС - Комерцбанк”, правонаступником якого є ВАТ “Сведбанк” ( далі Банк), 14.03.2005 року був укладений кредитний договір № 53-К/30, відповідно до якого першому був виданий кредит на суму 400000 грн. строком до 14.09.2007 року. В подальшому на підставі додаткових угод до кредитного договору розмір кредитної лінії був збільшений до 7858665,00 гривень. На забезпечення виконання ТОВ фірма «Комбіс» зобовязань по зазначеному кредитному договору був укладені іпотечні договори, відповідно до умов яких Банку в іпотеку було надано нерухоме майно, яке належить платнику податків.

Враховуюче, що відповідно до кредитного договору кошти передаються від одного субєкта правовідносин до іншого, а після закінчення терміну дії договору підлягають поверненню, у тому числі, як у даному випадку, за рахунок предмету іпотеки, такій договір має наслідком виникнення боргових зобовязань, операції з якими з метою оподаткування відносяться до операцій особливого виду, оподаткування яких регламентовано п. 7.9. ст. 7 Закону №283/97-ВР.

Підпунктом 7.9.1. пункту 7.9 статті 7 Закону №283/97-ВР передбачено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку, зокрема, у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриманням частини консолідованої іпотечної заборгованості власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованої іпотечної заборгованості на іншу.

Відповідно до п. 3.1 ст.3 Закону №283/97-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Визначення терміну «валовий доход» містить пункт 4.1. ст. 4 Закону №283/97-ВР, відповідно до якого валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1. ст.4 Закону).

Таким чином, сам факт отримання грошових коштів за кредитним договором, відповідно до наведених норм не може свідчить про отримання доходу, оскільки таке джерело надходжень коштів має своїм наслідком виконання боргового зобовязання.

Що стосується посилання відповідача на порушення позивачем п. 12.1.5 п. 12.1 статті 12 Закону №283/97-ВР, що, на думку відповідача, є підставою для визначення податкового зобовязання з податку на прибуток, суд зазначає наступне

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначений у п.12.1. ст. 12 Закону №283/97-ВР. Так, відповідно до п.п 12.1 .1 п. 12.1 ст.12 Закону платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається, зокрема, звернення платника податку до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Відповідно до п. п. 12.1.5. п. 12.1 ст.12 Закону №283/97-ВР платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Матеріали справи свідчать, що позивач не виконав умов кредитного договору № 53-К/30 ( з урахуванням додаткових угод) щодо своєчасного повернення отриманих коштів, в наслідок чого Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Господарським судом АРК 11.03.2008 р. по справі № 2-6/929-2008 було прийнято рішення, яким стягнуто з позивача на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 53-К/30 в розмірі 7270766,34 гривень основного боргу, 261336,08 гривень - процентів за користування кредитом шляхом звернення стягнення на майно, передано в іпотеку за іпотечними договорами від 02.04.2007 року. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.2008 р. зазначене рішення залишено без змін.

Відповідачем надані докази того, що Банк в Декларації з податку на прибуток за І півріччя 2008 р. відобразив врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості по контрагенту ТОВ фірма “Комбіс” , а саме збільшено валових витрат на суму 322125,00 гривень на підставі п.п. 12.1.1. п. 12.1 ст.12 Закону №283/97-ВР.

Відповідач у судовому засіданні наполягав, що здійснення Банком корегування Декларації з податку на прибуток було підставою для проведення камеральних перевірок позивача та підставою, відповідно до п. п. 12.1.5. п. 12.1 ст.12 Закону №283/97-ВР, для нарахування йому податкового зобовязання по податку на прибуток на суму кредиту, визначеного першим як безнадійна заборгованість з урахуванням податку на додану вартість.

В той же час відповідачем в порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надані докази того, що в наслідок звернення стягнення на майно позивача при виконанні рішення Господарського суду АРК по справі № 2-6/929-2008, залишилась непогашеною сума боргу у розмірі 322125,00 гривень в наслідок недостатності коштів, одержаних від реалізації предмета іпотеки. Представник відповідача також зазначив, що таки доказі під час здійснення перевірки були відсутні, а визначення податкового зобовязання з податку на прибуток здійснювалось саме на підставі Декларації з податку на прибуток за І півріччя 2008 р. ВАТ “Сведбанк”.

Проаналізував обставини справи, а також норми закону №283/97-ВР суд дійшов до висновку, що кошті, отримані позивачем по кредитному договору № 53-К/30, не можна відповідно до п.п.1.22.1 ст. 1 Закону №283/97-ВР вважати безповоротною фінансовою допомогою, згідно з п.п. 7.9.1. п.7.9 ст. 7 Закону №283/97-ВР не відносяться вони і до валового доходу позивача.

Суд вважає, що корегування Декларації по прибутку Банку, яка є підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, при відсутності доказів, що сума боргу у розмірі 322125,00 гривень є непогашеною у звязку з відсутністю коштів, одержаних від реалізації предмета іпотеки, а також відсутності доказів проведення всіх необхідних дій по примусовому виконанню зазначеного вище рішення Господарського суду АРК не є підставою відносити кредитні кошти, отримані позивачем за кредитним договором, до складу його доходу та нараховувати податок на прибуток.

За таких обставин суд вважає, що висновки, зроблені відповідачем в актах перевірки акт № 724/15-1/20696392 від 26.02.2009 року та № 1274/15-1/20696392 від 08.04.2009 року, не відповідають дійсним обставинам справи, в наслідок чого стає зрозумілим що податкові повідомлення рішення прийняти відповідачем без всебічного та повного вивчення обставин справи, без додержанням вимог чинного законодавства України, в звязку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.

Крім того, суд вважає необхідним визначити, що камеральні перевірки були проведені відповідачем без наявності підстав, передбачених чинним законодавством України, за наслідками перевірки корегування Декларації на прибуток іншого платника податків - Банку, а сума податкового зобовязання, визначена на підставі Акту перевірки № 1274/15-1/20696392 від 08.04.2009 року, взагалі розрахована з порушенням принципів та порядку, зазначених в Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, зокрема ст.4 цього Закону, що призвело до того, що позивачу було визначено двічі одне і теж податкове зобовязання по податку на прибуток в послідові звітні періоди.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто відповідач зобовязаний діяти в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України на підставі вищезазначених та інших норм права та не порушувати прав позивача.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Таким чином, спірні податкові повідомлення рішення не ґрунтується на законі, регулюючих правовідносини, що склалися у даному випадку, та порушує права позивача, в звязку з чим є протиправними.

Враховуючи, що позивач помилково заявив вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, замість визнання протиправними, як це передбачено для рішень субєктів владних повноважень індивідуальної дії, суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта автономної республіки Крим №0001941501/0 від 24.03.2009 року на суму 86195,00 гривень, № 0002351501/0 від 08.05.2009 року на суму 67211,00 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 09.09.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 14.09.2009 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим №0001941501/0 від 24.03.2009 року на суму 86195,00 гривень та № 0002351501/0 від 08.05.2009 року 67211,00 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.