Ухвала суду № 121735654, 18.09.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

18 вересня 2024 року Справа № 520/10358/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника позивача про залучення співвідповідача у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Харківської області, м. Харків за період з 12 грудня 2022 року по 27 грудня 2022 року в розрахунку до 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території на території Харківської області, м. Харків за період з 12 грудня 2022 року по 27 грудня 2022 року в розрахунку до 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) грн.;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати.

22.04.2024 р. ухвалою ХОАС було прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 23.05.2024 вирішено подальший розгляд адміністративної справи № 520/10358/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Представником позивача подано клопотання про залучення Міністерства оборони України як співвідповідача у даній справі.

За правилами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу вимог ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Права та обов`язки учасників справи та сторін передбачені приписами статей 44, 47 КАС України.

Суд зазначає, що представником позивача до суду неодноразово подавались клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 23.05.2024 у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів - відмовлено.

У вказаній ухвалі судом зазначено, що вимоги позивача у позовній заяві стосуються лише періоду безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території на території Харківської області, м. Харків за період з 12 грудня 2022 року по 27 грудня 2022 року, а не з січня 2022 року по теперішній час.

Представником відповідача надані відповідні документи щодо нарахування та виплати додаткової винагороди позивачу, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" саме за грудень 2022 року.

Суд вважає, що виходячи з предмета позову докази, які представник позивача просить суд витребувати, не є належними доказами по справі, оскільки обставини на підтвердження яких представник позивач просить витребувати відповідні докази не стосуються предмета позову, отже такі обставини не підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Ухвалою від 10 липня 2024 року у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів - відмовлено.

У вказаній ухвалі судом повторно зазначено, що вимоги стосуються лише періоду безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території на території Харківської області, м. Харків за період з 12 грудня 2022 року по 27 грудня 2022 року, а не з січня 2023 року по теперішній час.

Крім того, позивачем до позову не надано доказів, як-то розрахунків, банківських виписок, які би підтверджували несплату відповідачем за період з 12 грудня 2022 року по 27 грудня 2022 року та з січня 2023 року по теперішній час додаткової винагороди в розрахунку до 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, як і не вказано обставин, які може підтвердити ці докази, або аргументи, які він може спростувати у спірний правовідносинах у заявлений позивачем період.

В обґрунтування поданого клопотання представником позивача про залучення Міністерства оборони України як співвідповідача у даній справі вказано, що з метою одержання доказів на підтвердження безпосередньої участі та перебування позивача у районах введення бойових дій з грудня 2022 року по теперішній час, було подано ряд адвокатських запитів з проханням надати таку інформацію та відповідні довідки. Але військова частина надає інформацію лише за грудень 2022 року, інших документів не надаючи та не зазначаючи чи брав/не брав позивач участь у бойових діях та чи має/не має він право на додаткову винагороду у розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно дням участі. Тобто, фактично відповідач ігнорує ухвалу суду, адвокатські запити стосовно періодів участі позивача у бойових діях, окрім грудня 2022 року, не зазначає чи мав позивач право на виплату збільшеної додаткової винагороди.

Станом на сьогоднішній день, 17 вересня 2024 року, сторона позивача так і не отримувала від відповідача, військової частини НОМЕР_1 , запитувану інформацію. Окрім того, враховуючи ігнорування відповідачем ухвали суду, адвокатських запитів стосовно періодів участі позивача у бойових діях (окрім грудня 2022 року), є необхідність вирішення питання щодо залучення Міністерства оборони України як співвідповідача

Вирішуючи питання про залучення співвідповідача у справі, суд зазначає наступне.

Так, згідно з п.3 ч.3 ст.44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

За правилами ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (п.9 ч.3 ст.2 КАС України).

При цьому суд зазначає, що особливості втілення принципу неприпустимості зловживання процесуальним правами в адміністративному судочинстві, важливо наголосити на тому, що згідно з частиною четвертою статті 45 КАС України суд зобов`язаний вживати заходів щодо запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

У цьому контексті важливо згадати, що обов`язок суду вживати всіх заходів, спрямованих на попередження і протидію зловживанню процесуальними правами, ґрунтується також на положеннях низки міжнародних актів, зокрема Конвенції, а на важливості дотримання принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами у судочинстві неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ. Зокрема, закріплення у Конвенції статті 17 було зумовлено тим, що не можна виключати, що особа або група осіб намагатимуться покладатися на права, закріплені у Конвенції, задля отримання можливості здійснення діяльності, спрямованої на знищення цих прав [45] (див. рішення ЄСПЛ у справах «Perincek v. Switzerland», заява № 27510/08, пункт 113; «Zdanoka v. Latvia», заява № 58278/00, пункт 99).

Окрім того, Рекомендацією R(84)5 Комітету міністрів державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення судової системи констатується, що деякі норми судочинства, прийняті державами-членами, можуть стати перешкодою ефективного здійснення правосуддя, оскільки ними можуть іноді зловживати або маніпулювати для затягування судового розгляду. У зазначеному міжнародному документі крім іншого визначено такий принципи судочинства, спрямований на вдосконалення судової системи, як: коли сторона під час судового розгляду поводиться недобросовісно та явно порушує процедуру з очевидною метою затягнути розгляд справи, суд повинен мати повноваження або негайно прийняти рішення по суті, або застосувати такі санкції, як, наприклад, накласти штраф, зобов`язати відшкодувати збитки або позбавити права на процесуальні дії; в особливих випадках суд повинен стягувати з адвоката судові витрати.

У статті 4 Рекомендації R(95)5 визначено заходи щодо запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження. Зокрема зазначається, що для запобігання будь-яким зловживанням системою або процедурою оскарження державам слід передбачити можливість прийняття деяких або всіх таких заходів: вимагати від осіб, які подають скаргу на ранньому етапі, подання розумних підстав для своїх скарг і вказівок використаних засобів правового захисту; дозволити суду другої інстанції відхиляти відповідно до спрощеної процедури (наприклад, без інформування про це іншої сторони) будь-які скарги, що видаються йому явно необґрунтованими, нерозумними або поданими з наміром дошкулити; у цих випадках суд також може впливати на особу за допомогою таких санкцій, як накладення штрафу; коли вимушені затримки виникають із вини однієї зі сторін, вимагати від цієї сторони покриття додаткових витрат, зумовлених затримкою.

Суд наголошує на тому, що загалом зловживання процесуальними правами в судовому процесі підриває не лише засади здійснення правосуддя, але і шкодить міжнародному іміджу України як правової держави. Важливо, що у рішеннях ЄСПЛ уже сформувалася стала практика щодо порядку здійснення принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами в судовому процесі.

Зокрема, у деяких рішеннях ЄСПЛ указує на пряме застосування статті 17 Конвенції у таких випадках: якщо заявник, по суті, прагне використати основне положення Конвенції як основу для права здійснювати будь-яку дію або будь-яку діяльність, спрямовану на знищення будь-яких прав і свобод, закріплених у Конвенції, Суд застосовує статтю 17 і відхиляє подану скаргу як несумісну ratione materiae з положеннями Конвенції відповідно до п.п. 3 і 4 ст. 35; Суд може застосувати статтю 17 за власною ініціативою та оголосити заяву неприйнятною de plano (рішення у справах «Norwood v. the United Kingdom», заява № 23131/03 [54]; «Belkacem v. Belgique», заява № 34367/14, п. п. 33-36 [55]; «Witzsch v. Germany» (№ 2), заява № 7485/03 [56]; «Roj TV A/S v. Denmark», заява № 24683/14, п. 30).

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що 1) у разі виявлення зловживання процесуальними правами суд зобов`язаний ужити заходів, спрямованих на попередження та/або протидію такому зловживанню, що зумовлено необхідністю: а) захисту процесуальних прав інших сторін, зокрема, щодо розгляду та вирішення справ у «розумні строки»; б) гарантувати дотримання всіма учасниками справи обов`язку виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; в) захисту довіри до суду, професійності та авторитету суддів; г) своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, вирішення справи, а також винесення рішення за умови правильного застосування норм матеріального права, дотримання норм процесуального права; ґ) гарантувати виконання всіма учасниками судового процесу всіх процесуальних обов`язків, визначених законом або судом. Водночас учасники справи також повинні мати активну позицію щодо інформування суду про виявлені випадки зловживання процесуальними правами іншими учасниками з викладенням відповідних доводів і наданням доказів; 2) заходи процесуального примусу, які можуть застосовуватись адміністративним судом із метою протидії зловживанню процесуальними правами, можна класифікувати на заходи прямої відповідальності (попередження, видалення із зали судових засідань, привід, штраф, винесення окремої ухвали) та заходи непрямої (додаткової) відповідальності (залишення без розгляду або повернення позову, апеляційної чи касаційної скарги, заяви, клопотання; покладення на сторону, яка допустила зловживання процесуальними правами, судових витрат повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору; припинення врегулювання спору за участю судді тощо); 3) особливості адміністративного судочинства певним чином впливають на можливість визнання тієї чи іншої дії (бездіяльності) учасника справи зловживанням процесуальними правами, а також обрання судом заходів із протидії такому зловживанню, зокрема: а) розмір штрафу, визначений у КАС України; б) значна частина позивачів, зокрема у соціальних спорах, звільнена від сплати судового збору, тому до цих осіб, за загальним правилом, неможливо застосувати такий захід, як покладення на позивача судових витрат; в) суб`єкт владних повноважень може неправомірно (об`єктивно або суб`єктивно) перешкоджати ефективному розгляду справи (неявка, ненадання відзиву, неякісна підготовка апеляційних та касаційних скарг, пропуск процесуального строку, несплата судового збору тощо), посилаючись на бюрократичні процедури та «колективну» відповідальність; надалі такий суб`єкт владних повноважень може вказати на «поганий» суд, який нібито не дозволив захистити суспільні інтереси або інтереси держави; г) наявність у деяких спорах (екологія, благоустрій, надра тощо) третьої «неявної» сторони - суспільства (суспільних інтересів), не представлених у суді жодним спеціальним суб`єктом (представником).

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, з`явлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами суд застосовує до нього заходи, визначені кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

За усталеною практикою правозастосування, зловживання процесуальними правами є можливим, якщо внаслідок реалізації права створюється перешкода у вирішенні завдань адміністративного судочинства.

Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснює процесуальні дії (бездіяльність), зовні "схожі" на юридичні факти, з якими закон пов`язує настання певних наслідків.

Незважаючи на те, що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об`єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть існувати.

На думку Касаційного адміністративного суду у складі ВС (рішення від 13.03.2019 р. у справі № 814/218/14), під зловживанням процесуальними правами слід розуміти форму умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав всупереч їхньому призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкоджанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтованому перевантаженні роботи суду.

Згідно з п.2 ч.1 ст.149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству. Розмір прожиткового мінімуму застосовується у розмірі - 3028,00 грн. (розрахункова величина).

При цьому, відповідно до п.2 ч.2 ст.149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках неодноразового зловживання процесуальними правами. Розмір прожиткового мінімуму застосовується у розмірі - 3028,00 (розрахункова величина).

Суд зазначає, що представник позивача, звертаючись із заявою про залучення співвідповідача, має на меті спонукання Міністерства оборони України надати докази на підтвердження безпосередньої участі та перебування позивача у районах введення бойових дій з грудня 2022 року по теперішній час.

При цьому, позивач не обґрунтовує свою заяву тим, що Міністерство оборони має такі докази та що вони відносяться до предмету спору у цій справі.

Означене питання щодо необхідності отримання вказаних документів, судом вже неодноразово вирішувалось.

Крім того, представником позивача до поданої заяви про залучення співвідповідачем Міністерства оборони не надано копій звернення до останнього відносно зазначених доказів з підтвердженням їх направлення, відмови у їх наданні та ненаданні відповіді у встановлений законом строк, тобто доказів вжиття заходів щодо їх отримання.

Таким чином, наведені представником позивача підстави та відсутність відповідних доказів звернення, з урахуванням предмету спору, не свідчать про необхідність залучення до справи Міністерства оборони України в якості співвідповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 44, 45, 145, 149, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника позивача про залучення співвідповідача у справі залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.

Суддя Бадюков Ю.В.